Справа № 11-392/2009 р. Головуючий у І інстанції - Іванченко Я.М.
Категорія - ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач - Оседач М.М.
30 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Щербакова О.С.
суддів - Оседача М.М., Широян Т.А.
з участю прокурора - Сороки Г.В.
адвоката - ОСОБА_1
засудженого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2009 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Мамекине, Новгород-Сіверського району Чернігівської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працюючий, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_2 на користь фінансового відділу Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області 831 грн. 44 коп. за лікування потерпілої та на користь держави судові витрати за проведення експертиз: технічного стану транспортного засобу 486 грн. 78 коп., транспортно-трасологічної 486 грн. 78 коп., трасологічної 162 грн. 26 коп., дослідженню обставин та механізму ДТП 486 грн. 78 коп., додаткової судової автотехнічної 2 021 грн., а всього 3 643 грн. 60 коп.
В задоволенні цивільного позову представника потерпілого - ОСОБА_3 - відмовлено.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 7 липня 2008 року, близько 10 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки „NISSAN CHERRY”, д.н.з. НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Вокзальній в м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області у напрямку від хлібоприймального підприємства до залізничного вокзалу зі швидкістю, що перевищувала дозволену в населеному пункті - 60 км./год., не доїжджаючи залізничного вокзалу порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3, 2.9 п. „а”, 11.13., 12.4, 14.2 „в” Правил дорожнього руху України внаслідок чого скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_4, яка рухалась на велосипеді „Аіст” у зустрічному напрямку від залізничного вокзалу до хлібоприймального підприємства.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 144 від 12 вересня 2008 року, отримала тілесні ушкодження, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя і стали причиною її смерті.
Не погоджуючись з даним вироком суду, адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій ставить питання про його скасування з направленням справи для організації проведення додаткового розслідування. В підтвердження доводів апеляції посилається на незаконність постановленого вироку суду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи . Зазначає, що досудове та судове слідство по даній справі є неповним і проведені однобічно. Вважає, що вина його підзахисного у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України не доведена доказами, що містяться в матеріалах справи. На думку захисту, суд безпідставно поклав в основу вироку первинні покази свідка ОСОБА_5 та п осилається на те, що судом необгрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_2 - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки дана обставина ніяким чином не підтверджена.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката та засудженого на підтримання поданої апеляції і просили її задовольнити з вказаних підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку.
Не зважаючи на те, що в засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України визнав частково, його вина у повному обсязі знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд надав відповідну оцінку.
Так, будучи неодноразово допитаним на початку досудового слідства (т. 1 а.с. 34-36; 79) свідок ОСОБА_5 детально розповідав про обставини , які мали місце 7 липня 2008 року в м. Н. Сіверському, зазначаючи при цьому, що ОСОБА_2 здійснював обгін вантажного автомобіля по смузі зустрічного руху та побачивши транспортний засіб, який рухався їм на зустріч, був змушений виїхати на тротуар, внаслідок чого скоїв зіткнення з велосипедистом ОСОБА_4
Аналогічні свідчення ОСОБА_5 давав і при проведенні очної ставки між ним та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 83-84).
Дані покази свідка ОСОБА_5 можна цілком розцінювати як достовірні, оскільки він їх давав через незначний проміжок часу після дорожньо-транспортної пригоди.
Також, в засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали аналогічні свідчення і стверджували, що на досудовому слідстві під час дачі пояснень ОСОБА_5 на останнього не чинився будь-який тиск, пояснення він давав добровільно, вони були чіткими, послідовними та не суперечили обставинам даної дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, в т. 1 на а.с. 115 міститься власноручно написана заява ОСОБА_5 про те, що на нього чиниться тиск ОСОБА_2 з метою зміни ним показань в угоду останньому.
Наведене свідчить про те, що такі покази зазначених свідків є найбільш правдивими і об'єктивними і об'єктивно узгоджуються з іншими доказами, наведеними у вироку суду.
Зокрема, це підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 144 від 12 вересня 2008 року (т. 1 а.с. 44-46) щодо часу, характеру і локалізації виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судової-автотехнічної експертизи № 579 від 23 вересня 2008 року (а.с. 145-148) в даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 шляхом виконання п.п. 11.13, 12.4, 14.2 „в” Правил дорожнього руху України.
Не є переконливими посилання адвоката про те, що ОСОБА_2 в момент скоєння ДТП перебував в тверезому стані, оскільки по даному факту проводилося судове-медичне освідування останнього і даними висновку експертизи № 1888 від 28 серпня 2008 року (т. 1 а.с. 132-133) встановлений легкий ступень алкогольного сп'яніння.
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про скоєння засудженим ОСОБА_2 злочину, за який він був визнаний винним судом.
Злочинні дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 судом в достатній мірі враховано характер та ступінь небезпечності вчиненого злочину, дані про особу засудженого, конкретні обставини справи, що відповідає вимогам закону.
Призначене засудженому покарання є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи та її розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо засудженого судового рішення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2009 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Судді:
М.М. Оседач О.С. Щербаков Т.А. Широян