36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
20.01.2009 Справа №3/113-08
м. Полтава
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції, 37600, м. Миргород, вул. Кашинського, 26
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення МОДПІ від 05.03.2008р. №0001701730/0, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 106 471, 50 грн., в т. ч. основний платіж -70 981, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 35 490, 50 грн.
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
С е к р е т а р с у д о в о г о з а с і д а н н я Хмурчик Андрій Олегович
Представники:
від позивача -ОСОБА_2 (див. журнал судового засідання)
від відповідача -Онищенко В.І., Єжак І.М. (див. журнал судового засідання).
Постанова прийнята після перерви, оголошеної в судових засіданнях 24 вересня, 11 листопада та 23 грудня 2008року в порядку п.3 ст. 150 КАС України в реагування на процесуальні клопотання представників сторін щодо надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в журналах судових засідань.
20.01.2009р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.
Суть спору : Розглядаються позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 05.03.2008р. №0001701730/0, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 106 471, 50 грн., в т. ч. основний платіж -70 981, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 35 490, 50 грн.
Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення № 139/10/10-019 від 06.05.2008 р., посилаючись на правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на анулювання Свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд -
За висновками невиїзної документальної перевірки підтвердження взаєморозрахунків ПП ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) з ПП «Прокус мастер-принт»(код 23112532) за період з 01.07.2006р. по 31.03.2007р., з ПП ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_2) за період з 01.07.2006р. по 31.07.2006р., з ПП ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_3) за період з 01.07.2005р. по 31.07.2005р., з ТОВ «Комплекс-постач»(код 31611998) за період з 01.02.2005р. по 28.02.2005р., податкова-відповідач констатувала про порушення з боку позивача-платника податків пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.97р., п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПАУ від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 70 981,00 грн., т.ч.: за 2005 рік, і зокрема за лютий місяць на 5 290,00 грн., травень -на 4 374,00 грн., червень -на 5 950,00 грн., липень -на 10 866,00 грн., вересень -на 460,00 грн., жовтень -на 13 991,00 грн.; за 2006 рік, і зокрема за липень на 24 999,00 грн., серпень -на 3 717,00 грн. та за червень 2007 року на 1 334,00 грн. ( див. стор. 7-8 акту перевірки).
Результатом даних висновків стало визначення Миргородською ОДПІ - відповідачем позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2008р. №0001701730/0 податкових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 106 471, 50 грн., в т. ч. основний платіж -70 981, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 35 490, 50 грн.
При цьому Миргородська ОДПІ ґрунтує свої висновки про порушення позивачем зазначених норм Закону України «Про ПДВ»та Порядку №165 тим, що контрагенти позивача - ПП «Прокус мастер-принт»м. Київ, ТОВ «Комплекс-постач»м. Київ, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_2 та ПП ОСОБА_3 АДРЕСА_3, в силу різних причин, не мали статусу платників ПДВ в період взаємовідносин з ПП ОСОБА_1, а саме:
- відповідно письмового повідомлення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 11.10.2007р. за №9964/7/23-701 свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Комплекс-постач»анульовано 21.09.2001р.;
- рішенням Святошинського районного суду у м. Києві від 11.06.2003р. визнані недійсними з 30.10.2002р. Статут ПП «Прокус мастер-принт»та свідоцтво платника ПДВ №36351898 від 29.10.02р.;
- за повідомленням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 24.09.2007р. №306/7/17 ПП ОСОБА_4 9 липня 2003 року була знята з обліку у ДПІ Фрунзенського району м. Харкова як приватний підприємець по причині вибуття до м. Гурзуф АРК, де працювала в санаторії «Гурзуфський». Повторно зареєстрована та взята на облік як приватний підприємець в цій же ДПІ 09.01.2007р.;
- за інформацією ДПІ у АДРЕСА_3і від 24.09.2007р. №305/7/17 свідоцтво платника ПДВ ПП ОСОБА_3 анульовано 30.11.2005р. ( див. стор. 6 акту).
А тому й податкові накладні (за твердженнями податкової), а вірніше їх цифровий ряд, виписані контрагентами позивача на загальну суму ПДВ в 70 981,00 грн., про які йдеться в таблиці №2 на стор. 5-6 акту, не можуть участувати в формуванні кредитної частини бази оподаткування ПДВ в зазначених звітних періодах.
Позивач не погодився з даним висновком та звернувся з цим адміністративним позовом, мотиви обґрунтування якого мають право на увагу частково, з огляду на наступне.
Як сам позивач, так і його контрагент -ПП «Прокус мастер-принт»м. Київ в період, що був охоплений перевіркою мали статус платників ПДВ.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003р., до якого відсилається МОДПІ, 02 листопада 2006року ухвалою Апеляційного суду м. Києва було скасовано з закриття провадження у справі, а ухвалою ВСУ від 17.04.2007р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційним оскарженням ДПІ у Святошинському районі. Отже, на час прийняття податкового повідомлення-рішення МОДПІ від 05.03.2008р., що є предметом спору у цій справі, не було чинним рішення зазначеного суду.
Докази щодо підстав та факту як такого - анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Комплекс постач»21.09.2001р. податкова-відповідач не надала, хоча обов'язок щодо цього лежить саме на ДПС, як органі владних повноважень відповідно до приписів ст. 71 ч. 2 КАС України, та відносно чого неодноразово останню зобов'язував суд, про що зафіксовано в журналах судових засідань.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Оскільки позивач
(а) отримав ТМЦ від своїх контрагентів: в лютому 2005 року від ТОВ «Комплекс-постач» труби на суму 158 881,14 грн., в т.ч. ПДВ 26 480,19 грн., а в липні 2006 року та березні 2007 року від ПП «Прокус мастер-принт»труби, комп'ютер та інші компоненти до нього на загальну суму 126 027,96 грн., в т.ч. ПДВ 21 004,66 грн., за умовами договорів купівлі-продажу, про що засвідчують видаткові накладні, залучені до матеріалів справи, та про що відмічає на стор. 5 акту перевірки сама податкова-відповідач,
(б) отримав від своїх контрагентів оригінали податкових накладних: №26 від 01.01.2005р. на суму ПДВ 26 480,19 грн., №104 від 03.07.2006р. на суму ПДВ 14 835,36 грн., №123 від 26.07.2006р. на суму ПДВ 4 835,00 грн. та №7 від 02.03.2007р. на суму ПДВ 1 334,30 грн. (див. стор. 5-6 акту перевірки та копії цих накладних, залучених до матеріалів справи),
(в) сплатив контрагентам за придбані ТМЦ в готівковому порядку, в т.ч. ПДВ, про що зазначається на стор. 6 акту перевірки та надані платіжні документи (залучені до справи),
він правомірно відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів вище зазначені суми ПДВ (26 480,19 + 14 835,36 + 4 835,00 + 1 334,30) на загальну суму в 47 484, 85 грн., тобто діяв в межах положень вище зазначених підпунктів ст. 7 ЗУ „Про ПДВ”.
Законом України „Про податок на додану вартість ” визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ -відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. Контрагенти позивача, виконали вимоги Закону про ПДВ (п.7.2) - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені суми податку.
Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової-відповідача на рішення суду загальної юрисдикції щодо контрагента позивача, яке було скасоване, та анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача без підтверджуючих на те документів, суд не оцінює як суттєві.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер., Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон про ПДВ, не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.
Враховуючи викладене, суд має підстави для висновку, що у Миргородської ОДПІ - відповідача не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 71 227,50 грн., в т.ч. основний платіж -47 485, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -23 742,50 грн.
В іншій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним, оскільки контрагенти позивача - ПП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_3 на момент господарських взаємовідносин з позивачем не мали статусу платників податків, а отже виписані ними податкові накладні №87 від 28.07.2005р. на суму ПДВ 14 450,80 грн. та №82 від 03.07.2006р. на суму ПДВ 9 045,00 грн. є за межами приписів п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість та п. 2, п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПАУ від 30.05.1997р. №165, а отже не можуть бути фігурантом кредитної частини бази оподаткування ПДВ.
За викладеного вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
На підставі матеріалів справи та керуючись, ст.ст. 86, 94, 158, 160, 162, 163, п.6 розд. УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України , суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ від 05.03.2008р. №0001701730/0, за яким Суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_1 визначені податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 71 227, 50 грн., в т. ч. основний платіж -47 485,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 23 742, 50 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ Г.І. БУНЯКІНА
Примітка:
1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.