ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 березня 2015 року 16:52 № 826/2557/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві
про визнання протиправною та скасування постанови у ВП № 34929221 від 31.01.2015
за участю:
від позивача - ОСОБА_2;
від відповідача - не з'явився
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві від 31.01.2015 про повернення виконавчого документу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 у справі № 2а-15248/11/2670, зокрема, зобов'язано УДАІ ГУМВС України в м. Києві повернути ОСОБА_1 належне їй рухоме майно - автомобіль марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. На думку позивача, відповідачем безпідставно прийнято постанову від 31.01.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 3492922 з підстав перебування автомобіля стягувача на зберіганні на спеціалізованому майданчику, тобто у іншої юридичної особи - Державного підприємства «Розвиток», що фактично не відповідає дійсності. Просила позов задовольнити.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2015 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково звертав увагу суду на ту обставину, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2041 у справі № 2а-15248/11/2670 відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 02.03.2015 не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду належним чином повідомлений, будь-яких письмових пояснень чи заперечень суду також не надано.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.03.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 у справі № 2а-15248/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність УДАІ ГУ МВС України в м. Києві щодо неповернення належного ОСОБА_1 рухомого майна - автомобіля марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1;
- зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в м. Києві повернути ОСОБА_1 належне їй рухоме майно - автомобіль марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.
На виконання вказаного рішення Окружним адміністративним судом міста Києва 01.10.2012 позивачу видано виконавчий лист, а 01.11.2012 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 34929221, відповідно до якого, зокрема, зобов'язано УДАІ ГУ МВС України в м. Києві повернути ОСОБА_1 належне їй рухоме майно - автомобіль марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1.
31.01.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП № 34929221) на підставі пункту 6 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач, вважаючи постанову від 31.01.2015 про повернення виконавчого документу стягувачу такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 11 наведеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 6 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У спірній постанові державний виконавець посилається на ту обставину, що на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 110 між управлінням ДАІ МВС України в м. Києві та Державним підприємством «Розвиток» 30.03.2012 укладено відповідні договори на зберігання та доставляння транспортних засобів на спеціальні майданчики.
Згідно повідомлення Державного підприємства «Розвиток» від 29.07.2013 № 215 автомобіль марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, знаходиться на майданчику за адресою: м. Київ, вул. Озерна, буд.1.
З метою виконання рішення суду державним виконавцем вжито заходів щодо заміни боржника у виконавчому провадженні, проте ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2041 у справі № 2а-15248/11/2670 відмовлено у задоволенні його заяви.
Оскільки в УДАІ ГУ МВС України у м. Києві автомобіль, який підлягає поверненню згідно рішення суду відсутній, та знаходиться у Державного підприємства «Розвиток», тобто у іншої юридичної особи, відповідачем і винесено постанову від 31.01.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних документів, які б підтверджували правомірність винесеної постанови, як і не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі, частиною 3 статті 11, статтями 75, 89 наведеного Закону.
Крім того, з доданого представником позивача до позовної заяви листа Державного підприємства «Розвиток» Міністерства внутрішніх справ України від 14.01.2015 № 872 вбачається, на підставі укладених договорів з Управлінням ДАІ ГУМВС України в м. Києві ДП «Розвиток» станом на 30.03.2012 прийняв на зберігання транспортні засоби за актом приймання-передачі. Відповідно до вказаного акта приймання-передачі автомобіль марки BMW 320і, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, на зберігання до ДП «Розвиток» не передавався, а також не знаходиться на зберіганні станом на теперішній час.
Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 31.01.2015 у виконавчому провадженні ВП № 34929221 про повернення виконавчого документа стягувачу винесена безпідставно та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача задоволенню.
На стягненні судових витрат представник позивача ні у позовній заяві, ні в судовому засіданні не наполягав.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 31.01.2015 у виконавчому провадженні ВП № 34929221 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя В.П. Катющенко