79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" березня 2015 р. Справа № 907/1073/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Данко Л.С.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород № 03.2-18/29 від 14.01.2015 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 р.
у справі № 907/1073/14
за позовом: комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород", м. Ужгород
до відповідача Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород
про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.08.2014 року № 47-р/к у справі 04-15/2014
За участю представників:
від позивача: Подсоліна Л.В.- представник;
від відповідача: не з»явився
Представникам сторін в судовому засіданні 17.02.2015р. роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014р. у справі №907/1073/14 (суддя Журавчак Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано частково недійсним рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.08.2014 року № 47-р/к у справі 04-15/2014, а саме, пункти 5,6,7 (частково), якими:
визнано дії комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" (ідентифікаційний код - 03344326) щодо необгрунтованого розрахунку вартості робіт на послуги періодичної повірки засобів обліку води, що призвело до стягнення із споживачів завищеної вартості за послуги з повірки засобів обліку води, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
за порушення, зазначене в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" накладено штраф у розмірі 5000 грн.;
зобов»язано, комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгород" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені в пункті 5 цього рішення.
Закарпатським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано апеляційну скаргу № 03.2-18/29 від 14.01.2015 р., в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушення норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що застосування позивачем обов»язкових тарифів на виконання робіт з періодичної повірки засобів обліку води, встановлених рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 07.08.2013р. №261, не може розцінюватись як обставина, яка вказує на відсутність в діях позивача порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
На думку скаржника, включення КП "Водоканал м. Ужгород" в калькуляцію вартості робіт на послуги з періодичної повірки одного засобу обліку води діаметром 15-20 мм у свої витрати вартість робіт з повірки одного водолічильника "Повірка ДП "Закарпатський науково-виробничий центр стандартизації і метрології та сертифікації" (договірну ціну у розмірі 11,62 грн.) є неправомірним, оскільки позивачем фактично не надаються послуги з повірки засобів обліку води, а останній проводить виключно роботи пов'язані з підготовкою засобів обліку води для державної повірки (роботи на послуги з періодичної повірки одного засобу обліку води діаметром 15-20 мм), що жодним чином не охоплює такий вид робіт, як "повірка засобів вимірювальної техніки".
Також, скаржник зазначає, що застосування позивачем обов'язкових тарифів на виконання робіт з періодичної повірки засобів обліку води, встановлених рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 07.08.2013 № 261 не може розцінюватись як обставина, яка вказує на відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях КП "Водоканал м. Ужгорода".
Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.
як вбачається із матеріалів справи, Адміністративною колегією Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 28 серпня 2014 року прийнято рішення № 47-р/к у справі №04-15/2014 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород", яке направлено відділенням та отримано комунальним підприємством „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" 01.09.2014 року.
Не погоджуючись з пунктами 5, 6, а також частково пунктом 7 прийнятого рішення, якими вирішено, зокрема:
визнати дії комунального підприємства „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" (ідентифікаційний код - 03344326) щодо необгрунтованого розрахунку вартості робіт на послуги періодичної повірки засобів обліку води, що призвело до стягнення із споживачів завищеної вартості за послуги з повірки засобів обліку води, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
за порушення, зазначене в пункті 5 резолютивної частини цього рішення, на підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" накласти штраф у розмірі 5000 грн.;
зобов"язати комунальне підприємство „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені в пункті 5 цього рішення,
КП „Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгород" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії в цій частині.
Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:
1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно із ч.4 ст.4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ч.1 ст.12 вищенаведеного Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Пунктом 11 частини 1 і частини 4 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що проведення дослідження ринку, визначення межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень) належить до виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно із п.2 ст.50 цього Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, при прийнятті оспорюваного рішення відповідач прийшов до висновку, що нарахування КП "Водоканал м. Ужгорода" рентабельності на роботи з повірки засобів обліку води ("договірна ціна"), що виконуються ДП "Закарпаттястандартметрологія" є незаконним.
Однак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний висновок відповідача є помилковим, оскільки позивачем - КП "Водоканал м.Ужгорода" застосовано обов'язкові для нього тарифи, встановлені чинним рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 07.08.2013 № 261 (а.с.17).
Відповідно до п.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами комунальної власності.
Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" регламентовано, що акти виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов"язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що проведений позивачем розрахунок собівартості послуги з повірки засобів обліку води в повному обсязі відповідає стандартам бухгалтерського обліку, визначеним чинним законодавством.
Включені ж витрати на оплату послуг ДП "Закарпаттястандартметрологія" як субпідрядника, які, за переконанням відповідача, вже містять свою рентабельність (в розмірі 11,62 грн. без ПДВ), не може трактуватися як завищення вартості за послуги з повірки засобів обліку води.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надає споживачам послуги з повірки засобів обліку води, в процесі здійснення яких ним укладено з ДП "Закарпаттястандартметрологія" Договір № 44-0007 від 08.07.2010 року. Відповідно до положень вказаного Договору позивач приймає від підприємств, організацій та населення засоби обліку води, провадить їх підготовку та пред'являє ДП "Закарпаттястандартметрологія" на повірку. Окрім того, згідно з умовами цього Договору (п.1.3) позивач надає ДП "Закарпаттястандартметрологія" для проведення повірки приміщення, персонал, робочі еталони, устаткування, випробувальні установки та інше у відповідності з вимогами НТД на методику повірки.
Отже, ДП "Закарпаттястандартметрологія" є лише субпідрядником, оплата послуг (робіт) якого є однією зі складових витрат, що несе позивач з метою надання послуги кінцевому споживачу. Укладення таких договорів субпідряду чинним цивільним законодавством прямо допускається (ч. І ст.838 Цивільного кодексу України) і не суперечить нормам законодавства про житлово-комунальні послуги. Такі витрати підтверджуються рахунками ДП "Закарпатстандартметрологія", актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність в діях позивача порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржниками не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, оскільки висновки, викладені колегією у рішенні від 28.08.2014 року № 47-р/к у справі 04-15/2014, не відповідають обставинам справи.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014р. у справі №907/1073/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Закарпатської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.03.2015р.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Данко Л.С.
Cуддя Орищин Г.В.