про повернення позовної заяви
м. Вінниця
10 березня 2015 р. Справа № 802/617/15-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Державної пенітенціарної служби України
про: стягнення заборгованості по заробітній платі
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 8130,85 грн.
Ознайомившись з даним позовом суд дійшов висновку про наявність підстав для його повернення у зв'язку з недотриманням позивачем правил територіальної підсудності.
Так, за загальним правилом передбаченим частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У свою чергу частина друга цієї статті наголошує, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Тобто, за даною нормою позивач вправі реалізувати своє право на визначення підсудності його справи у двох випадках: 1) з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії (тобто актів, рішень, наказів, постанов, розпоряджень, вимог), які стосуються прав та інтересів конкретної особи або осіб; 2) з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань).
Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах предмету позовних вимог, який самостійно визначається позивачем у прохальній частині позовної заяви, та не може виходити за його межі. А відтак позивач, визначаючи спосіб захисту порушеного права, формує необхідний на його думку перелік позовних вимог, який виноситься на розгляд суду та становить собою предмет позову (межі позовних вимог). Саме в залежності від предмету позову закон визначає підсудність адміністративної справи.
Як вбачається із матеріалів позову у даному випадку позивачем заявлена єдина вимога до відповідача про стягнення нарахованої, однак не виплаченої заробітної плати в сумі 8130,85 грн.
При цьому суд звертає увагу, що дана вимога є окремим способом захисту порушеного права, яка не пов'язана із оскарженням будь-якого правового акта індивідуальної дії, дії чи бездіяльності відповідача.
Незважаючи на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з проходженням позивачем публічної служби, однак виходячи із відображених у адміністративному позові обставин, відповідач - Державна пенітенціарна служба України по відношенню до позивача жодних дій чи бездіяльності з приводу не відшкодування заборгованості по заробітній платі не допускав, будь-яких правових актів індивідуальної дії - не приймав. Заборгованість, відшкодування якої є предметом даного позову, виникла за період перебування позивача у трудових відносинах із Алчевською ВК УДПтСУ в Луганській області з жовтня по грудень 2014 року та рахується саме за даною установою, про що свідчить долучена до матеріалів позовної заяви довідка від 13.02.2015р. № 25/52, а на порядок її погашення поширюється дія Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.2015р., який набрав чинності 07.02.2015р. та визначає термін погашення заборгованості із виплат заробітної плати громадянам, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадянам, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція - до 31 грудня 2015 року.
Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі з Державної пенітенціарної служби України, позивач на зазначені вище обставини увагу не звернув та не врахував, що зі сторони відповідача відсутня будь-яка дія чи бездіяльність, яка б мала наслідком невиплати заборгованості по заробітній платі стосовно конкретної фізичної особи.
Таким чином виходячи із характеру даного спору та змісту заявлених позовних вимог підстав для визначення підсудності за вибором позивача, які передбачені ч. 2 ст. 19 КАС України, не має, оскільки предметом оскарження не є ні акт індивідуальної дії ні дія/бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які допущені стосовно конкретної фізичної особи.
У зв'язку із цим спір за вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі, який не пов'язаний із оскарженням дій чи бездіяльності відповідача, має розглядатися у відповідності до ч. 1 ст. 19 КАС України за місцезнаходженням відповідача (м. Київ) - адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Як зазначено у п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Керуючись ст. 19, п. 6 ч. 3 ст. 108, ст.ст. 165, 186, 254 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович