03 березня 2015 р.Справа № 818/3444/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Старостіна В.В. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 818/3444/14
за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області , Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,
Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області (далі - відповідач 2), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0011041502/61062, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 971 грн.; про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 21.11.2014 № 0011031502/61058, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 783 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 932 грн.; про стягнення з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 4783 грн. 00 коп.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року адміністративний позов задоволено.
Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що службовими особами ДПІ в м.Сумах проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2014 року, за результатом якої складений акт від 24.10.2014 № 429618-19-15-02/30991664 (а.с. 13-47).
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за липень 2014 року на суму 13971 грн. та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму 4 783 грн.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 1 прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 21.11.2014 № 0011041502/61062, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 971 грн. (а.с. 11);
- від 21.11.2014 № 0011031502/61058, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 783 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 932 грн. (а.с. 12).
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
З акту перевірки вбачається що, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Алюмет-Актив" та ТОВ "ІТК-ЛЮКС".
17.06.2014 між позивачем та ТОВ "Алюмет-Актив" укладений договір поставки № 79/9-60-14 (а.с. 48-50), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у специфікаціях (а.с. 51, 52), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар.
На виконання умов договору ТОВ "Алюмет-Актив" здійснювало поставки позивачу чушки алюмінієві у червні, липні 2014 року, що підтверджується видатковими накладними: від 18.06.2014 № 19 на суму 21997,37 грн., у тому числі ПДВ 3666, 23 грн., від 23.07.2014 № 63 на суму 67544, 64 грн., у тому числі ПДВ 11257, 44 грн. (а.с. 53, 54).
ТОВ "Алюмет-Актив" було надано позивачу податкові накладні: від 18.06.2014 № 9 на суму ПДВ 3666, 23 грн., від 23.07.2014 № 25 на суму ПДВ 11257,44 грн., від 23.07.2014 № 41 на суму ПДВ 22,56 грн. (а.с. 55, 56, 57).
Придбаний товар був оплачений згідно рахунків на оплату від 15.05.2014 № 1 та від 22.07.20014 № 72 (а.с. 141, 142), що підтверджується платіжними дорученнями від 18.06.2014 № 1539 та від 22.07.2014 № 1847 (зворотній бік а.с. 141, 142).
Транспортування товару, згідно з умовами договору, здійснювалось постачальником за його рахунок, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 18.06.2014 № 19, від 23.07.2014 № 23-07 (а.с. 58, 59).
Товар оприбутковано на склад, про що свідчать приходні ордери на товари від 18.06.2014 № 00000001286 та від 23.07.2014 № 00000001579 (зворотній бік а.с. 141, 142), та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва сталі та металевих виробів, що підтверджується вимогами форми М-10 (а.с. 153-154) та витягом з журналу плавок (а.с. 155-193).
13.02.2014 між позивачем та ТОВ "ІТК ЛЮКС" укладено договір поставки № 79/18-24- 14 (а.с. 60-63), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, визначений у специфікації (а.с. 64), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець прийняти і оплатити товар.
На виконання умов договору ТОВ "ІТК ЛЮКС" здійснювало поставки позивачу підшипників, роликів у червні, липні 2014 року, що підтверджується видатковими накладними: від 26.06.2014 № 30 на суму 6702,60 грн., у тому числі ПДВ 1117,10 грн.; від 03.07.2014 № 39 на суму 9094, 92 грн., у тому числі ПДВ 1515,82 грн.; від 17.07.2014 № 54 на суму 7049,58 грн., у тому числі ПДВ 1174, 93 грн. (а.с. 66, 69, 72).
ТОВ "ІТК ЛЮКС" було надано позивачеві податкові накладні: від 26.06.2014 № 32 на суму ПДВ 1117,10 грн.; від 03.07.2014 № 6 на суму ПДВ 1515,82 грн., від 17.07.2014 № 26 на суму 1174,93 грн. (а.с. 65, 68, 71).
Придбаний товар був оплачений згідно рахунків на оплату від 26.06.2014 № 36, від 01.07.2014 № 42, від 15.07.2014 № 61 (а.с. 143, зворотній бік а.с. 143, а.с. 144), що підтверджується платіжними дорученнями від 05.09.2014 № 2462, від 05.08.2014 № 4356, від 16.07.2014 № 1790 (а.с. 145, зворотній бік а.с. 145).
Транспортування товару здійснювалось перевізником ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується експрес-накладними: від 26.06.2014 № 59998010703863, від 03.07.2014 № 59998010857589, від 17.07.2014 № 59998011177544 (а.с. 67, 70, 73).
Товар оприбутковано на склад, про що свідчать приходні ордери на товари від 30.06.2014 № 00000001339, від 18.07.2014 № 00000001516, від 04.07.2014 № 00000001397 (зворотній бік а.с. 144, 145), картки складського обліку матеріалів (а.с. 146-148, 152), та використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується вимогами форми М-10 (а.с. 149-151) та технічними актами (а.с. 194, 195).
Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується на висновках акту про відсутність у контрагентів позивача майна та інших матеріальних цінностей, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, основних засобів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, та на висновках акту про дефектність товарно-транспортних накладних.
Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Натомість, відповідачем 1 не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).
Також, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоліків деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.
Отже, вказані докази свідчать про реальність виконання господарських операцій, а також про фактичне отримання позивачем товару від ТОВ "Алюмет-Актив" та ТОВ "ІТК Люкс" та відображення здійснених господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб".
Щодо правомірності включення податку на додану вартість за договорами поставки до складу податкового кредиту, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.
Відповідно до п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 Податкового кодексу України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Згідно з положеннями пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до зазначених положень закону, Дочірнім підприємством "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаного товару від ТОВ "Алюмет-Актив" та ТОВ "ІТК Люкс", що фактично поставлялися за господарськими операціями, які мали реальний характер.
Позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством України документи.
Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що податок на додану вартість по вказаними господарськими операціями фактично був сплачений позивачем постачальникам товарів і підтверджений належним чином оформленими документами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 818/3444/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Кононенко З.О.
Судді Старостін В.В. Калитка О.М.