02 березня 2015 року 810/335/15
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,
час прийняття постанови : 16 год. 38 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лиска І.Г. ,
при секретарі судового засідання Васковець М.С.,
за участю позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попів Роман Ігорович, 3-тя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Старшого державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попів Роман Ігорович, 3-тя особа: Державна реєстраційна служба України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
У позовних вимогах позивач просить суд: Визнати бездіяльність державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попіва Романа Ігоровича при виконанні виконавчого листа про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 протиправною; Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи контролю в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та вжити невідкладні заходи щодо виконання виконавчого листа про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 року, про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав- Хмельницького міськарйонного управління юстиції Київської області; Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував у трудових відносинах з Державною Реєстраційною службою України з 21.12.2011 року і був звільнений з займаної посади 19.08.2014 року згідно наказу № 766\к.
В зв'язку з цим, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в Київській області, за участі третьої особи, Голови реєстраційної служби України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі № 810\5212\14, позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної реєстраційної служби України № 766\к від 19.08.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції; поновлено Позивача на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав- Хмельницького міськрайонного управління юстиції; стягнуто з Державної реєстраційної служби України на користь Позивача 6544 (шість тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 26 коп. за час вимушеного прогулу; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення одномісячного заробітку.
В зв'язку з цим, на виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі №810/5212/14 року, було видано два виконавчі документи: Виконавчий лист про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськарйонного управління юстиції Київської області; Виконавчий лист про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 року, про негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_2 2520 грн. 27 коп.
На підставі заяви позивача державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попівим Романом Ігоревичем була винесена Постанова від 17.11.2014 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документу про поновлення на роботі (ВП № 45487033), яка 21.11.2014 року була направлена сторонам.
Станом на 23.01.2015 року державним виконавцем не здійснено жодних примусових дій по виконанню Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2014р., що є грубим порушенням Конституції та Законів України, тому позивач вважає, що його бездіяльність є протиправною.
Крім того, на думку позивача протиправною є також бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо контролю за діями підлеглих державних виконавців.
Також, позивач зазначає, що незаконна бездіяльність відповідачів завдала йому моральної шкоди, яку він оцінив у 5000 грн, що проявилось в переживаннях, пов'язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 45487033.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Зазначив, що зі скаргами на дії державного виконавця та заявами до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо здійснення заходів контролю за виконанням рішення суду у справі №810/5212/14 в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» не звертався, які саме заходи контролю за виконанням рішення суду повинен вчинити Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не зазначив, доказів завдання моральної шкоди не надав.
Представники відповідачів та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, явку своїх представників в судове засідання відповідачі та третя особа не забезпечили, заперечень на позов відповідачами суду не надано.
Судом визнано за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідачів та третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши позиача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по справі № 810\5212\14 , позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної реєстраційної служби України № 766\к від 19.08.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника реєстраційної служби Переяслав- Хмельницького міськрайонного управління юстиції; поновлено Позивача на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав- Хмельницького міськрайонного управління юстиції; стягнуто з Державної реєстраційної служби України на користь Позивача 6544 (шість тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 26 коп. за час вимушеного прогулу; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення одномісячного заробітку.
На виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі №810/5212/14 року, було видано два виконавчі документи:
1 Виконавчий лист про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі №810/5212/14 про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськарйонного управління юстиції Київської області;
2.Виконавчий лист про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14, про негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_2 2520 грн. 27 коп.
Позивач, листом від 07 листопада 2014, звернувся до Державної реєстраційної служби України з проханням добровільно виконати постанову суду, яка підлягає виконанню одразу, на наступний день, після його проголошення.
Позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання виконавчого документу, яким є виконавчий лист від 06 листопада 2014 року по справі № 810\5212\14 про поновлення на роботі.
На підставі заяви позивача державним виконавцем Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попівим Романом Ігоревичем була винесена Постанова від 17.11.2014р. про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого документу про поновлення на роботі (ВП № 45487033), яка 21.11.2014 року була направлена сторонам.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року залишено без її змін.
23.01.2015 року позивач особисто повідомив державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попіва Р.І. про винесення Київським апеляційним адміністративним судом зазначеної ухвали.
На сьогоднішній день Постанова Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі №810/5212/14 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськарйонного управління юстиції Київської області не виконана, доказів вчинення державним виконавцем будь-яких дій в межах виконавчого провадження №45487033 суду не надано.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попіва Романа Ігоровича при виконанні виконавчого листа про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 року протиправною суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, визначає розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802(/далі Інструкція).
В силу вимог частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу.
Відповідно до частини першої статті 11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (частина друга статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої вказаної статті після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною другою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до частини третьої статті 75 цього ж Закону, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Порядок виконання рішень про поновлення на роботі передбачено статтею 76 зазначеного Закону. Згідно з частиною першою вказаної статті, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 76 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.
Згідно з підпунктом 13.3.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.
У постанові про накладення на боржника штрафу державний виконавець зазначає норму Закону, якою передбачена відповідальність боржника, зміст вчинених боржником дій, суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення направляється боржнику.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Крім того, вищезазначена норма зобов'язує державного виконавця, крім накладення на боржника штрафу, застосовувати також інші заходи, передбачені законом. До інших заходів примусового виконання, з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, належать запити, попередження, постанови, заяви вимоги тощо.
Повноваження, надані статтями 89-90 Закону України "Про виконавче провадження", на внесення подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до відповідальності, державним виконавцем також не використано.
Судом встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження (ВП №45487033) з виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, до розгляду даної справи по суті державним виконавцем не вживалося вищеперелічених заходів щодо виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, у даному випадку кінцевої мети правосуддя - захисту інтересів ОСОБА_2 та реального поновлення його порушених прав, не відбулося.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс /рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68/.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності допущення бездіяльності стосовно невчинення передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №4587033,
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито жодних належних заходів для виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області по адміністративній справі № 810/5212/14 ВП №45487033, чим допущено протиправну бездіяльність.
За викладених обставин, позовна вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попіва Романа Ігоровича при виконанні виконавчого листа про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14 є правомірною і підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити заходи контролю в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та вжити невідкладні заходи щодо виконання виконавчого листа про примусове виконання Постанови Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року по адміністративній справі № 810/5212/14, про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав- Хмельницького міськрайонного управління юстиції, про допущення негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Переяслав- Хмельницького міськарйонного управління юстиції Київської області суд зазначає наступне.
За приписами статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 3 вказаного Закону органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно з частиною першою статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» , контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
У судовому засіданні позивач зазначив, що зі скаргами на дії державног виконавця Попів Р.І. та заявами до Начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України або до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо здійснення заходів контролю за виконанням рішення суду у справі №810/5212/14 він не звертався, які саме заходи контролю за виконанням рішення суду повинен вчинити Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не зазначив, тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Крім того, суд зауважує, що завданням адміністративного судочинства є захист прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органу державної влади або його посадової особи в сфері публічно-правових відносин.
Водночас, вирішуючи адміністративну справу, суд не повноважний замість державного виконавця визначати, які саме виконавчі дії слід вчинити у конкретному виконавчому провадженні з метою забезпечення своєчасного і повного виконання виконавчого документа. Тим більше, що обираючи ті чи інші виконавчі дії або користуючись правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець має враховувати фактичні обставини, які існують у тому чи іншому виконавчому провадженні.
Отже, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню також і з тієї причини, що у разі їх задоволення матиме місце втручанням у дискреційні повноваження державного виконавця.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 5000 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому, згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 - «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, підтвердження факту завдання моральної шкоди, її реальності діями державного виконавця позивач ні в матеріалах позову ні в судовому засіданні не надав.
Отже, позовна вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягає.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність державного виконавця Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Попіва Романа Ігоровича при виконанні виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом 06.11.2014 року про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області по адміністративній справі № 810/5212/14 ВП №45487033 - протиправною.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 березня 2015 р.
Лиска І.Г.