04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" березня 2015 р. Справа№ 910/409/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
За участю представників:
від позивача: Мотуз В.В. - за дов.
від відповідача: Терещенко В.В. - за дов.
Черній Т.П. - за дов.
від третьої особи-1: Круть В.О. - за дов.
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014
у справі № 910/409/14 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче об'єднання «Інформаційні технології»
треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Київська міська рада;
2) Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»
про стягнення 47 178,45 грн.
Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі, позивач або КП «Київжитлоспецексплуатація») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» (далі, відповідач або ТОВ НВО «Інформаційні технології») про відшкодування збитків у розмірі 32 452, 20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії Договору № 64 про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж та до укладення Договору № 03-С/135 про встановлення сервітуту, тобто з 14.09.2011 до 01.03.2012 відповідач безоплатно користувався 61 будинком комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж. Також, позивач вказує, що відповідач у період з 01.09.2013 до 13.01.2014 безоплатно користувався ще 41 будинком без договору, у зв'язку з чим позивачем втрачено (упущено) вигоду, загальний розмір якої становить 32 452,20 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/409/14 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2014 у справі № 910/409/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
У зазначеній постанові Вищий господарський суд України наголосив на тому, що під час нового розгляду господарський суд має з'ясувати наступні фактичні обставини справи:
1) в який період телекомунікаційні мережі відповідача були розташовані на спірних об'єктах без належних правових підстав;
2) в чиїй власності перебувають будівлі, у яких розміщенні телекомунікаційних мережі скаржника;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою сервітуарія та заподіяними збитками;
4) розмір заподіяних збитків (неодержаного прибутку).
18.09.2014 ухвалою судді Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г. справу № 910/409/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (том 2, а.с. 41-47), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача за фактичне самовільне та протиправне використання з 15.09.2011 по 29.02.2012 61-го та з 01.09.2013 по 15.10.2014 41-го будинку комунальної власності збитки в розмірі 47 178,45 грн., залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київську міську раду (далі, третя особа-1) та Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» (далі, третя особа-2).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/409/14 у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами не довів, що йому в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України з боку відповідача було завдано будь-якої матеріальної шкоди або він поніс збитки у формі упущеної вигоди. Також, суд прийшов до висновку, що відповідач не вчиняв неправомірних дій, які могли б мати своїм наслідком спричинення шкоди позивачеві, і, відповідно, немає можливості встановити причинний зв'язок між можливою протиправною дією і збитками, які поніс позивач.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/409/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що у позові обґрунтовувалися обставини щодо порушення відповідачем не господарського зобов'язання, а установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності при розміщенні та експлуатації телекомунікаційних мереж і обладнання на об'єктах, що не належать відповідачу, тобто є для нього чужим майном.
Скаржник наголосив на тому, що суд першої інстанції помилково застосував норми статей 610, 611 та 623 Цивільного кодексу України, оскільки ці норми відносяться до глави 51 Цивільного кодексу України, якою регламентуються правові наслідки порушення зобов'язання при його невиконанні або виконанні з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а у даному спорі саме зміст зобов'язання і був відсутній, що і стало приводом до позову, а тому, на думку апелянта, суд мав застосувати норми, що регламентують користування комунальним майном, як чужим майном.
З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що міг і повинен був реально одержати плату за встановлений сервітут у розмірі 47 178,45 грн., якби за звичайних обставин відповідач своєчасно в установленому порядку за встановленими тарифами уклав би з апелянтом відповідний договір сервітуту.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу позивача у справі № 910/409/14 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 03.02.2015.
31.12.2014 представник третьої особи-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/409/14 та прийняти нове рішення, яким позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю. Як зазначив представник Київської міської ради, плата за користування спірним майном повинна сплачуватись незалежно від наявності договору сервітуту.
03.02.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» відмовити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 залишити без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач у відзиві зазначає, що у його діях відсутні ознаки протиправної поведінки, оскільки використання будинків комунальної власності в період з 14.09.2011 по 01.03.2012 з метою розміщення телекомунікаційних мереж відбувалось на підставі договорів користування з співвласниками допоміжних приміщень, в яких розміщується телекомунікаційна мережа. Вина відповідача також не встановлена, а тому відсутня, оскільки в період з 14.09.2011 по 01.03.2012 відповідач не мав підстав сплачувати позивачу у зв'язку з відсутністю укладеного договору, що було зумовлено узгодженням його умов з обох сторін. Також, відповідач наголосив на тому, що він зі свого боку здійснив усі залежні від нього заходи для пролонгації Договору № 64, а отримавши відмову, самостійно звернувся для укладення нового договору з позивачем, мав укладені договори з співвласниками - мешканцями цих будинків, а тому оскаржуване рішення, яким встановлені вказані обставини, є обґрунтованим і законним. Окрім того, безпідставними на думку відповідача є позовні вимоги у частині стягнення з нього збитків (упущеної вигоди) за розміщення з 01.09.2013 по 13.10.2014 телекомунікаційних мереж у 41 будинку, оскільки він неодноразово звертався до позивача з проханням внести зміни до Договору № 03С/135 і доповнити кількісний склад будинків, збільшивши їх на 41 будинок, однак, скаржник зі свого боку не здійснив жодних дій назустріч внесенню змін до договору і збільшення кількості будинків, чим позбавив відповідача підстав для здійснення оплати по діючому Договору № 03С/135.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи-2 розгляд справи було відкладено на 17.02.2015.
13.02.2015 представник КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що 01.09.2011 позивач та третя особа-2 уклали між собою договір № 09-М/005 на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних послуг. 01.09.2012 ці ж сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору № 09-М/005. На виконання умов вказаного договору та додаткової угоди до нього позивач дійсно здійснює перерахування третій особі-2 25% плату на відшкодування витрат на утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж. У відзиві третя-особа-2 просила суд, із урахуванням наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів, у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінити вказані докази та вирішити спір за поданою Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» апеляційною скаргою у порядку статей 82, 83 Господарського процесуального кодексу України. Також, у відзиві представник зазначив, що на підставі рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та на підставі розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації № 7 від 12.01.2015 «Про перейменування підприємства» Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» (третя особа-2) було перейменоване у Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».
Представник третьої особи-2 у судове засідання, призначене на 17.02.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача подав у судовому засіданні 17.02.2015 клопотання про продовження строку вирішення спору.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника третьої особи-2 та враховуючи клопотання представника відповідача про продовження строку вирішення спору, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 05.03.2015.
04.03.2015 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення щодо листування із позивачем з приводу укладання додаткових угод до договору та самого договору з додатками, у яких наголосив на тому, що позивач з власної ініціативи не вжив заходи для отримання доходу, заходи щодо договірного оформлення шляхом укладення додаткової угоди про збільшення кількості будинків, натомість як відповідач зробив все від нього залежне.
Представник позивача 04.03.2015 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що ним були здійснені всі відповідні заходи щодо отримання доходу (упущеної вигоди).
Представник третьої особи-2 у судове засідання 05.03.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представники позивача та третьої особи-1 у судових засіданнях підтримували доводи, викладені у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду скасувати, позов задовольнити.
Представники відповідача проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як підтверджується матеріалами справи, 14.09.2010 між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» (підприємство) та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Інформаційні технології» (оператор) було укладено договір про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж № 64 (далі, Договір № 64) (том 1, а.с. 35-42).
Згідно з пунктом 1.1. Договору № 64 предметом даного договору є тимчасове оплатне користування місцями для прокладання телекомунікаційних мереж, встановлення додаткових пристроїв в приміщеннях будівель комунальної власності Голосіївського району м. Києва.
В Додатку № 1 до Договору № 64 від 14.09.2010, з врахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою від 01.04.2014, встановлено перелік житлових будинків, в яких будуть розміщуватися телекомунікаційні мережі (всього 74 будинки).
Згідно із пунктом 7.1 Договору № 64 останній вступає в силу з моменту укладення і діє на протязі одного року з дня його підписання. Договір може бути пролонговано на наступний рік у разі повного і належного виконання усіх умов даного договору оператором. Пролонгація здійснюється шляхом підписання додаткової угоди.
Як вбачається із матеріалів справи, зазначені додаткові угоди до Договору № 64 сторонами не укладались, через що вказаний договір припинив свою дію 14.09.2011.
Рішенням Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій» (далі, Рішення № 378/5765) доручено КП «Київжитлоспецексплуатація» здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, у зв'язку з чим на зазначене комунальне підприємство покладено обов'язок укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж.
Як зазначає відповідач, він листами від 07.09.2011 № 312 та від 11.10.2011 № 361 звертався до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» з проханням укласти додаткову угоду щодо пролонгації дії Договору № 64.
У відповідь на вказані вимоги, позивач листом № 304/07 від 27.10.2011 повідомив відповідача про те, що такий договір має укладатись із КП «Київжитлоспецексплуатація».
Як вказує відповідач, оскільки чинне законодавство не містить типової форми договору про встановлення сервітуту, сторони перебували в процесі узгодження його умов.
З огляду на зазначене, 01.03.2012 між КП «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) та ТОВ «Науково-виробничим об'єднанням «Інформаційні технології» (сервітуарій) було укладено Договір про встановлення сервітуту № 03-С/135 (далі, Договір № 03-С/135), за умовами якого відповідач за плату отримав право користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення відповідачем своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами, які вказані в додатку № 1 до цього договору.
Як зазначає апелянт та підтверджується матеріалами справи, лише 61 спірний будинок із 74 вказаних у Договорі № 64 увійшов до Договору № 03-С/135.
Відповідно до пункту 8.1. Договору № 03-С/135, строк дії останнього - до 31.05.2012. При цьому, пунктом 8.2. Договору № 03-С/135 встановлено можливість його пролонгації. Так, договір вважається пролонгованим з строком дії до 31.12.2012 у випадку підтвердження сервітуарієм виконання ним пункту 3.1.5 цього договору до моменту закінчення строку дії договору 31.05.2012.
Спір між сторонами виник внаслідок того, що після закінчення строку дії Договору № 64 та до укладення Договору № 03-С/135 відповідач безоплатно користувався 61 будинком комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж. Також, позивач вказує, що відповідач у період з вересня 2013 року безоплатно користувався ще 41 будинком без договору, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди.
Колегія суддів вважає позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно преамбули Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 371/1805 (із змінами та доповненнями) Київська міська рада є повноважним представником територіальної громади міста Києва та, відповідно до пункту 15 Статуту територіальної громади міста Києва, є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві.
Відповідно до пункту 31 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради відноситься прийняття виключно на пленарних засіданнях рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно частини 6 статті 31 Закону України «Про телекомунікації», суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.
Рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» (далі, Рішення № 284/5096) визначено перелік будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Голосіївському районі, куди і увійшли спірні будинки, які використовує відповідач.
На теперішній час Рішення № 284/5096 є чинним та не скасованим, що вказує на приналежність будинків саме до комунальної форми власності територіальної громади м. Києва.
З вищенаведених норм вбачається прямий обов'язок відповідача укласти договір з власником, яким у даному випадку згідно частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є Київська міська рада.
Відповідно до роз'яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва з приводу розміщення телекомунікаційного обладнання на об'єктах комунальної власності, що викладені у листі від 07.06.2005 № 4484, посилаючись на частину 6 статті 31 Закону України «Про телекомунікації», рекомендовано для цих цілей, укладати договір на право користування чужим майном (сервітут) у встановленому законодавством порядку (глава 32 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів і земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно частини 1 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 403 Цивільного кодексу України, сервітут має визначати обсяг прав щодо користування особою чужим майном.
Частиною З статті 403 Цивільного кодексу України, особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі спливу строку, на який його було встановлено.
На виконання доручень Київської міської ради, що визначені у її Рішенні № 378/5765 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій», право на укладання договорів на право користування чужим майном (сервітуту) має позивач, що вказує на порушення саме його права, як суб'єкта господарювання, на отримання вигоди у вигляді грошової оплати за використання будинків комунальної власності для розміщення телекомунікаційного обладнання.
Відповідно до пункту 6 Рішення № 378/5765 позивач зобов'язаний у місячний термін розробити та погодити в установленому порядку з Головним управлінням цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.
23.08.2011 на виконання пункту 6 Рішення, наказом № 97 Голови комісії з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджено тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності в розмірі 0,60 грн. з ПДВ за кожну квартиру, що знаходиться в будинку.
Вказане рішення було офіційно оприлюднене у газеті Київської міської ради «Хрещатик» на вимогу статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
29.08.2011 розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1542 (далі, Розпорядження № 1542) внесено зміни до додатку № 4 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 121 від 31.01.2011, а саме: виключено пункт 23, яким надавались повноваження районним державним адміністраціям щодо забезпечення контролю за розміщення телекомунікацій (у тому числі прокладання телекомунікаційних мереж у житлових будинках, встановлення радіотехнічного обладнання на будинках, антен супутникового телебачення, встановлення базових станцій мобільного стільникового зв'язку та інших технічних засобів телекомунікації тощо) у будинках комунальної власності, які передані в управління відповідних районних в м. Києві державних адміністрацій, у порядку, визначеному розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
З моменту прийняття Розпорядження № 1542, підприємства, установи та організації, що є балансоутримувачами будинків комунальної власності та які підпорядковані районним державним адміністраціям, втратили повноваження укладати договори з суб'єктами господарювання про надання права розміщення телекомунікаційних мереж в будинках комунальної власності.
Як уже зазначалося вище, 14.09.2010 відповідачем з балансоутримувачем будинків Голосіївського району - Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» було укладено Договір № 64 про тимчасове розміщення телекомунікаційних мереж, згідно якого та додаткових угод до нього було надано відповідачу право використовувати 74 будинки комунальної масності.
61 будинок з 74-х вказаних у Договорі № 64 увійшли до Договору № 03-С/135 від 01.03.2012.
Термін дії Договору № 64 закінчився 14.09.2011 та продовжений не був. Підставою для непродовження Договору № 64 була необхідність укладення договору з позивачем у відповідності до вимог Рішення № 378/5765, про що і було вказано відповідачу в листі від 27.10.2011 № 307/07.
Користування відповідачем чужим нерухомим майном підтверджується поясненнями сторін та не заперечується відповідачем.
Таким чином, після закінчення Договору № 64, тобто з 15.09.2011 до моменту укладення Договору № 03-С/135 від 01.03.2012, тобто по 29.02.2012 (5,5 місяців), договірні відносини між сторонами були відсутні, а відповідач, втративши право користування чужим майном та своєчасно не уклавши нового Договору про встановлення сервітуту з позивачем, самовільно та безоплатно використовував 61 будинок комунальної власності територіальної громади м. Києва з метою розміщення власних телекомунікаційних мереж і обладнання, тобто, користувався чужим майном всупереч вимогам статей 316, 317, 401, 402, 403 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 31 Закону України «Про телекомунікації», статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Рішення № 378/5765, яким і встановлено порядок і розмір оплати за таке використання будинків комунальної власності.
Крім того, самим відповідачем повідомлено позивачу листом від 11.10.2013 № 240 (том 1, а.с. 112) про використання ним з вересня 2013 року ще додатково 41-го будинку комунальної власності в Голосіївському районі міста Києва, в яких розміщені телекомунікаційні мережі відповідача без відповідного договору встановлення сервітуту. Термін бездоговірного, безоплатного використання відповідачем 41-го будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва становить 12,5 місяців з 01.09.2013 по 15.10.2014.
Оскільки в місті Києві згідно Рішення № 378/5765 укладання договорів сервітуту на використання будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення телекомунікаційних мереж і обладнання, доручено позивачу, з урахуванням вищенаведених фактів і обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку неухильного і своєчасного дотримання відповідачем вимог вищезазначених нормативно-правових актів, що регламентують використання об'єктів права комунальної власності як чужого майна для розміщення телекомунікаційних мереж і обладнання відповідача, позивач міг і повинен був реально отримати 24 453,20 грн. за використання будинків комунальної власності з розрахунку 0,60 гривень за кожну квартиру, що знаходиться у 61-му будинку (всього 7 410 квартир), які 5,5 місяців відповідач використовував безоплатно. Також, позивач міг і повинен був отримати 22 725,25 грн. за використання будинків комунальної власності з розрахунку 0,60 гривень за кожну квартиру, що знаходиться у 41-му будинку (всього 3 030 квартир), які 12,5 місяців відповідач використовував самовільно та безоплатно.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені шляхи захисту прав суб'єктів господарювання, серед яких, зокрема, передбачено такий спосіб захисту, як відшкодування збитків.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який, зокрема, порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у випадку належного виконання відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності при розміщенні свого телекомунікаційного обладнання у будинках комунальної власності, позивач реально міг розраховувати і отримати плату за сервітут у 102-х будинках комунальної власності з розрахунку 0,60 гривень за кожну квартиру в місяць, яка розташована в будинку, у загальному розмірі 47 178,45 грн. (24 453,20 грн. + 22 725,25 грн.)
Твердження відповідача з приводу того, що використання будинків комунальної власності в період з 14.09.2011 по 01.03.2012 з метою розміщення телекомунікаційних мереж відбувалось на підставі договорів користування з співвласниками допоміжних приміщень, в яких розміщується телекомунікаційна мережа, не приймаються колегією суддів до уваги та не впливають на розгляд даної справи, оскільки згідно Рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» спірні будинки належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва у Голосіївському районі, а тому, у відповідності до положень статті Закону України «Про телекомунікації» та Рішення Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 «Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій», такі договори повинні укладатись із позивачем - Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація». З огляду на зазначене, також не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що частина квартир у спірних будинках була приватизована їх мешканцями.
Посилання відповідача на ухилення позивача від виконання обов'язку по укладенню Договору № 03-С/135 від 01.03.2012 та внесення до нього змін у частині доповнення 41-м будинком оцінюються судом критично, оскільки не спростовують факту безоплатного користування відповідачем об'єктами права комунальної власності, як чужим майном для розміщення своїх телекомунікаційних мереж і обладнання.
Водночас, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на норми статей 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки ці норми регламентують правові наслідки порушення зобов'язання при його невиконанні або виконанні з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у той час, як у даному випадку повинні застосовуватись норми, що регулюють відносини з приводу користування чужим майном.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що позивачу у заявлені ним періоди були спричинені збитки у формі втраченої вигоди у розмірі 47 178,45 грн., які, відповідно, мають бути відшкодовані йому відповідачем.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно було застосовано до спірних правовідносин відповідні норми Цивільного кодексу України та безпідставно не враховано положення статті 224 Господарського кодексу України, згідно яких учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, тобто, у даному випадку позивачу.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/409/14 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/409/14 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Виробниче об'єднання «Інформаційні технології» (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А; код ЄДРПОУ 31168846) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 47 178 (сорок сім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 45 коп. збитків, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору за подання позову та 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.
Матеріали справи № 910/409/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді Б.В. Отрюх
А.І. Тищенко