05 березня 2015 року Житомир справа № 806/448/15
категорія 7
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
за участю секретаря Барібан А.І., Степанова П.В.,
представника позивача Чумаченка А.А.,
представника відповідача Лопохи В.О.,
представника третіх осіб Григоришина М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Романівського району в інтересах держави до Ягодинської сільської ради Романівського району Житомирської області, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Романівської районної ради Житомирської області, Комунального агролісомеліоративного підприємства Романівського району про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Прокурор Романівського району звернувся з позовом до Ягодинської сільської ради Романівського району про визнання протиправним та скасування рішення № 171 від 16.12.2013 року "Про видалення сухостійних деревостанів у населених пунктах, проведення санітарних та інших рубок в полезахисних смугах та інших лісових насадженнях". Свої позовні вимоги мотивує тим, що зазначене рішення прийняте сільською радою з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування", Лісового кодексу України та інших нормативних актів, які регулюють правовідносини у даній сфері. Вважає, що сільська рада незаконно передала власні повноваження щодо надання дозволу на спеціальне використання природних (лісових) ресурсів, оскільки директором Комунального агролісомеліоративного підприємства виписуються лісорубні квитки на проведення санітарних рубок, а отримана деревина реалізується з метою отримання прибутку. Таким чином, на думку прокурора, навколишньому природному середовищу і екологічній безпеці регіону завдається істотної шкоди чим порушуються інтереси держави.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що за результатами перевірки, проведеної прокуратурою району, встановлено, що оскаржуване рішення відповідачем винесено із порушенням вимог Лісового кодексу України, Закону України "Про рослинний світ". На думку представника прокуратури, зазначеним рішенням Комунальне агролісомеліоративне підприємство Романівського району незаконно отримало право на спеціальне використання лісових ресурсів, про що свідчать лісорубні квитки. Разом з тим, таке право, як зазначив представник прокуратури, оформляється у вигляді спеціального дозволу (лісорубного квитка) лише власникам лісів та постійним лісокористувачам.
Представники відповідача та третіх осіб, в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Відповідач як територіальна громада наділена певними повноваженнями і має право частину таких повноважень делегувати іншій юридичній особі. Як зазначили представники відповідача та третіх осіб, в оскаржуваному рішенні не має жодного посилання на спеціальне використання природних ресурсів, а цим рішенням фактично надано дозвіл Комунальному агролісомеліоративному підприємству Романівського району на видалення сухостійких, аварійних деревостанів та проведення вибіркових, санітарних порубок, оскільки у сільської ради відсутні належні виробничі та трудові ресурси для здійснення такого роду робіт. Крім того, зазначили, що Комунальне агролісомеліоративне підприємство Романівського району право на видачу лісорубних квитків отримало не на підставі оскаржуваного рішення, а на підставі звернень Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирської обласної ради та з дозволу Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства. Також пояснили, що оскільки законодавством не врегульовано правовідносини щодо проведення санітарних, вибіркових та інших порубок, тому Комунальним підприємством лісорубні квитки виписуються за аналогією для здійснення відповідного обліку.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Правовідносини, що виникли між сторонами, щодо повноважень органів місцевого самоврядування та їх взаємовідносин із підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, регулюються правовими нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі- Закон).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно статей 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста, у містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що 16.12.2013 року відповідно до зазначеної процедури на 27 сесії 6 скликання Ягодинською сільською радою було прийнято оскаржуване рішення № 171 "Про видалення сухостійних деревостанів у населених пунктах, проведення санітарних та інших рубок в полезахисних смугах та інших лісових насадженнях" (далі- Рішення).
Відповідно до зазначеного Рішення Комунальному агролісомеліоративному підприємству Романівського району делеговано права на видалення сухостійних деревостанів у населених пунктах, проведення санітарних та інших рубок в полезахисних смугах та інших лісових насадженнях з подальшою реалізацією лісопродукції, 50% якої залишається для покриття витрат підприємства а інші 50%- залишається в безоплатному користуванні сільської ради.
Згідно із ст. 143 Конституції майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.
Як зазначено в дослідженому в судовому засіданні Положенні про Комунальне агролісомеліоративне підприємство Романівського району, дане Комунальне підприємство перебуває в управлінні Романівської районної ради (а.с.50-55).
За приписами ч.1 ст.18 Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Обсяг делегованих відповідачем своїх повноважень Комунальному агролісомеліоративному підприємству Романівського району визначений в договорі між цими сторонами від 30.10.2011 року (а.с.57-60).
Доводи позивача про те, що оскаржуваним Рішенням відповідач наділив Комунальне агролісомеліоративне підприємство Романівського району правом на спеціальне використання природних ресурсів та правом на видачу відповідних лісорубних квитків, судом не приймаються з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про рослинний світ" визначено, що спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.
Крім того, вказаною статтею визначено види та порядок спеціального використання природних рослинних ресурсів.
Разом з тим, в оскаржуваному Рішенні не має жодного посилання ні на спеціальне використання природних ресурсів Комунальним агролісомеліоративним підприємством Романівського району, ні на право на видачу лісорубних квитків.
Крім того, в судовому засіданні при дослідженні судом наданих прокуратурою лісорубних квитків від 16.06.2013року і від 08.01.2014року (а.с.21-22,71) встановлено, що підставою для їх видачі не слугувало оскаржуване Рішення 171, а відповідні акти обстежень насаджень та план санітарно-оздоровчих заходів від 15.11.2013р.
Також, судом встановлено, що Комунальне агролісомеліоративне підприємство Романівського району право на видачу лісорубних квитків отримало не на підставі оскаржуваного Рішення 171, а на підставі звернень Романівської районної ради, Романівської районної державної адміністрації, звернення Житомирської обласної державної адміністрації та Житомирської обласної ради та з дозволу Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства від 19.04.2013 року (а.с.65).
Одночасно суд зазначає, що відповідно до положень ст.11 КАС України суд не може давати оцінку правомірності дій Комунального агролісомеліоративного підприємства Романівського району щодо видачі тих чи інших лісорубних квитків так як вказані дії не є предметом судового розгляду по даній справі.
Безпідставними є також доводи позивача про те, що оскаржуване Рішення № 171 винесено із порушеннями вимог Лісового кодексу України.
Зокрема, в розумінні вимог статей 4,5 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара, а також нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
При цьому, слід зазначити, що віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Всупереч зазначеним вимогам позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним Рішенням № 171 делеговано право на проведення певних робіт саме на конкретних землях і що саме ці землі в установленому порядку віднесені до земель лісового фонду.
Більш того, в преамбулі оскаржуваного Рішення прямо зазначено, що воно приймається "з метою виконання районної Програми збереження, захисту та ефективного використання полезахисних смуг та інших лісових насаджень, що не належать до земель лісового фонду".
В розумінні вимог Наказу Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)" надана прокуратурою довідка 6-зем (а.с.16) є виключно статистичною звітністю про кількісний облік земель і не містить жодних даних про віднесення конкретних земельних ділянок до земель певного лісового фонду.
Крім того, в судовому засіданні була досліджена довідка Відділу Держземагенства у Романівському районі від 12.01.2015року (а.с.56), відповідно до якої інвентаризовані земельні ділянки полезахисних смуг загальною площею 3455,64га по Романівському районі рахуються землями сільськоготсподарського призначення.
Одночасно слід зазначити, що повноваження сільських рад у сфері лісових відносин визначені в ст.33 Лісового кодексу України. Відповідно до вказаних правових норм сільські ради у сфері лісових відносин на відповідній території беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, і для цього залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання.
Безпідставним є обґрунтування позивачем своїх позовних вимог положеннями ст.10 Закону України "Про рослинний світ", яка передбачає такий вид спеціального використання природних рослинних ресурсів як заготівля деревини під час рубок головного користування.
Разом з тим, позивач не врахував, що відповідно до вимог ст.69 Лісового кодексу України та п.4 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. № 761 рубки головного користування проводяться виключно в експлуатаційних лісах, захисних лісах, рекреаційно-оздоровчих лісах та лісах природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення в межах господарської зони національних природних і регіональних ландшафтних парків, а також заказниках.
В оскаржуваному Рішенні взагалі не зазначається про таке спеціальне використання природних рослинних ресурсів як заготівля деревини під час рубок головного користування, а позивач не надав жодних доказів того, що на території Ягодинської сільської ради є ліси саме таких категорій.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване Рішення Ягодинською сільською радою винесено в межах повноважень та в порядку передбаченому чинним законодавством. Відповідач, як орган місцевого самоврядування, правомірно реалізував своє право на делегування частини своїх повноважень Комунальному агролісомеліоративному підприємству Романівського району, що перебуває в управлінні Романівської районної ради. Вказане Рішення не містить жодних положень щодо врегулювання відносин у сфері заготівлі деревини під час рубок головного користування, як самостійного виду спеціального використання природних рослинних ресурсів.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають обставинам, встановлених в судовому засіданні, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В позові Прокурора Романівського району в інтересах держави до Ягодинської сільської ради Романівського району Житомирської області про скасування рішення 27 сесії 6 скликання № 171 від 16.12.2013 року відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Капинос
Повний текст постанови виготовлено: 12 березня 2015 р.