17 лютого 2015 року Справа № 876/1147/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Залозецький цегельний завод» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області до Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Залозецький цегельний завод» про стягнення заборгованості,-
15 листопада 2013 року Козівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Тернопільській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з СМП у формі ТзОВ «Залозецький цегельний завод» 1847, 37 грн. податкового боргу по платі за спеціальне використання води за рахунок готівки до відповідного бюджету та з рахунків у банках обслуговуючих відповідача.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2013 року позов задовольнив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, СМП у формі ТзОВ «Залозецький цегельний завод» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи містяться податкові вимоги №1/41 від 03.11.2010 р. та №2/58 від 03.12.2010 р.. В адміністративному позові вказується на те, що з дня направлення першої і другої податкових вимог та до подання позовної заяви податковий борг постійно існував, не перериваючись.
Разом з тим, суд не взяв до уваги, що вказані податкові вимоги направлені відповідачеві під час дії Закону України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Однак, з набранням 01.01.2011 року чинності Податковим кодексом України податкова вимога відповідачеві не направлялась.
За таких обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг, а вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
З матеріалів справи вбачається, що СМП у формі ТзОВ «Залозецький цегельний завод» зареєстроване як юридична особа Управлінням економіки Зборівської райдержадміністрації, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 19.07.2001 року за №0118.
Відповідач перебуває на обліку в Зборівському відділенні Козівської міжрайонної державної податкової інспекції як платник податків.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгодженні суми грошових зобов'язань, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по платі за спеціальне використання води в розмірі 1847,37 грн.
Вказана заборгованість підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: довідкою про наявність податкового боргу, податковими повідомленнями - рішеннями № 0002491500 від 22.12.2012 року, № 0001501500 від 15.10.2012 року, №0001651500 від 07.11.2012 року, №0001831500 від 20.11.2012 року, обліковою карткою платника.
Так, згідно з пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи, щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.
У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно із п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст.60 Податкового кодексу України.
Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України.
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
При цьому відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
У свою чергу, відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податковий орган вживав заходи, спрямовані на погашення податкового боргу, а саме: відповідно до статті 59 Податкового кодексу України відповідачу надіслано податкові вимоги №1/41 від 03.11.2010р. та №2/58 від.03.12.2010р. Однак, вказані заходи не спричинили погашення податкового боргу відповідачем.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ані Податковим кодексом України, ані Порядком направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1037 не передбачено обов'язку податкового органу направляти платнику податкову вимогу, у разі якщо борг існував до набрання чинності Податковим кодексом України та збільшився після 01.01.2011 року.
Отже, в даному випадку контролюючий орган не зобов'язаний повторно направляти податкову вимогу у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність оскарженого судового рішення нормам матеріального та процесуального права.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року у справі № 819/2705/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
М.А. Пліш