02 березня 2015 р.Справа № 820/189/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Старостіна В.В. , Зеленського В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. по справі № 820/189/13-а
за позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард 10"
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,
Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Основ'янська ОДПІ м. Харкова, позивач) звернулась до адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард 10» (далі за текстом - ТОВ «Авангард 10», відповідач), в якому просила суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Авангард 10» згідно рішення про накладення адміністративного арешту майна № 1 від 02.01.2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення подання.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 94 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що робітниками Державної податкової служби у Харківській області спільно із Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області, на підставі отриманої скарги громадянина ОСОБА_1 та ймовірного продажу бензину сумнівної якості було проведено фактичну перевірку АЗС №8 ТОВ «Авангард 10», розташованої за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 201/1.
Під час проведення перевірки Основ'янською МДПІ було прийнято рішення № 1 від 20.12.2012 щодо проведення експертизи зразків бензину, що реалізується через АЗС №8 ТОВ «Авангард 10» та залучення до експертизи експерта Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України на підставі статті 84 Податкового кодексу України.
Відповідно до протоколу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України, на АЗС за адресою пр. Гагаріна 201/1, що належить ТОВ «Авангард 10» були відібрані зразки нафтопродуктів. За результатами проведеного дослідження встановлено невідповідність відібраних зразків ДСТУ.
У зв'язку із встановленням невідповідності якості паливно-мастильних матеріалів якісним показникам та вимогам ДСТУ, та відсутністю документів про їх походження податковий орган дійшов висновку про те, що зазначені паливно-мастильні матеріали не відповідають вимогам ДСТУ та наявним у ТОВ «Авангард 10» документам. Водночас, оскільки відповідачем не надано до перевірки документи, які відповідали б родовим ознакам бензину, виявленого на АЗС за адресою м. Харків, пр. Гагаріна 201/1, та відповідали б критеріям, встановленим в результаті експертного дослідження, власника таких ПММ не було встановлено, дані товари не обліковані у встановленому порядку.
На цій підставі, згідно вимог п.94.7 ст. 94 Податкового кодексу України, Основ'янською МДПІ м. Харкова, за адресою м. Харків, пр. Гагаріна 201/1, було складено протокол від 29.12.2012 року про тимчасове затримання майна, по якому встановлено порушення норм «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, та Постанови Кабінету міністрів України від 20.12.1997 року № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами».
На підставі відомостей, зазначених у вказаному протоколі, керівником Основ'янської МДПІ м. Харкова було прийнято рішення про накладення адміністративного арешту майна згідно з п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України № 1 від 02.01.2013 року.
З метою підтвердження обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1 від 02.01.2013 року позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків прийнято необґрунтовано, що підтверджується постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року по справі № 820/113/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.
Відповідно п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосований, зокрема, до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку визначеному законодавством, якщо їх власника не встановлено.
У цьому випадку службові (посадові) особи контролюючих органів або інших правоохоронних органів відповідно до їх повноважень тимчасово затримують таке майно із складенням протоколу, який повинен містити відомості про причини такого затримання з посиланням на порушення конкретної законодавчої норми; опис майна, його родових ознак і кількості; відомості про особу (особи), в якої було вилучено такі товари (за їх наявності); перелік прав та обов'язків таких осіб, що виникають у зв'язку з таким вилученням. Форма зазначеного протоколу затверджується Кабінетом Міністрів України.
Керівник підрозділу правоохоронного органу, у підпорядкуванні якого перебуває службова (посадова) особа, яка склала протокол про тимчасове затримання майна, зобов'язаний невідкладно поінформувати керівника органу державної податкової служби (його заступника), на території якого здійснено таке затримання, з обов'язковим врученням примірника протоколу.
На підставі відомостей, зазначених у протоколі, керівник органу державної податкової служби (його заступник) приймає рішення про накладення арешту на таке майно або відмову в ньому шляхом неприйняття такого рішення.
Згідно з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним.
Відповідно п. 94.11 ст. 94 Податкового кодексу України рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 94.19.6 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника контролюючого органу (його заступника) про арешт.
Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014року по справі № 820/113/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013року позов ТОВ «Авангард 10» до Основ'янської ОДПІ м. Харкова про визнання дій протиправними та скасування рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова № 1 від 02.01.2013 року про накладення адміністративного арешту майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вказаним рішенням суду визнано протиправним та скасовано рішення № 1 від 02.01.2013року про накладення тимчасового адміністративного арешту на майно, у зв'язку з встановленням відсутності у відповідача підстав для його прийняття, згідно п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого згідно з рішення № 1 від 02.01.2013року.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.
Таким чином, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 1 від 02.01.2013року.
Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2015р. по справі № 820/189/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Зеленський В.В.