33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" березня 2015 р. Справа № 918/1679/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демянчук Ю.Г.
судді Дужич С.П. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Пац В.О. довіреність №14-127 від 13.05.2014р.
відповідача - Тарасюк Р.В. директор; Боротюк О.О. довіреність від 07.10.2014р.; Тарасюк О.В. довіреність від 12.03.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 23.12.14р. у справі № 918/1679/14 (суддя Горплюк А.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства "Березнекомуненергія"
про стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за поставлений природний газ в сумі 361 125 грн. 53 коп.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 264 948 грн. 82 коп. основного боргу, 50 220 грн. 90 коп. пені, 32 438 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 13 517 грн. 09 коп. 3% річних.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.12.2014 року (суддя Горплюк А.М.) у справі №918/1679/14 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.12.2014 року у даній справі скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення 50220,90 грн. пені, 13517,09 грн. 3% річних та інфляційних нарахувань в сумі 32438,72 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 549-552, 625, 631 Цивільного кодексу України та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.03.2015 р.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання прибули представники скаржника та відповідача, які надали суду усні пояснення по суті доводів та заперечень, викладених відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Березнекомуненергія" (покупець) укладено Договір № 13/2415-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 596 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.).
За умовами п. 5.2 визначено, що ціна за 1000 куб.м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091 грн. 00 коп., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309 грн. 20 коп.
Пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).
Згідно з п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Колегією суддів встановлено, що 21.10.2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Березнекомуненергія" укладено Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2415-ТЕ-28 від 28.12.2012р., якою п. 4.1. ст. 4 «Порядок обліку газу» викладено в наступній редакції: « 4.1. Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.» /а.с. 14/.
Договір №13/2415-ТЕ-28 від 28.12.2012р. та Додаткову угоду підписано повноважними представниками та скріплені відбитками печаток сторін.
Позивачем протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 році було поставлено природний газ на загальну суму 805 328 грн. 20 коп. з урахуванням вартості його транспортування, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі природного газу від 21.10.2013р. на суму 173 427,10 грн., від 21.10.2013 р. на суму 130 260,17 грн., від 21.10.2013 р. на суму 152 050,49 грн., від 21.10.2013 р. на суму 55883,21 грн., від 31.10.2013 р. на суму 67748,48 грн., від 30.11.2013 р. на суму 90590,09 грн., від 31.12.2013 р. на суму 135368,66 грн. /а.с. 15 - 21/.
Зобов'язання щодо остаточного розрахунку за фактично поставлений газ відповідачем не виконано. Станом на 11.08.2014 р. сума основного боргу складає 264 948 грн. 82 коп.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ст.ст. 611, 625 ЦК України, п. 7.2. Договору №13/2415-ТЕ-28 від 28.12.2012р. та враховуючи порушення комунальним підприємством "Березнекомуненергія" термінів виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 50 220 грн. 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 32 438 грн. 72 коп. та 3% річних в розмірі 13 517 грн. 09 коп. /а.с. 22-26/.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.10.2014 р. між сторонами, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Березнівської районної державної адміністрації, Березнівською районною держадміністрацією укладено договір №849/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.
Положеннями пункту 9 договору про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Комунальне підприємство "Березнекомуненергія" перераховує на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" кошти у сумі 264 948 грн. 82 коп., у тому числі податок на додану вартість 44 158 грн. 14 коп., для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 року №13/2415-ТЕ-28 за 2013 рік.
З метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перераховувати кошти наступній стороні (п.п. 2,3 п. 12 Договору № 849/30 від 20.10.2014р.)
Платіжним дорученням № 1 від 20.11.2014 р. відповідач, на виконання умов договору №849/30, перерахував позивачу кошти в розмірі 264948,82 грн., в підтвердження чого суду надано відповідне платіжне доручення /а.с. 51/.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що станом на дату подання позову (22.11.2014 р. згідно поштового штемпеля на конверті), відповідач не мав заборгованості перед позивачем за поставлений по договору № 13/2415-ТЕ-28 природний газ.
Станом на час подання позову, заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 264 948,82 грн., не існувало, позовні вимоги у частині стягнення 264 948,82 грн., основного боргу заявлені безпідставно, тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів зазначає, що у позивача відсутні підстави для стягнення пені передбаченої п.7.2. договору, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 13/2415-ТЕ-28.
Тобто, для застосування санкцій, передбачених п.7.2 договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п. 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Станом на дату прийняття рішення по даній справі, позивач, в якості підстави своїх вимог про стягнення з відповідача заборгованості вказує на порушення відповідачем зобов'язань по Договору №13/2415-ТЕ-28, умови якого, в частині порядку і строків проведення розрахунків за природний газ на суму 264948,82 грн. були сторонами змінені у Договорі №849/30 від 20.10.2014р.
Доказів порушення відповідачем умов договору 849/30 від 20.10.2014р, в частині проведення з позивачем розрахунків на суму 264 948,82 грн., суду не надано.
Укладання договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників.
Таким чином, підписавши багатосторонній договір №849/30 від 20.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений на суму 264948,82 грн. по Договору №13/2415-ТЕ-28, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення пені, а також застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України (3% річних та збитків від інфляції), оскільки для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, необхідно, щоб оплата 264948,82 грн. була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Договором №849/30 від 20.10.2014р. про організацію взаєморозрахунків, у пункті 13 якого сторони визначили що вони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договорами відповідно до законодавства, а пунктом 17 засвідчили, що після виконання договору, сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 23.12.2014р. у справі № 918/1679/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на позивача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення господарського суду Рівненської області від 23.12.2014 року у справі № 918/1679/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 918/1679/14 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Юрчук М.І.