Справа № 22-ц/796/812/2015 Головуючий у 1-ій інстанції - МакаренкоІ.О.
Доповідач - Шахова О.В.
04 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Шахової О.В.,
суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д.
при секретарі Бугай О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука КостянтинаПетровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року в справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука Костянтина Петровича про повернення виконавчого документа стягувачеві, -
У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчука К.П. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Свою скаргу мотивував тим, що 27 квітня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-2315 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики у розмірі 15 000 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 180 грн. 00 коп. На підставі зазначеного виконавчого листа 14 травня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 32531489.
Разом з тим, 07.08.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчуком К.П. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки майно, на яке можливо звернути стягнення, у боржника відсутнє.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року, скаргу ОСОБА_3 на дії старшого державного відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві Савчука КостянтинаПетровича по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - задоволено в повному обсязі.
Визнано постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві Савчука Костянтина Петровича по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - неправомірною. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві Савчука К.П. у виконавчому провадженні № 32531489 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду, представник ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві - Савчук Костянтин Петрович подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції від 23.10.2014 року та постановлення нової про відмову в задоволенні скарги.
Апелянт зазначає, що судом було винесено неправомірне рішення, що не відповідає обставин справи, послався на п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень організацію розшуку боржника та вказав, що оскільки перевіркою майнового стану боржника було встановлено, що за боржником жодного майна (рухомого чи нерухомого) не зареєстровано, а тому державним виконавцем було винесено правомірно постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
В судове засідання суду апеляційної інстанції особи,які беруть участь у справі не з,явилися,про день і час розгляду заяви повідомлені за законом належно.
Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів влади, посадових чи службових осіб і підлягають виконанню на всій території України, а їх невиконання є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 17 Закону України « Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2011 року, ухваленого по справі № 2-2315/2011 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договорами позики в розмірі 15 000 грн. та судові витрати у сумі 180 грн. 00 коп.
На підставі вищевказаного рішення, яке набрало законної сили 26.12.2011 року, було видано виконавчий лист для примусового виконання рішення суду.
14 травня 2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчуком К.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32531489.
09 квітня 2013 року по виконавчому провадженню № 32531489 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що згідно довідки ДАІ за боржником транспортних засобів не зареєстровано. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у реєстрі відсутні відомості щодо наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна. Згідно відповіді ГУ земельних ресурсів м. Києва за боржником земельні ділянки не зареєстровані. Згідно відповіді від 18.03.2013 року Державна податкова служба України не може надати відомості щодо місця отримання доходів боржника.
Згідно відповіді Адресного бюро м. Києва боржник по м. Києву та області не значиться. Згідно акту державного виконавця встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 боржника не розшукано, майно боржника, яке підлягає опису та арешту відсутнє. На виклики державного виконавця боржник не реагує.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2013 року, постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 09 квітня 2013 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві Савчуком К.П. по виконавчому провадженню № 32531489 - скасовано, оскільки державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів, зокрема не вирішено питання про розшук боржника та його майна.
05.07.2013 року, на підставі вищевказаної ухвали суду від 07.06.2013 року, старшим державним виконавцем Савчуком К.П. було відновлено виконавче провадження ВП32531489.
31 липня 2013 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука К.П. про оголошення в розшук боржника ОСОБА_4 - задоволено. Оголошено в розшук ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
07.08.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві Савчук К.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв‛язку із тим, що боржника не розшукано, майно боржника, яке підлягає опису та арешту відсутнє, боржника було оголошено в розшук і станом на 07.08.2014 року - боржника не розшукано.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 та визнаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв‛язку із тим, що боржника не розшукано, суд першої інстанції виходив з того, що постанова держаного виконавця про повернення виконавчого документу вже скасовувалась і державним виконавцем вимоги викладені в ухвалі суду від 7 червня 2013 року в повному обсязі не виконані та не вжито достатніх заходів щодо розшуку майна боржника.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів,колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду та вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно п.4 ч.1 ст.38 зазначеного Закону виконавче провадження може бути зупинено у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи транспортних засобів боржника або розшуку дитини.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до статті 129 Конституції України рішення суду є обов'язковим до виконання.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Повертаючи виконавчий документ своєю постановою від 7 серпня 2014 року старшим державним виконавцем Савчук К.П.не було в повній мірі дотримано зазначених вимог закону і,як вбачається, в матеріаліах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того,що виконавцем проведені дії та застосовані заходи по організації розшуку боржника,як того вимогає ст.ст38,.40 ЗУ «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження та не є такими, що впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо незаконності постанови про поверненя виконавчого документа
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до ст.312 ЦПК, є підставою для відхилення апеляційноої скарги і залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 312 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Савчука КостянтинаПетровича - відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: