25 червня 2009 року справа № 2а-187/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Стежко В.А., Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання: Резникові Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради, виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради, про визнання неправомірними дій, стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення та моральної шкоди, -
У грудні 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради, та виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради, який залучений до справи в якості відповідача згідно ухвали суду ( а.с.81) в якому, доповнивши свої позовні вимоги, просив визнати незаконними дії відповідача щодо не виплати йому коштів щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки та стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати цієї допомоги за вказаний період у розмірі 20300,00 грн., а також моральну шкоду в сумі 2000 грн. та всі понесені ним судові витрати. Посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, у зв'язку з чим користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, і, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Проте, відповідач, всупереч вимогам Конституції України та вищезазначеному закону, через свої неправомірні дії, не нарахував йому вчасно сум щорічної допомоги на оздоровлення за період 2000-2007 роки у розмірах, передбачених цим Законом, чим створив заборгованість у вищевказаній сумі. Також через вищезазначені обставини позивачеві не вистачало грошей для придбання ліків і нормального розміреного образу життя.
Виконавчий комітет Ленінської районної у м. Кіровограді ради проти позову заперечував та зазначав, що до повноважень виконкому не відноситься відшкодування щорічної допомоги на оздоровлення постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, така допомога виплачується органами соціального захисту населення, відповідно до п. 1.1 Положення «Про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради» управління є органом місцевого самоврядування, тобто, являється головним розпорядником лише коштів з місцевого бюджету на виконання самоврядних повноважень. Вказана позивачем щорічна допомога на оздоровлення виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже, Управління не є головним розпорядником коштів, а тому не має повноважень на збільшення чи зменшення розміру виплат. А також зазначив, що позивачем було пропущено річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст.ст. 99, 100 КАС України.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 жовтня 2008 року було відмовлено у задоволенні позовних вимогОСОБА_1
Позивач, не погодившись з винесеним рішення, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову районного суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким зобов'язати відповідача провести з ним розрахунки у відповідності до зазначеного закону та сплатити на його користь недоотриману суму вказаної допомоги за 2004-2007 роки у розмірі 14019,80 грн. Крім цього, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 2000 грн. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, якими керувався відповідач при виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення, суперечать положенням Конституції України та ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначав, що він не пропустив строк звернення до суду щодо своїх вимог за 2006-2007 рік, оскільки звернувся до суду в грудні 2007 року. Згоден, що пропустив термін оскарження неправомірних дій відповідача в 2000 - 2005 роках, але вважає, що для стягнення заборгованості з відповідача слід застосувати трирічний строк позовної давності, передбачений ст..257 ЦК України, а тому слід стягнути заборгованість по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 рік в загальній сумі 14019.80 гривен.
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради подало до суду апеляційної інстанції заперечення на апеляційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1., а постанову суду першої інстанції - залишити без змін. Обґрунтовували свої вимоги тим, що відповідач являється виконавчим органом Ленінського районної у м. Кіровограді ради, тобто, є органом місцевого самоврядування. Виплата щорічної допомоги на оздоровлення є делегованим повноваженням Управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради, а тому покриття витрат на виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню та прийняттю нової постанови, виходячи із наступного.
Відмовляючи у задоволенню позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки держава взяла на себе обов»язок щодо соціального захисту постраждалих від аварії на ЧАЕС, то орган місцевого самоврядування та його структурний підрозділ не може нести відповідальність перед позивачем за зобов»язання держави щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення, крім того, позивачем пропущено річний строк звернення до суду за захистом порушено права, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, оскільки це не відповідає ні встановленим обставинам справи, ні діючому законодавству на час прийняття оскаржуваного рішення..
Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1, виданим 18 березня 2003 року (а.с.5). У зв'язку з цим позивач і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради. Таким чином, право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем не оспорюється.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).
Із змісту ст.1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Зокрема, статтею 76 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007» розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 1 січня 2007 року - у розмірі 400 грн., з 1 квітня 2007 року - у розмірі 420 грн., з 1 липня 2007 року - у розмірі 440 грн., а з 1 жовтня - у розмірі 460 грн. на місяць.
Щодо положень Закону України "Про Держаний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено в 2007 році дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цьому випадку мають бути застосовані висновки рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, якими вищезазначені положення Закону України "Про Держаний бюджет України на 2007 рік" були визнані неконституційними та втратили чинність.
Вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону, що визнаний неконституційним, і є загальнообов'язковими для всіх судів України.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у грудні 2007 року, тобто, через декілька місяців після прийняття 09.07.2007 року вищевказаного рішення Конституційним судом На час прийняття судом першої інстанції судового рішення ці висновки діяли у часі, тому колегія суддів вважає, що районний суд повинен був їх застосувати.
Отже, дії відповідача щодо не виплати позивачу 13 липня 2007 року допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі, встановленому статтею 48 Закону № 796-ХІІ, а виплата її лише у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 562, є протиправними.
З урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду в 2007 році та положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 76 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007», сум допомоги, фактично виплачених на користь позивача (а.с.7), та розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2007 року - у розмірі 440 грн., сума недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача,становить:
(440,00 грн. х 5) - 100,00 грн. = 2100,00 грн.
Право позивача на отримання щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то, відповідно, держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Що ж стосується стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради на користь позивача щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки ( саме в цій частині оскаржує постанову ОСОБА_1., про що зазначає в апеляційній скарзі), то в цій частині вимогОСОБА_1слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в своїх заперечення на апеляційну скаргу наполягав на застосуванні строків позовної давності у відповідності до ст.100 КАС України, а позивачем дійсно було пропущено цей строк, про що свідчить дата подання ним адміністративного позову до суду першої інстанції, а саме 21 грудня 2007 року (а.с.3-4). Більш того, сам апелянт погоджується з тим, що пропустив термін оскарження неправомірних дій відповідача в 2000 - 2005 роках. Посилання апелянта на те, що в даному випадку слід застосовувати трирічний строк позовної давності, передбачений ст..257 ЦК України, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки Кодекс адміністративного судочинства не передбачає можливість застосування до правовідносин, що виникли в сфері адміністративної юрисдикції, строків позовної давності, передбачених нормами права в сфері цивільних правовідносин. Що ж стосується вимог позивача щодо стягнення недоотриманих сум допомоги за 2006 рік, то в задоволенні вимог в цій частині також слід відмовити, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинялась дія частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Неконституційною відповідна стаття Закону не визнавалась, а тому в 2006 році допомога позивачу правомірно виплачена в розмірі, встановленому Постановою КМУ №562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають через їх необгрунтованність та недоведеність, оскільки позивач не надавав доказів, в чому саме полягає спричинення йому моральної шкоди, та в чому саме полягає протиправність дій відповідача в спричиненні моральної шкоди позивачу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права при вирішенні питання щодо визнання дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради незаконними, та стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, що, в свою чергу, є підставою для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, та часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1..
Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, ст.. 205,207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 жовтня 2008 року скасувати та прийняти нову постанову.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінського районної у м. Кіровограді ради нарахувати та сплатити на користь Чаплигіна ОСОБА_1недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 30 червня 2009 року.
Головуючий: Л.М.Нагорна
Судді: В.А.Стежко
А.В.Суховаров