26 лютого 2015 року Справа № 876/8080/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення коштів,
25 лютого 2013 року Івано-Франківський міський центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 18748 гривні 87 копійок, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1, яка була звільнена з посади начальника по розподілу місць в поїздах та за рішенням суду поновлена.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись з цим судовим рішенням, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» подало апеляційну скаргу, вважає, що суд розглянув справу з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував та не звернув уваги, що рішення Івано-Франківського міського суду від 01.10.2012 року у справі № 0907/2065/2012 за позовом ОСОБА_1 до ДТГО «Львівська залізниця» є неостаточним, так як дане рішення залізницею оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, а відтак може бути скасоване судом вищої інстанції, у тому числі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника бюро по розподілу місць на вокзалі станції Івано-Франківськ, а відтак, у позивача будуть відсутні правові підстави щодо утримання з відповідача виплаченого забезпечення, у даному випадку - 18748,87 грн., про що було повідомлено суд представником відповідача 27.03.2013 року під час попереднього судового засідання.
Виходячи з вищевикладеного, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Наказу № 1/ос від 03.01.2012 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв'язку із змінами у організації виробництва і праці.
18.01.2012 року ОСОБА_1 подала до Івано-Франківського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 5).
Відповідно до персональної картки особи Івано-Франківського міського центру зайнятості від 18.01.2012 року ОСОБА_1 був наданий статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю згідно п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 4).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.10.2012 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника бюро по розподілу місць на вокзалі станції Івано-Франківськ з 03.01.2012 року та стягнуто з Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Івано-Франківськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 27025,92 грн..
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.11.2012 року відхилено апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 01.10.2012 року.
За період з 04.02.2012 року по 29.10.2012 року ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 18748,87 грн., що підтверджується розрахунком (а.с. 6).
18.12.2012 року Івано-Франківським міським центром зайнятості видано наказ № 144 на повернення коштів, яким відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» наказано вжити заходів щодо повернення Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» коштів у суму 18748,87 грн. виплачених ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, у зв'язку із поновлення останньої на роботі на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 01.10.2012 року.
19.12.2012 року за № 3925-06/10-12 директор Івано-Франківського міського центру зайнятості Бандура Г.Я. направив повідомлення керівнику Державного територіального об'єднання «Львівська залізниця» про повернення вищезазначених коштів, проте, кошти на рахунок позивача не поступили, що стало причиною звернення останнього до суду.
Згідно частини 4 статті 35 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до пункту 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Таким чином, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» зобов'язано повернути Івано-Франківському міському центру зайнятості-робочому органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплачену незаконно звільненій ОСОБА_1 допомогу по безробіттю по день її поновлення на посаді (3 січня 2012 року).
А тому, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильним.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що рішення Івано-Франківського міського суду від 01.10.2012 року є оскаржене в апеляційному та касаційному порядку, тому є неостаточним та в позивача у разі скасування зазначеного рішення будуть відсутні підстави для утримання виплаченого забезпечення, оскільки апелянтом не надано доказів скасування такого, а факт його оскарження не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
При цьому рішення суду в частині поновлення на посаді виконуються негайно.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновки суду мають базуватись на належних та допустимих доказах.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року по справі № 813/1461/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 3 березня 2015 року.