02.03.2015 р. Справа № 914/4600/14
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Продукт» (м. Миколаїв, Львівська обл.)
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» (м. Львів)
про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16535,86 грн., пені в сумі - 708,97 грн., штрафу в сумі - 1653,59 грн.
Суддя: В.М. Пазичев
При секретарі: В.С. Пшеничній
Представники:
від прокурора: Леонтьєва Н.Т. - наказ №108К від 22.01.2015 року, прокурор відділу прокуратури Львівської області.
від позивача: Жуган І.О. - довіреність № 18-11-00041 від 06.01.2015 року.
від відповідача - не з'явився.
від третьої особи: Максимонько Л.В. - довіреність № 112 від 02.03.2015 року.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Продукт» (м. Миколаїв, Львівська обл.), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» (м. Львів) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16535,86 грн., пені в сумі - 708,97 грн., штрафу в сумі - 1653,59 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.12.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.01.2015 року. Ухвалою суду від 12.01.2015 року розгляд справи відкладено до 20.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 20.01.2015 року розгляд справи відкладено до 29.01.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача та згідно клопотання прокурора. Ухвалою суду від 29.01.2015 року розгляд справи відкладено до 10.02.2015 року, згідно клопотання позивача та у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 10.02.2015 року розгляд справи відкладено до 19.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 19.02.2015 року розгляд справи відкладено до 24.02.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 24.02.2015 року розгляд справи відкладено до 02.03.2015 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.
Прокурор вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, про відкладення від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 10.02.2015 року, від 19.02.2015 року, від 24.02.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
20.01.2015 року за вх.№2039/15 від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
20.01.2015 року за вх.№20.01.2015 року прокурор подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, про відкладення від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 10.02.2015 року, від 19.02.2015 року, від 24.02.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
20.01.2015 року за вх.№1978/15 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.
29.01.2015 року за вх.№3155/15 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, про відкладення від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 10.02.015 року, від 19.02.2015 року, від 24.02.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 24.02.2015 р. про відкладення розгляду справи на 02.03.2015 р. є наявна в матеріалах справи копія Реєстру № 190 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 25.02.2015 р.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.2015 р. за № 20157618, Товариство з обмеженою відповідальністю «Злата-Продукт» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 81600, Львівська обл., Миколаївський район, м. Миколаїв, проспект Грушевського, буд. 1, корпус А.
Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Іншою адресою відповідача, крім адреси, зазначеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є поштова адреса, зазначена прокурором у позовній заяві: 79066, м. Львів, вул. Монастирського, 2/33. на дану адресу судом також було направлено копію ухвали суду від 24.02.2015 р. про відкладення розгляду справи на 02.03.2015 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Реєстру № 190 на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 25.02.2015 р.
Третя особа вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014 року, від 12.01.2015 року, від 20.01.2015 року, від 29.01.2015 року, від 10.02.2015 року, від 19.02.2015 року, від 24.02.2015 року не виконала, явку повноважного представника в судове засідання забезпечила.
29.01.2015 року за вх.№3156/15 третя особа подала письмове обґрунтування позиції.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.03.2015 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Як зазначено у позовній заяві, на адресу Миколаївської міжрайонної прокуратури з прокуратури Львівської області надійшло звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області з приводу вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Регіонального відділення по стягненню заборгованості по орендній платі, пені та штрафу.
Прокурор зазначає, що в ході з'ясування обставин справи встановлено, що 25.12.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Орендодавець, позивач) та ТзОВ "Злата продукт" (надалі - Орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 187 (надалі - Договір).
Прокурор зазначає, що, у відповідності до п.1.1 Договору (зі змінами, внесеними згідно Договору про внесення змін до Договору оренди нерухомого державного майна від 25.12.2012 р. № 187 від 24.12.2013 р.), предметом договору є нерухоме державне майно - нежитлові приміщення оздоблювального цеху площею - 323,8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (надалі - Майно), що перебуває на балансі "Львівський військовий лісокомбінат" (надалі - Балансоутримувач, третя особа). Дане майно було передано орендареві актом прийому-передачі № 187 від 15.12.2012 р., який підписаний сторонами та Балансоутримувачем, і скріплений печатками.
Прокурор наголошує, що у п. 5.3. Договору визначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Прокурор звертає увагу на те, що, відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету; 30% на рахунок Балансоутримувача.
Прокурор зазначає, що, згідно з п 3.7. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Також, прокурор зазначає, що у п. 3.8 Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
За твердженням прокурора, внаслідок несвоєчасного виконання договірних зобов'язань, неповної та несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за користування майном, визначеної Договором, виникла заборгованість за період з 01.08.2014 р. по 11.12.2014 р., яка, з врахуванням індексу інфляції, становить 16 535,86 грн.
Прокурор зазначає, що за несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до п. 3.7. Договору, нарахована пеня в сумі 708,97 грн.
Крім цього, прокурор наголошує, що, у зв'язку з тим, що заборгованість по сплаті орендної плати до Державного бюджету становить загалом більше, ніж три місяці, з урахуванням п. 3.8 Договору, нараховано штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 1653,59 грн.
Прокурор звертає увагу на те, що 25.09.2014 р. на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 11-11-06467 про сплату заборгованості з орендної плати та пеню за Договором, однак остання залишена відповідачем без відповіді.
Третя особа в своїх поясненнях зазначає, що у позовній заяві Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської обл. в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державногго майна України по Львівській обл. залучає ДП «Львівський військовий лісокомбінат» як третю сторону, що не заявляє самостійних вимог. Однак при здійсненні позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі не враховано суми боргу, яку ТзОВ "Злата-Продукт" заборгувало ДП «Львівський військовий лісокомбінат», як Балансоутримувачу згідно договору оренди № 187 івд 25.12.2012р. Тому, третя особа просить суд замінити процесуальний статус ДП «Львівський військовий лісокомбінат» із третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог, на третю сторону, що заявляє самостійні вимоги та стягнути на користь ДП «Львівський військовий лісокомбінат», як Балансоутримувача згідно договору оренди № 187 від 25.12.2012 р. заборгованість по орендній платі згідно розрахунку, що додається.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій. спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод, іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави., або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36-1 вказаного Закону).
На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 2 ГПК України.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)", інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.
Враховуючи те, що термін "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.
Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.
За таких обставин, систематичне ненадходження коштів по сплаті орендної плати негативно впливає на стан поповнення державного бюджету, а отже на виплату заробітної плати, субсидій та інших соціальних виплат, чим порушуються економічні інтереси держави, а також у зв'язку з відсутністю коштів у регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на оплату судових витрат, виникла необхідність для вжиття Миколаївської міжрайонним прокурором представницьких повноважень.
Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В ході судового розгляду судом встановлено, що на адресу Миколаївської міжрайонної прокуратури з прокуратури Львівської області надійшло звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області з приводу вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі Регіонального відділення по стягненню заборгованості по орендній платі, пені та штрафу.
В ході з'ясування обставин справи встановлено, що 25.12.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Орендодавець, позивач) та ТзОВ "Злата продукт" (надалі - Орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 187 (надалі - Договір).
У відповідності до п.1.1 Договору (зі змінами, внесеними згідно Договору про внесення до Договору оренди нерухомого державного майна від 25.12.2012 р. № 187 від 24.12.2013 р.), предметом договору є нерухоме державне майно - нежитлові приміщення оздоблювального цеху площею - 323,8 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3 (надалі - Майно), що перебуває на балансі ДП "Львівський військовий лісокомбінат" (надалі - Балансоутримувач, третя особа). Дане майно було передано орендареві актом прийому-передачі № 187 від 15.12.2012 р., який підписаний сторонами та Балансоутримувачем, і скріплений печатками.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Згідно з п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Прокурор наголошує, що у п. 5.3. Договору визначено, що орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до Державного бюджету, 30% на рахунок Балансоутримувача.
Згідно з п 3.7. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Також, у п. 3.8 Договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Відповідно ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що внаслідок несвоєчасного виконання договірних зобов'язань, неповної та несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за користування майном, визначеної Договором, виникла заборгованість за період з 01.08.2014 р. по 11.12.2014 р., яка, з врахуванням індексу інфляції, становить 16 535,86 грн.
За несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до п. 3.7. Договору, нарахована пеня в сумі 708,97 грн.
Крім цього, у зв'язку з тим, що заборгованість по сплаті орендної плати до Державного бюджету становить загалом більше, ніж три місяці, з урахуванням п. 3.8 Договору, нараховано штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, що становить 1653,59 грн.
25.09.2014 р. на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 11-11-06467 про сплату заборгованості з орендної плати та пеню за Договором, однак остання залишена відповідачем без відповіді.
Третя особа в своїх поясненнях зазначає, що у позовній заяві Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області залучає ДП «Львівський військовий лісокомбінат» як третю сторону, що не заявляє самостійних вимог. Однак при здійсненні позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі не враховано суми боргу, яку ТзОВ "Злата-Продукт" заборгувало ДП «Львівський військовий лісокомбінат», як Балансоутримувачу згідно договору оренди № 187 від 25.12.2012 р. Тому, третя особа просить суд замінити процесуальний статус ДП «Львівський військовий лісокомбінат» із третьої сторони, що не заявляє самостійних вимог на третю сторону, що заявляє самостійні вимоги та стягнути на користь ДП «Львівський військовий лісокомбінат», як Балансоутримувача, згідно договору оренди № 187 від 25.12.2012 р. заборгованість по орендній платі згідно розрахунку, що додається, на суму - 9656,59 грн.
Згідно ч. 1 ст. 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.
Згідно п. 1. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК. Зокрема, дійшовши висновку про те, що у відповідній заяві не зазначено обставин, на яких ґрунтується вимога третьої особи, та/або доказів, що підтверджують ці обставини, суд повертає заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 названого Кодексу. Якщо ж така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі. Зважаючи на вищевикладене, а також те, що клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору подано без дотримання норм чинного законодавства України, суд відхиляє дане клопотання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що прокурором та позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Продукт» (м. Миколаїв, Львівська обл.), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» (м. Львів) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16535,86 грн., пені в сумі - 708,97 грн., штрафу в сумі - 1653,59 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.
Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід стягнути з відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов - задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Продукт» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, проспект Грушевського, буд. 1, корпус А, код ЄДРПОУ 37983796) на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070, р/р 31114092702002 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014) заборгованість з орендної плати в сумі 16535 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 86 коп., пеню в розмірі 708 (сімсот вісім) грн. 97 коп., штраф в розмірі 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 59 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злата-Продукт» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, проспект Грушевського, буд. 1, корпус А, код ЄДРПОУ 37983796) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО): 825014, рахунок отримувача: 31215206783006, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
4. Накази видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пазичев В.М.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.03.2015 року.