03 березня 2015 р. Справа № 818/2765/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Старостіна В.В., Калитки О.М.
за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 818/2765/14
за позовом Охтирської районної державної адміністрації Сумської області
до Державної фінансової інспекції в Сумській області
про скасування пункту 2 та пункту 4 вимоги від 15.09.2014 року № 18-08-15*15/6414,
Охтирська районна державна адміністрація Сумської області звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, в якому просить скасувати пункт 2 та пункт 4 листа-вимоги від 15.09.2014 року №18-08-15-15/6414 "Про усунення порушень, виявлених ревізією у Охтирській районній державній адміністрації".
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він не вчиняв порушень, зазначених у п. 2-4 вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією, оскільки під час складання акту ревізії від 07.08.2014 року №08-08/14 посадовими особами відповідача були здійснені розрахунки недоотриманих коштів від надання платних послуг архівним відділом за договорами від 21.12.2012 року, від 20.05.2013 року, від 22.05.2013 року, від 21.05.2013 року, від 04.06.2014 року та від 21.05.2014 року відповідно до Наказу Державного комітету архівів України від 27.05.2002 року №39 "Про затвердження цін на роботи (послуги), що виконуються державними архівними установами на договірних засадах", який втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету архівів України від 19.01.2004 року №9. При цьому, складені Охтирською РДА розрахунки вартості наданих архівним відділом платних послуг складені згідно з чинним Наказом Державного комітету архівів України від 06.05.2008 року №82 "Про затвердження цін на роботи (послуги), що виконуються центральними державними архівними установами на договірних засадах". Крім того, зазначає, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є різними видами виплат, з яких лише виплата матеріальної допомоги потребує рішення органу вищого рівня. В даному випадку позивачем виплачувалася допомога на оздоровлення без ухвалення рішення Сумською обласною державною адміністрацією щодо надання відповідного дозволу, що не суперечить положенням пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Постановою Сумського окружного адміністративного від від 18.12.14 позов задоволено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Держана фінансова інспекція в Сумській області звернулась до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В своїх заперечення на апеляційну скаргу позивач посилався на законність та обгрунтованість рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані пункти вимоги породжують для позивача обов"язки та відповідно порушують його права.
Колегія суддів не може погодится з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону.
№ 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, що розглядається Державна фінансова інспекція пред'явила оскаржувані вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Таким чином, колегія суддів надходить до висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи та рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 818/2765/14 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Кононенко З.О.
Судді Старостін В.В. Калитка О.М.
Повний текст постанови виготовлений 06.03.2015 р.