79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" березня 2015 р. Справа № 5010/1420/2012-6/24
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Гнатюк Г. М.,
суддів: Кравчук Н.М.,
Мирутенка О.Л.,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ від 13.02.2015р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2013р.
у справі № 5010/1420/2012-6/24
за позовом: Івано-Франківського КЕЧ району, м.Івано-Франківськ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 22337,42грн.,
за участю представників:
від позивача: Шаріпова Я.С. - представник,
від відповідача: ОСОБА_4 - представник, ОСОБА_2- підприємець
23.02.2015р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2013р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М. При цьому, відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, до складу колегії входять судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.
Ухвалою суду від 25.02.2015р. зазначена апеляційна скарга призначена до розгляду на 10.03.2015р.
В судовому засіданні 10.03.2015р. було заслухано пояснення представників сторін.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2013р. у справі №5010/1420/2012-6/24 (суддя Грица Ю.І.) задоволено позовні вимоги та стягнено з Підприємця ОСОБА_2 на користь Івано-Франківського КЕЧ району заборгованість в сумі 22 337,42грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом не повідомлено належним чином відповідача про час та місце слухання справи, що позбавило останнього можливості брати участь у судових засіданнях та подавати докази, а також неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, просить його скасувати та в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає те, що суд при вирішенні справи не врахував, що Договором оренди від 29.11.2010 року передбачені усі істотні умови договору щодо об'єкта оренди. Зокрема п. 1.1. передбачена площа орендованого майна 170,2 кв.м. Така ж площа зазначена у доданих до договору листах Регіонального відділення Фонду держмайна України по Івано-Франківській області, акті інвентаризації нерухомого військового майна від 14.09.2010 року, акті приймання-передачі нерухомого військового майна від 29.11.2010 року, акті оцінки вартості нерухомого військового майна від 20.07.2010 року, протоколі № 8 засідання комісії з оцінки вартості нерухомого військового майна, паспорті-сертифікаті об'єкта експертної оцінки нерухомості (додаток № 4 до договору оренди), розрахунках стартової та орендної вартості. дозволі №110 Західного територіального управління пожежної безпеки Міністерства оборони від 12.06.2009 року, звіті № 33/0610 про незалежну оцінку складських приміщень військового містечка № 25, Інформації про проведення конкурсу з використанням відкритості пропонування розміру орендної плати за принципом аукціону на право оренди нерухомого військового майна та інших документах, з яким був ознайомлений ОСОБА_2 до та в момент підписання договору оренди № 55/2010. Крім цього, апелянт вважає, що Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської КЕЧ району від 08.05.2012р. не може слугувати належним доказом того, що відповідачем використовувалося орендоване приміщення більшою площею ніж 170,2кв.м., так як такий акт складено після розірвання договору оренди та фактичної передачі орендованого майна позивачу. При цьому апелянт посилається також на ту обставину, що рішенням Господарського суд Івано-Франківської області від 28.02.2012 року у справі № 5010/51/2012-П-8/2, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач фактично використовував під час дії договору оренди приміщення, обумовлене договором площею 170,2 кв.м. та площу 41,22 кв.м. того ж приміщення, без вказівки на самовільне захоплення будь-яких інших приміщень. На виконання зазначеного рішення відповідачем сплачено 6476,07грн. заборгованості за фактично орендовану площу нежитлового приміщення. Також апелянт звертає увагу суду на те, що зі схеми будівлі АДРЕСА_1, доданої до Договору вбачається, що в оренду ПП ОСОБА_2 передано приміщення № 3 площею 66,7 кв.м. та приміщення № 4 площею 103,5 кв.м., сумарна площа яких складає 170,2 кв.м. Жодного приміщення із площею 72,6 кв.м. (як вказується в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської КЕЧ району від 08.05.2012) поруч із орендованим приміщенням на схемі, доданій до договору немає, так як такого приміщення просто не існує.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 10.03.2015р. (вх.№01-04/1595/15 від 10.03.2015р.) Івано-Франківська КЕЧ району спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Івано-Франківська КЕЧ району звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 22337,42грн. заборгованості за орендну плату. В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на те, що відповідачем неналежно виконувалися умови договору оренди від 29.11.2010р., у зв'язку з чим в період з грудня 2010 року по лютий 2012 року у нього виникла заборгованість. При цьому позивач зазначив, що в порушення п.1.1 договору, відповідач самовільно захопив і використовував приміщення площею 72,6 кв.м., яке знаходиться поруч з орендованим приміщенням площею 170,2кв.м. В підтвердження наведених обставин позивач посилається на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської КЕЧ району №08-21/10 від 08.05.2012р., проведеної Державною фінансовою інспекцією в Івано-Франківській області та актом комісійної перевірки цільового використання орендованих приміщень нерухомого майна від 20.03.2012р.
Як свідчать матеріали справи, 29.11.10р. між Івано-Франківською КЕЧ району (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого військового майна № 55/2010 за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення площею 170,2 кв.м. в будівлі АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Івано-Франківського КЕЧ району. (а.с.12-15)
Відповідно до вимог ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення відповідача про час та місце слухання справи, а також наявність документів, які свідчать про надіслання кореспонденції відповідачу за адресою, яка не пов'язана з його місцем проживання чи здійснення підприємницької діяльності, суд апеляційної інстанції вважає поважними причини неможливості подання відповідачем доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а тому приймає та надає оцінку доказам, які долучені до апеляційної скарги.
Зокрема, як вбачається з долучених до апеляційної скарги Акті інвентаризації нерухомого військового майна від 14.09.2010 року (Додаток №1 до договору оренди); Акті приймання-передачі нерухомого військового майна від 29.11.2010 року (Додаток №2 до договору оренди) позивачем передано в користування відповідачу нежитлове приміщення площею 170,2 кв.м. в будівлі АДРЕСА_1.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2012 року у справі № 5010/51/2012-П-8/2, яке набрало законної сили, за позовом Івано-Франківського КЕЧ району до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за орендну плату в сумі 6 476,07 гривень. встановлено наступне:
Під час проведення контрольних обмірів приміщення, що є предметом договору оренди нерухомого військового майна № 55/2010, інспектором-ревізором станом на 07.09.2011 року встановлено, що площа даного приміщення складала 213,3 кв.м., а не 170,2 кв.м., як обумовлено в договорі оренди, що на 41,22 кв.м. більше, ніж передбачено договором (Акт ревізії окремих питань фінансової та господарської діяльності Івано-Франківської КЕЧ району в період з 06.09.2011 року по 09.09.2011 р. № 234/5 від 09.09.2011 року). за додатково займану площу в розмірі 41,22 кв.м. донараховано орендну плату в сумі 6 476,07 гривень.
06.02.2012 року складено акт комісійного обстеження нерухомого майна про те, що станом на 03.02.2012 р. частина нежитлового приміщення будівлі АДРЕСА_2 площею 41,22 кв.м. використовується ПП ОСОБА_2
27.02.2012р. складено акт комісійної перевірки цільового використання орендованих приміщень нерухомого військового майна, яким встановлено, що на момент перевірки нежитлові приміщення будівлі АДРЕСА_1 площею 41,22 кв.м. ПП ОСОБА_2 не використовуються.
Таким чином, рішенням суду встановлено, що площа орендованого приміщення фактично більша, аніж передбачено умовами договору на 41,22 кв.м. (а не на 72,6 кв.м.) За фактичне використання вказаної площі з ПП ОСОБА_2 стягнуто 6 476,07 гривень які останнім сплачено повністю. Крім того, встановлено, що відповідач
фактично використовував під час дії договору оренди приміщення, обумовлене договором
площею 170,2 кв.м. та площу 41,22 кв.м. того ж приміщення, самовільно будь-яких інших
приміщень не захоплюючи. Різниця в орендованій площі виникла з вини тих працівників, які виготовляли схему орендованого майна та її обміри.
Крім цього, як вбачається зі схеми будівлі АДРЕСА_1, доданої до Договору, в оренду ПП ОСОБА_2 передано приміщення № 3 площею 66,7 кв.м. та приміщення № 4 площею 103,5 кв.м. Сумарна площа цих приміщень складає 170,2 кв.м. Жодного приміщення із площею 72.6 кв.м. (як вказується в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської КЕЧ району від 08.05.2012) поруч із орендованим приміщенням на схемі, доданій до договору немає.
Про те, що відповідачем фактично використовувалося орендоване приміщення площею 170,2 кв.м. свідчить також те, що нерухоме майно, що було предметом договору оренди (площею 170,2кв.м.), передано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Івано-Франківській КЕЧ району у зв'язку із розірванням договору оренди № 55/2010 від 29.11.2010 року за згодою сторін згідно заяви орендаря 28.03.2012 року за Актом приймання-передачі, який є Додатком № 2 до договору оренди № 55/2010 від 29.11.2010 року.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено факту використання відповідачем нежитлових приміщень площею більшою від 170,2кв.м. на 72,6 кв.м.
Посилання позивача на Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківської КЕЧ району від 08.05.2012 року яким встановлено, що ПП ОСОБА_2 фактично використовується приміщення № 3 площею 72,6 кв.м. та № 4 площею 170,2 кв.м., що на 72,6 кв.м. більше, ніж передбачено договором оренди № 55/2010 від 29.11.2010 року, що призвело до недоотримання КЕЧ надходжень в розмірі 22337,42 гривень, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, так як такий акт складено 08.05.2012 року - тобто після розірвання договору оренди та фактичної передачі орендованого майна Івано-Франківській КЕЧ району (28.03.2012 року).
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за орендну плату, а не відшкодування збитків у зв'язку з використанням самовільно зайнятих нежитлових приміщень, а отже невірно обрано спосіб захисту свого права, так як відповідно до умов договору відповідачем орендовано нежитлове приміщення площею 170,2кв.м., оплата за оренду якої проведена повністю.
Згідно із ст. 104 ГПК підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вище зазначене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд неповно дослідив усі обставини справи, та прийшов до невірного висновку про обґрунтованість вимог позивача, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволена, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на позивача - Івано-Франківську КЕЧ району.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2013р. по справі №5010/1420/2012-6/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
4. Стягнути з Івано-Франківської КЕЧ району (76018, м.Івано-Франківськ, вул..Національної Гвардії,14-Г, код ЄДРПОУ 08494013) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідент.код НОМЕР_1) 913,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи скерувати в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.
Повний текст постанови
виготовлено 12.03.2015р.