Справа № 22740/250/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/189/2015
Категорія - ст.185 ч. 2 КК України Доповідач ОСОБА_2
13 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12013260180001503, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 грудня 2014 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Українське Талалаївського району Чернігівської області, громадянки України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючої, не одруженої, що має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої:
1)14 листопада 2011 року Зарічним районним судом м. Суми за ст. 185 ч. 2 КК України до одного року обмеження волі;
2)05 вересня 2013 року Ніжинським міськрайонним судом за ст. 185 ч. 2 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання терміном на один рік;
що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
З участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 грудня 2014 року ОСОБА_8 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2013 року у виді двох місяців обмеження волі, що відповідно до статті 72 КК України відповідає одному місяцю позбавлення волі, та остаточно визначено покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі.
На підставі п. «б» ст. 1, ст. 9, ст. 10 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст. 3 ч. 2 Закону України «Про застосування амністії в Україні» звільнено обвинувачену від відбування призначеного вирком суду покарання.
Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченої, розміру призначеного покарання, просить вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 грудня 2014 року скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватою за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання, визначене судом першої інстанції.
Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно були застосовані положення пункту «б» статті першої Закону України «Про амністію у 2014 році» щодо ОСОБА_8 .. Зазначає про те, що відповідно до повідомлення Талалаївської ЦРЛ від 19 грудня 2014 року ОСОБА_8 перебувала на обліку у лікаря-гінеколога від 16 червня 2014 року з терміном вагітності 6-7 тижнів. На 18 грудня 2014 року термін вагітності становив 33 тижні. З повідомлення Прилуцької ЦМЛ від 25 грудня 2014 року Свідерська знаходилась на лікуванні у пологовому відділенні з 19 листопада 2014 року по 24 листопада 2014 року з діагнозом: вагітність 30 тижнів, загроза передчасних пологів. Отже, ОСОБА_8 не була вагітною станом на 19 квітня 2014 року до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», в зв'язку з чим суд безпідставно звільнив обвинувачену від призначеного покарання на підставі п. «б» ст. 1, ст. 9, ст. 10 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні».
Як встановив суд, 25.10.2013 року ОСОБА_8 , будучи продавцем з іспитовим терміном на торговій точці з продажу продуктів харчування на критому ринку, що в приміщенні універмагу «Прогрес» м. Ніжин, яка належить ОСОБА_9 , за проханням власниці даної торгової точки, отримала грошові кошти в сумі 750 гривень від ОСОБА_10 , щоб в кінці робочого дня передати їх ОСОБА_9 . Після отримання даних грошових коштів ОСОБА_8 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та доводячи свої злочинні наміри до кінця, повторно, таємно викрала вищевказані грошові кошти в сумі 750 гривень, після чого в кінці робочого дня, не дочекавшись господарки торгової точки ОСОБА_9 , зникла з місця скоєння злочину, чим завдала матеріального збитку ОСОБА_10 на суму 750 грн. 00 коп.
29.11.2013 року ОСОБА_8 , будучи продавцем з продажу фруктів на торговій точці, що на Ніжинському КООП ринку, яка належить ОСОБА_11 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та доводячи свої злочинні наміри до кінця, маючи вільний доступ до каси торгової точки, повторно, таємно викрала грошові кошти в сумі 500 грн. 00 коп., після чого залишила торгову точку без нагляду та зникла з місця скоєння злочину, чим завдала матеріального збитку ОСОБА_11 на суму 500 грн. 00 коп.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй остаточне покарання, визначене судом першої інстанції без застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», обвинувачену ОСОБА_8 , яка не погодилась з апеляційною скаргою прокурора та просила не позбавляти її волі, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає за наступних підстав.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Фактичні обставини, доведеність винності та кваліфікація дій обвинуваченої в судовому засіданні суду першої інстанції ніким, в тому числі самою обвинуваченою, не оспорювались.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, за які її засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ніким із учасників судового провадження не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Як вбачається з матеріалів справи, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_8 повністю визнала свою вину у скоєнні інкримінованих їй кримінальних правопорушень та підтвердила фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті. При цьому, в скоєному щиро розкаялась.
За встановлених у справі фактичних обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 185 КК України, як такі, що виразились у таємному викраденні майна потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , вчинені потворно.
При обранні обвинуваченій ОСОБА_8 виду та міри покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України вірно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, що раніше засуджувалася за вчинення аналогічних злочинів. Прийняв до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, які його обтяжують.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05 вересня 2013 року була засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та їй було призначено покарання у виді одного року обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України обвинувачена була звільнена від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Відповідно до ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з роз'ясненнями пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2014 року, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України.
Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для її виправлення, відповідає скоєному та особі обвинуваченої.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що у відношенні ОСОБА_8 може бути застосовано положення пункту «б» статті першої Закону України «Про амністію у 2014 році».
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що станом на 19 квітня 2014 року, тобто на час набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», обвинувачена могла бути вагітною.
Відповідно до наявних довідок, ОСОБА_8 з 16 червня 2014 року перебуває на обліку у лікаря-гінеколога Талалаївської ЦРЛ з терміном вагітності 6-7 тижнів. Станом на 18 грудня 2014 року термін вагітності становив 33 тижні.
В той же час, мається повідомлення того ж головного лікаря Талалаївської центральної районної лікарні від 10 грудня 2014 року за № 2012 про те, що ОСОБА_8 стала на облік до жіночого кабінету 16 червня 2014 року в термін вагітності 8-9 тижнів.
Згідно повідомлення в.о. головного лікаря Прилуцької центральної міської лікарні, ОСОБА_8 знаходилась у пологовому відділенні з 07 січня 2015 року по 26 січня 2015 року, народила дитину шляхом кесаревого розтину в термін вагітності 39 тижнів. Згідно свідоцтва про народження , пологи відбулися 21 січня 2015 року.
Отже, при наявності таких явних суперечностей, колегія суддів не може погодитись з позицією прокурора та вважати доведеним той факт, що ОСОБА_8 не була вагітною на час набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Такі ж права особі гарантуються і положеннями статті 62 Конституції України. Відповідно до ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
Ставлячи питання про скасування вироку , виходячи із того що суд першої інстанції безпідставно звільнив обвинувачену від відбування покарання внаслідок амністії, прокурор не заявляв клопотань про дослідження доказів , які на думку прокурора дають підстави вважати про безпідставність висновків суду.
Визначення питання щодо настання вагітності, строків та характеру її протікання є медичним а не юридичним критерієм, і входить до компетенції спеціалістів в області гінекології та акушерства. Колегія суддів не може з впевненістю та беззаперечно стверджувати про те, ОСОБА_8 не була вагітною станом на 19 квітня 2014 року, оскільки наявні в матеріалах кримінального провадження документи містять значні суперечності. Питання про призначення та проведення судово - медичної експертизи в поданій прокурором апеляційній скарзі не ставиться. Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не може вийти за межі апеляційної скарги. А тому виходячи із наявних по справі сумнівів , колегія суддів керуючись основними засадами судочинства, вважає що вони тлумачаться на користь обвинуваченої.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченої судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419, 376 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області щодо ОСОБА_8 від 26 грудня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14