04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" березня 2015 р. Справа№ 910/25018/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Лопух Т.М., дов. від 08.12.2014 №ПР/10-05/253,
від відповідача не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015
(дата підписання - 14.01.2015)
у справі №910/25018/14 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях»
до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт»
про стягнення 610168,62 грн,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 позов Державного підприємства водних шляхів «Укрводшлях» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (далі - відповідач) про стягнення 610168,62 грн задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 557006,32 грн основного боргу, 22458,49 грн пені, 3575,88 грн 3% річних, 26736,30 грн інфляційних втрат та 12195,54 грн судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки рішення прийнято за відсутності представника відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.03.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 02.02.2015) позивачу - 04.02.2015 та відповідачу - 06.02.2015, долучені до матеріалів справи.
10.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 11.03.2015 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 - без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У частині 1 ст.901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2014 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №021/п (31п) (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи з підйому та навантаження на баржі, надані замовником, піску Ново-Українського родовища, що знаходиться на території Обухівського району Київської області, земснарядом "Дніпровський-27" з використанням паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо, моторна олива) замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані виконавцем роботи, за ціною, в термін та на умовах цього договору (п. п. 1.1, 1.2 договору).
Згідно п. п. 2.1.1-2.1.4 договору виконавець приступає до виконання зазначених в п. 1.1 договору робіт: після надання замовником технічного завдання з планом виконаних робіт на родовище; через десять днів з дня отримання попередньої оплати в сумі 50000,00 грн на розрахунковий рахунок виконавця, для підготовки земснаряду до роботи; після отримання від замовника паливо-мастильних матеріалів, які необхідні мінімум як на 10 днів роботи земснаряду та після буксировки замовником земснаряда з місця базування до місця надання послуг.
Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони визначили, що розрахунковий період становить один календарний місяць. Прийом-передача виконаних робіт за місяць проводиться на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт, складеного на підставі актів навантаження виконавцем кожної баржі, наданої замовником, підписані уповноваженими особами сторін, а роботи вважаються виконаними виконавцем та прийняті замовником з моменту навантаження піску на плавзасоби замовника (на вказані чи надані ним плавзасоби).
Вартість виконаних виконавцем робіт за цим договором становить: 4,57 грн з ПДВ при піднятті та навантаженні піску в обсязі більш 90000 тонн за місяць; 6,28 грн з ПДВ при піднятті та навантаженні піску в обсязі менш 90000 тонн за місяць (п. 4.1 договору).
Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору замовник здійснює оплату за виконані виконавцем роботи на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт, протягом 5 календарних днів з дня його підписання.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.05.2014, а в частині фінансових розрахунків - до повного їх виконання сторонами (п. 9.1 договору).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 632006,32 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2014 №38 на суму 177567,56 грн та від 30.04.2014 №72 на суму 454438,76 грн, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та зауважень, підписи осіб скріплені печатками підприємства та товариства.
Як вірно вказав суд першої інстанції, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, про що свідчать банківська виписка з рахунку позивача, сплативши 75000,00 грн, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 557006,32 грн.
23.06.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією №Пр/10-07/09 про погашення заборгованості.
Відповідач відповіді не надав, решту суми не сплатив.
Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на спростування наявності заборгованості, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 557006,32 грн основного боргу.
В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до п.6.2 договору за прострочення розрахунків за виконані роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, за кожен день прострочки.
Позивач просить стягнути з відповідача 22793,86 грн пені за період з 05.04.2014 по 16.07.2014, 3632,14 грн 3% річних за період з 05.04.2014 по 16.07.2014 та 26736,30 грн інфляційних втрат за період з травня 2014 року по червень 2014 року.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення 22458,49 грн пені за період з 06.04.2014 по 16.07.2014, а також 3632,14 грн 3% річних та 26736,30 грн інфляційних втрат.
Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки рішення прийнято за відсутності представника відповідача, оцінюються судом апеляційної інстанції критично з огляду на те, що відповідач ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 про порушення провадження у справі отримав 20.11.2014.
Як свідчать матеріали справи, знаючи про розгляд справи №910/25018/14, відповідач у судове засідання місцевого господарського суду 08.12.2014 та 12.01.2015 уповноваженого представника не направив, причини його неявки не повідомив, будь-яких заперечень на позов не надав.
Суд наділений правом, а не обов'язком відкласти розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України, у зв'язку з відсутністю сторони процесу. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (позов отримано судом 12.11.2014, а рішення прийнято 12.01.2015 - у строк, визначений процесуальним законодавством).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна сторона має процесуальні права, визначені у ст.22 ГПК України, якими вона може користуватись на власний розсуд для захисту свого інтересу, в тому числі направити уповноваженого представник у судове засідання та надати заперечення на позов.
Згідно ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Оскільки відповідач був повідомлений належним чином про розгляд даного спору у суді та не скористався своїми процесуальними права, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав пояснень стосовно існування суми боргу та не спростував факт порушення зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 у справі №910/25018/14 - без змін.
2. Матеріали справи №910/25018/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій