04 грудня 2014 року Чернігів Справа № 825/3594/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
за участю секретаря Прокіної А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, -
Чернігівський міський центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 2829,04 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в період перебування на обліку як безробітної в Чернігівського міського центру зайнятості, ОСОБА_1 була призначена державна допомога у зв'язку із вагітністю та пологами. Відповідач відмовився добровільно повернути кошти в розмірі 2829,04 грн., тому позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Судове засідання здійснювалось в порядку, передбаченому статтею 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Чернігівському МЦЗ в період з 16.08.2013 по 03.07.2014 та отримувала соціальні послуги і забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Як вбачається з акту Чернігівського МЦЗ № 486 від 21.10.2014, під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення було встановлено, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Чернігівському МЦЗ як безробітної та отримання допомоги по безробіттю, була призначена державна допомога у зв'язку із вагітністю та пологами відповідно до медичної довідки від 24.03.2014 № 1436 (а.с. 9).
Згідно розрахунку Чернігівського МЦЗ сума виплаченого відповідачу матеріального забезпечення на випадок безробіття становить 2829,04 грн.
На підставі виявлених правопорушень з боку відповідача, директором Чернігівського МЦЗ видано наказ від 21.10.2014 № 356 "Про повернення коштів гр. ОСОБА_1" (а.с. 12), та листом від 22.10.2014 за № 05/4601 запропоновано відповідачу добровільно повернути незаконно отримані кошти в сумі 2829,04 грн. (а.с.13).
На даний час заборгованість в добровільному поряду відповідачем не сплачена.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 1 частина 2статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Стаття 4 Закону №5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно статті 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 44 Закону №5067-VI зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 8 частини 1 статті 45 Закону №5067-VI встановлено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
На виконання Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон №1533-III) був розроблений Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (далі - Порядок №307), який визначає механізм призначення, виплати допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової для організації безробітними підприємницької діяльності, та обчислення страхового стажу.
Згідно пункту 1.2 розділу 1 Порядку №307 допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.
Згідно підпункту 9 пункту 5.5 Порядку №307 виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах (з дня набуття такого права відповідно до медичної довідки).
Пунктом 6.14 Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати,у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно статті 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю та соціальні послуги, оскільки, ОСОБА_1 в період перебування на обліку в Чернігівському МЦЗ як безробітної та отримання допомоги по безробіттю, була призначена державна допомога у зв'язку із вагітністю та пологами відповідно до медичної довідки від 24.03.2014 № 1436, про що всупереч вимогам статті 36 Закону №1533-III, не повідомила центр зайнятості.
Відповідно до статті 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Відповідачем не надано жодних належних доказів, щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Чернігівського міського центру зайнятості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (р/р 37171300901002 в ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21395273) 2829 (дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 04 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя підпис О.В. Заяць
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Заяць