Справа: № 691/1569/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Черненко В.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
03 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційні скарги управління ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області на постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області (далі - відповідач) про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі, Черкаської області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку та виплаті йому з 24.04.2014 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди працюючого в даний час судді місцевого суду, обчисленої відповідно до ст. 129 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі, Черкаської області перерахувати та виплачувати ОСОБА_2 з 24.04.2014 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в місцевому суді. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі, Черкаської області провести ОСОБА_2 виплату заборгованості з урахуванням виплачених коштів та в подальшому, при зміні розміру заробітної плати діючого судді на відповідній посаді, проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання без обмеження його граничного розміру. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в якій позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення збільшених позовних вимог в повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а відповідач - скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст.196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до поданої позивачем заяви про вихід у відставку, на підставі Указу Президента України № 446/2004 від 19 квітня 2004 року та наказу голови Городищенського районного суду Черкаської області № 90-0 від 29 квітня 2004 року він був звільнений у відставку з посади судді Городищенського районного суду, що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, копія якої долучена до цієї справи.
На час звільнення, трудовий стаж позивача на посаді судді, становив 26 років 1 місяць і 25 днів.
Згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 02.09.2014 року, вих..№1154-04/14, виданої позивачу Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області, його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01.12.2013 року склала 19488,00 гривень.
Останній раз відповідач здійснив перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання за постановою Городищенського районного суду від 18.09.2013 року. відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31.01.2014 року, вих..№138-04/14 виданої позивачу Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області, згідно якої його заробітна плата, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці станом на 01.01.2013 року склала 18352,00 гривні.
Таким чином, заробітна плата, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачу, станом на 01.12.2013 року зросла на 1136 гривень. Разом з тим, своїм листом від 30.09.2014 року відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями розділу X Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначається статус судді у відставці, зокрема, і порядок обчислення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (ст. 138 вказаного Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Частина третя статті 138 вказаного Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".
Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № З-рп/2013 визнано частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "По судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-УІ, оскільки визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання судців, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів.
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання підлягає виплаті судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Колегія суддів вважає, що судді у відставці мають право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідно Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з чим, відповідач, виплачуючи таке утримання в меншому розмірі, діє всупереч вимогам чинного законодавства, тобто протиправно, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в апеляційній скарзі, на ч. 4 ст. 138 Законом України «Про судоустрій та статус суддів», що будь яких інших перерахунків довічного грошового утримання, крім перерахунків довічного грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України не передбачено, оскільки це суперечить вимогам вищезазначеного закону та рішенню Конституційного суду України.
Крім того, суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. 99 КАС України при розгляді справи, оскільки ОСОБА_2 звернувся з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. У зв'язку з чим, посилання ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі на необхідність зобов'язання відповідача провести відповідні перерахунки починаючи з 01.12.2013 року колегія суддів вважає необґрунтованими.
Разом з тим, зобов'язуючи відповідача «в подальшому, при зміні розміру заробітної плати діючого судді на відповідній посаді, проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання без обмеження його граничного розміру», суд першої інстанції не врахував положення ст. 6 КАС України, згідно якої необхідною умовою для звернення особи до суду є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Тобто, судовому захисту підлягає лише порушене право, а не те, яке може бути порушене в майбутньому.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні цієї частини.
Враховуючи, що суд першої інстанції вирішив по суті правильно справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, що є підставами для зміни судового рішення.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області задовольнити частково.
Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року змінити.
Виключити із пункту 3 резолютивної частини постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року слова: «та в подальшому, при зміні розміру заробітної плати діючого судді на відповідній посаді, проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання без обмеження його граничного розміру».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.