04.03.2015 р. Справа № 914/4403/14
Господарський суд Львівської області., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ - Україна", м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс 555", с. Новий Яр, Яворівський район, Львівська область
про:стягнення 38034,37 грн.
Суддя Артимович В.М.
Секретар судового засідання Струк Н.Р.
Представники сторін:
від позивача: Арабаджієв С.В. - представник;
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки відповідного клопотання не подавалось.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ - Україна", м. Київ, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс 555", с. Новий Яр, Яворівський район, Львівська область, надалі - відповідач, про стягнення грошових коштів в сумі 38034,37 грн., з яких 22598,22 грн. - основна заборгованість, 469,69 грн. - пеня, 184,11 грн. - 10 % річних за порушення виконання грошових зобов'язань, 13174,47 грн. - штраф, 1616,88 грн. - інфляційні збитки.
Ухвалою суду від 17.12.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 21.01.2015 р.
21.01.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав заяву з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.
21.01.2015 р. представник відповідача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
04.02.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.
13.02.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи та продовжити строк розгляду спору.
17.02.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник відповідача подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 17.02.2015 р. розгляд спору продовжено до 04.03.2015 р.
В засідання суду 04.03.2015 р. з'явився представник позивача, надав суду пояснення по суті справи, просив задоволити подану ним позовну заяву. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в засідання суду, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи відповідно до ст. 64 ГПК України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем укладено договір від 01.07.2014 р. за № LV14NK064, відповідно до якого протягом дії цього договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором поставляти у власність покупця товари окремими партіями в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар і оплачувати його вартість на встановлених договором умовах (п.1.1.).
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.3., 5.5., 5.6 згаданого вище договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману продукцію по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків. Такий розрахунок здійснюється шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок, вказаний в договорі. Покупець може здійснити розрахунок (повністю або частково) готівкою через касу постачальника у встановленому законодавством порядку та здійснювати розрахунок в порядку часткової передплати. У разі наявності простроченої заборгованості за договором зі сторони покупця, постачальник вправі зараховувати платежі, що надходять від покупця, в порядку зарахування визначеного п.10.11, а саме 1) пеня; 2) штраф; 3) прострочена (несвоєчасна сплачена та/або несплачена) заборгованість; 4) оплата за відпущений товар. Датою оплати товару вважається день надходження коштів на банківський рахунок постачальника, вказаний у даному договорі.
Приймання-передача товару за якістю та кількістю здійснюється покупцем за місцем поставки , визначеному в договорі, а якщо поставка здійснюється силами постачальника, за місцем вказаним у видатковій накладні. У випадку виявлення невідповідності товару, щодо кількості та/або якості складається відповідний акт, який підписується представниками постачальника та покупця. Акт є невід'ємною частиною накладної , по якій здійснювалась поставка товару і є підставою для заміни неякісного товару або до поставки. В разі виникнення розбіжностей між сторонами, щодо якості /комплектності товару до акту додаються заперечення покупця і спір підлягає розгляду згідно з умовами цього договору та чинного законодавства України.
Відповідно до видаткових накладних від 07.07.2014 р. за № LV14F008966 на суму 35623, 20 грн., від 09.07.2014 р. за № LV14F012344 на суму 1155,36 грн., від 11.07.2014 р. за № LV14F012562 на суму 1536,00 грн., від 15.07.2014 за № LV14F012738 на суму 1060, 32 грн., від 17.07.2014 р. за № LV14F012950 на суму 1147,62 грн., від 21.07.2014 р. за № LV14F013153 на суму 75,72 грн. позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 40598,22 грн. Пізніше відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару по накладній за № LV14F008966 від 07.07.2014 р. в розмірі 6000,00 грн. 14.10.2014 р. та 12000,00 грн. 31.10. 2014 р., що загалом складає 18000,00 грн.
Позивачем також надано довідку з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 04.12.2014 р. на підтвердження того, що за період з 14.10.2014 р. по 31.10.2014 р. на рахунок 26005425707 надходили кошти від ТзОВ «Фенікс 555» на загальну суму 18000,00 грн. (платіжне доручення № 78 від 14.10.2014 р. на суму 6000,00 грн. з призначенням платежу: клієнт № LV00003865 за товар згідно накладної від 07.07.2014 р.; платіжне доручення № 89 від 31.10.2014 р. на суму 12000,00 грн. з призначенням платежу: клієнт № LV00003865 за товар згідно накладної від 07.07.2014 р.).
Відповідач надав платіжні доручення, які підтверджують факт сплати у сумі 6000,00 грн. та 12000,00 грн. та акт звірки взаємних розрахунків з 01.05.2014 р. по 22.09.2014 р., підтверджений підписами та печатками сторін, а також гарантійний лист за №1 згідно з яким, ТзОВ «Фенікс 555» просить надати можливість оплатити заборгованість у термін 10 робочих днів та гарантує оплату боргу ТзОВ «ЕЛІТ-Україна», згідно акту звірки від 30.09.2014 р. у сумі 17447,02 грн. з 04.02.2015 р. до 19.02.2015 р.
Крім того, позивачем долучено податкові накладні від 07.07.2014 р. за № 200064 на суму 35623,20 грн., від 09.07.2014 р. за № 28738 на суму 1155,36 грн., від 11.07.2014 р. за № 38856 на суму 1536,00 грн., від 15.07.2014 р. за № 46280 на суму 1060,32 грн., від 17.07.2014 р. за № 55948 на суму 1147,62 грн., від 21.07.2014 р. за № 63883 на суму 75,72 грн.
Позивач вказує, що загальна сума заборгованості з урахуванням штрафних санкцій складає 38034,37 грн., в тому числі 22598,22 грн. основний борг, 469,69 грн. пеня, 184,11 грн. 10 процентів річних, 13174,47 грн. штраф, 1616,88 грн. інфляційні нарахування.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, виходячи із наступних мотивів.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до статті ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору від 01.07.2014 р. за № LV14NK064 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Як встановлено судом, згідно умов договору поставки від 01.07.2014 р. за № LV14NK064, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 40598,22 грн., що підтверджується згаданими вище видатковими та податковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
Враховуючи визначені видатковими накладними строки оплати, поставка товарів мала бути оплачена наступним чином: згідно видаткової накладної № LV14F008966 від 07.07.2014 р. на суму 35623,20 грн. в строк до 21.07.2014 р., згідно видаткової накладної № LV14F012344 від 09.07.2014 р. на суму 1155,36 грн. в строк до 19.07.2014 р., згідно видаткової накладної № LV14F012562 від 11.07.2014р. на суму 1536,00 грн. в строк до 21.07.2014 р., згідно видаткової накладної № LV14F012738 від 15.07.2014 на суму 1060,32 грн. в строк до 25.07.2014 р., згідно видаткової накладної № LV14F012950 від 17.07.2014 р. на суму 1147,62 грн. в строк до 27.07.2014 р., згідно видаткової накладної № LV14F013153 від 21.07.2014 р. на суму 75,72 грн. в строк до 31.07.2014 р.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заборгованість покупця перед постачальником також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний обома сторонами, у відповідності до якого, станом на 30.09.2014 р. вбачається, що платежі по вищенаведених накладних не здійснювались.
Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання згідно договору поставки належним чином не виконав, оплати за отриманий товар в повному розмірі та у визначені накладними терміни не здійснив, оплативши лише кошти в сумі 18000,00 грн. (платіжне доручення №78 від 14.10.2014 р. - 6 000, 00 грн. з призначенням платежу: клієнт №LV00003865 за товар згідно накладної від 07.07.2014 р.; платіжне доручення №89 від 31.10.2014 - 12 000, 00 грн. з призначенням платежу: клієнт №LV00003865 за товар згідно накладної від 07.07.2014 р.), внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 22598,22 грн.
Проте, відповідачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2014 р., відповідно до якого вбачається, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 35447,02 грн.
Аналіз поданого відповідачем акту звірки взаємних розрахунків свідчить про наявність у відповідача переплати за попередніми договорами, проте ця переплата не може зараховуватись в оплату отриманого відповідачем товару згідно договору від 01.07.2014 р. за № LV14NK064, виходячи з наступного.
Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
Як вбачається з інформаційного листа від 12.03.2009 р. № 01-08/163, Вищий господарський суд України роз'яснив, що відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватись за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві ( чи одержання ним) подаватися господарському суд.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - односторонній правочин, який оформляється заявою однієї із сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Всупереч наведених вище норм відповідачем не подано суду доказів проведення зарахування з позивачем зустрічних однорідних вимог.
Крім того, аналіз змісту договору від 01.07.2014 р. за № LV14NK064 свідчить, що даний договір не регулює правовідносин сторін спору до його укладення, можливість чого передбачена ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України.
Таким чином станом на дату прийняття судом рішення у справі, заборгованість по спірному договору відповідачем не погашена та складає 22598,22 грн.
У випадку затримки оплати товару покупець за вимогою постачальника сплачує йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, десяти відсотків річних від суми простроченого платежу, пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу згідно пункту 10.3 договору.
Відповідно до п. 10.4 договору у випадку непогашення грошової заборгованості протягом тридцяти календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі десяти відсотків від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом шістдесяти календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі тридцяти відсотків від вартості неоплаченого товару, у випадку непогашення грошової заборгованості протягом дев'яноста календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь і на вимогу постачальника штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від вартості неоплаченого товару.
Згідно п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. за № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторонами у договорі встановлено інший розмір процентів, ніж три проценти річних від простроченої суми, а тому розрахунок позивача щодо стягнення 10 процентів річних від простроченої суми є вірним.
Судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань, десять процентів річних і встановлено, що з відповідача підлягають стягненню десять процентів річних в сумі 184,11 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1616,88 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути пеню в сумі 469,69 грн. Вказану вимогу суд вважає підставною та такою, що підлягає до задоволення.
Судом досліджено, що термін прострочення відповідачем проведення взаєморозрахунків перевищує кількість днів, встановлених п. 10.4 договору, у зв'язку з чим здійснено перерахунок наведених відповідачем нарахувань штрафу. Судом встановлено, що нарахування штрафу є вірним.
В інформаційному листі Вищого господарського України від 13.07.2012 р. за № 01-06/908/2012 зазначено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011). Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.
Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Однією з основних засад судочинства згідно ст. 129 Конституції України є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів оплати боргу, штрафу, пені, трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2014 р. за № 6377 на суму 1827,00 грн.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ - Україна", м. Київ, задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс 555" (81050, Львівська область, Яворівський район, с. Новий Яр, буд. 42, ідентифікаційний код 37511111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕЛІТ - Україна" (03026, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135, ідентифікаційний код 20454393) 22598,22 грн. основного боргу, 469,69 грн. пені, 184,11 грн. десять процентів річних, 13174,47 грн. штрафу та 1827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10.03.2015 р.
Суддя Артимович В.М.