03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/ 2062 /2015 р. Головуючий у 1 інстанції - Бабко В.В.
Доповідач - Мараєва Н.Є.
25.02.2015 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Осмолович В.С.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 р.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Промислово-виробничого
кооперативу «Арабат»
про стягнення заробітної плати
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.С., перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16.09.2014 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Промислово-виробничого кооперативу «Арабат» про стягнення заробітної плати.
В апеляційній скарзі позивач просить це рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач ОСОБА_1 16.05.2006 р. подав заяву про прийняття на роботу в ПВК «Арабат».
Наказом № 2 від 19.05.2006 р. за підписом Голови ПВК «Арабат» В.І. Ізмайлова, ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду начальника юридичного відділу, юрисконсульта ПВК «Арабат».
Наказом №1 по ПВК «Арабат» від 17.04.2006 р. за підписом Арбітражного керуючого, ліквідатором ПВК «Арабат» К.П. Зайка, ОСОБА_1 призначений виконавчим директором ПВК «Арабат».
Згідно Протоколу №1/05-06 загальних зборів промислово-виробничого кооперативу «Арабат», Ізмайлов В.І. обраний Головою ПВК «Арабат».
Однак, рішенням Ленінського районного суду АРК від 09.12.2009 р., яке було частково змінено рішенням апеляційного суду АРК у м.Феодосія від 24.06.2010 р. - визнано незаконним рішення загальних зборів промислово-виробничого кооперативу «Арабат» від 18.05.2006р., оформленого протоколом № 1/05-06 загальних зборів промислово-виробничого кооперативу «Арабат» від 18.05.2006р.; визнано недійсним Устав промислово- виробничого кооперативу "Арабат" від 18.05.2006 р., оформленого протоколом № 1/05-06 загальних зборів промислово-виробничого кооперативу «Арабат» від 18.05.2006р., посвідченого 06.11.2008 р. приватним нотаріусом Криворіжського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №7729.
Крім того, додатковим рішенням Ленінського районного суду АРК від 11.01.2010 р., яке було залишено без зміну ухвалою апеляційного суду АРК у м. Феодосія від 03.08.2010 р. - визнано недійсним наказ по ПВК «Арабат» № 1 від 17.04.2006р. «Про призначення В.О. директора ПВК «Арабат» у зв'язку з закриттям ліквідпроцедури» (а.с.41-48).
Таким чином, вказані рішення набули преюдиціального значення і в силу змісту ст. 61 ЦПК України ці обставини не потребують доказування.
Заперечуючи проти позову представник відповідача, зокрема, зазначав, що ОСОБА_1 ніколи не був членом ПВК «Арабат», що з ним не укладався трудовий договір, а наказ №2 від 19.02.2006 р. про прийняття на роботу підписаний неналежною особою, що він ніколи не виконував ніякої роботи у кооперативі. Жодних доказів на підтвердження своєї роботи у кооперативі він не надав; зокрема, не надав копії трудової книжки із записом про його прийняття на роботу до кооперативу.
Також зазначав, що ОСОБА_1 ніколи не нараховувалася заробітна плата, ПВК не подавав звітності про роботу ОСОБА_1 в ПВК «Арабат» до податкової інспекції, не сплачував за нього будь-яких податків на заробітну плату чи внесків до пенсійного фону; що з 1997 року виробничо -господарська діяльність ПВК «Арабат» фактично не ведеться, тому, ПВК не приймав позивача на роботу (а.с.33-35).
Стаття 10 ЦПК України, закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 137 ЦПК України).
Проте, позивачем суду не було надано доказів на підтвердження його перебування в трудових відносинах з відповідачем на посаді начальника юридичного відділу ПВК «Арабат».
Правове регулювання трудових відносин в кооперативних організаціях здійснюється, відповідно до ст. 34 Закону України «Про кооперацію», трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку. Для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений строк чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту. Кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, встановлених законодавством.
Згідно ст.21 КЗпП України, трудовий договір - є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч.4 ст.24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним, якщо наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи та згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», фактичний доступ до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядження чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Крім того, трудове законодавство пов'язує право на оплату праці з фактом виконання роботи за трудовим договором, відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необгрунтованість посилань позивача щодо суми заробітної плати з 19.05.2006 р. по 19.03.2013 р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, правових підстав для нарахування заробітної плати ОСОБА_1 ПВК «Арабат» не мало, спростовуючих доказів суду не надано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд правильно дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16.09. 2014 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :