04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/18785/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.02.2015 року
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року
у справі № 910/18785/14 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом Національної спілки художників України
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 47 927,45 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року по справі № 910/18785/14 позов Національної спілки художників України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 47 927,45 грн. - задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Національної спілки художників України 40 103,92 грн. основного боргу, 2 693,12 грн. пені, 939,92 грн. 3% річних, 4 190,49 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.11.2014 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року по справі № 910/18785/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року у справі № 910/18785/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У судових засіданнях 28.01.2015 року, 09.02.2015 року та 18.02.2015 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову. Крім того, заперечуючи проти заявленого позову, представник зазначив, що орендар (фізична особа-підприємець ОСОБА_2) об'єкту нерухомості, а саме приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1, корисною площею 16,4 м. кв. у складі 1 кімнати, ніяких договорів саме з Національною Спілкою художників України не укладала, оскільки орендодавцем відповідно до договору найму нежитлового приміщення № 05-09 від 01.02.2013 року є Управління майном та матеріальними ресурсами Національної Спілки художників України.
Представник Національної спілки художників України у судових засіданнях 28.01.2015 року, 09.02.2015 року та 18.02.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.11.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник позивача зазначив, що право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1 та надано в оренду відповідачу належить Спілці художників України, в той час як Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України є структурним підрозділом позивача з правом, зокрема, на надання в оренду (найм) майна Національної спілки художників України без права звернення до суду.
Так, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, за ініціативою суду та клопотанням представника відповідача ухвалою від 09.02.2015 року Київським апеляційним господарським судом було зобов'язано позивача надати суду документи, докази що підтверджують право власності на об'єкт нерухомості, а саме приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1, корисною площею 16,4 м. кв. у складі 1 кімнати, положення про Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України (повний варіант) та статут Національної спілки художників України.
На виконання вимог суду позивачем було надано апеляційному господарському суду належним чином засвідчені копії таких документів: статут Національної спілки художників України; свідоцтво про право власності на Будинок Художнього фонду УРСР від 15.02.1999 року; акт приймання передачі Будинку Художника від 15.02.1999 року; реєстраційне посвідчення від 21.01.2000 року; акт щодо належності Будинку Художника Художнього фонду УРСР Спілці художників України від 08.02.1999 року, наказ Фонду державного майна України від 27.10.1998 року та положення про Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України.
Так, з п 7.11 статуту Національної спілки художників України вбачається, що Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України діє відповідно до власного положення і ї виконавчим органом правління з майнових відносин та господарської діяльності. Пунктом 7.16 статуту визначено, що Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України є структурним підрозділом Національної спілки художників України.
У відповідності до положення про Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України, Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України є структурним підрозділом Національної спілки художників України (п.1.1 положення). Управління діє на основі господарського розрахунку, користується окремим поточним рахунком і печаткою НСХУ, не є юридичною особою і проводить свою діяльність в межах діяльності, зазначеної у цьому положенні (п.1.4 положення). Пунктом 2.8 положення передбачене права управління на здачу в оренду (найм) майно НСХУ.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (в особі його управління, що не є юридичною особою) та відповідачем було укладено договір найму нежитлового приміщення № 05-09 (далі - договір 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору 1 позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у користування без права викупу нежитлове приміщення № НОМЕР_1, корисною площею 16,4 м.кв. у складі 1 кімнати, вартістю 104544,00 грн., розташоване за адресою: 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1.2 договору 1 передача прийнятого приміщення оформлюється приймально-здавальним актом де вказується дата з якої договір набуває чинності (додаток №1). Без акту приймання-передачі приміщення цей договір вважається недійсним.
Плата за найм приміщення по цьому договору визначена розрахунком і складає 2858,52 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 476,42 грн. (додаток № 2) (пункт 1.5 договору 1).
Пунктом 1.6 договору 1 сторони погодили, що наймач сплачує додатково за енергоспоживання згідно показників лічильника, при відсутності лічильника обсяги спожитої електроенергії будуть визначатися виходячи з розрахунків потужності енергоспоживаючих приладів згідно з технічними даними та режимом роботи електроустановок наймача за тарифами, що діють протягом періоду споживання електроенергії.
Відповідно до пункту 3.1 договору 1 після підписання акту приймання-передачі приміщення наймач сплачує аванс у розмірі місячної плати за останній місяць дії умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору 1 плата по найму за поточний місяць, розмір якої визначено в пункті 1.5 цього договору сплачується наймачем протягом трьох банківських днів після отримання рахунку від наймодавця, але не пізніше 15 числа поточного місяця.
Строк дії договору 1, відповідно до пункту 7.1 договору 1, було встановлено з 01.02.2013 року по 31.12.2013 року.
На підставі акту приймання-передачі від 01.02.2013 року (додаток № 1) наймодавець передав, а наймач прийняв в користування приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1, корисною площею 16,4 м.кв. у складі 1 кімнати.
На виконання умов договору 1 позивачем виставлено позивачу наступні рахунки на оплату: № 141 від 06.02.2013 року на суму 2858,52 грн., № 261 від 12.03.2013 року на суму 2858,52 грн., № 372 від 09.04.2013 року на суму 2858,52 грн., № 499 від 08.05.2013 року на суму 2858,52 грн., № 621 від 10.06.2013 року на суму 2858,52 грн., № 732 від 12.07.2013 року на суму 2858,52 грн., № 840 від 08.08.2013 року на суму 2858,52 грн., № 972 від 10.09.2013 року 2858,52 грн., № 1088 від 09.10.2013 року на суму 2858,52 грн., № 1207 від 01.11.2013 року на суму 2858,52 грн., № 1432 від 02.12.2013 року на суму 2858,52 грн.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної плати за найм приміщення виконував не належним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 23644,28 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.01.2014 року між позивачем (в особі його управління) та відповідачем як наймачем було укладено договір найму нежитлового приміщення № 05-09 (далі - договір 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору 2 позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти у користування без права викупу нежитлове приміщення № НОМЕР_1, корисною площею 16,4 м.кв. у складі 1 кімнати, вартістю 104544,00 грн., розташоване за адресою: 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1.
Згідно з пунктом 1.2 договору 2 передача прийнятого приміщення оформлюється приймально-здавальним актом де вказується дата з якої договір набуває чинності (додаток №1). Без акту приймання-передачі приміщення цей договір вважається недійсним.
Плата за найм приміщення по цьому договору визначена розрахунком і складає 2858,52 грн. за місяць, у тому числі ПДВ 476,42 грн. (додаток № 2) (пункт 1.5 договору 2).
Пунктом 1.6 договору 2 сторони погодили, що наймач сплачує додатково за енергоспоживання згідно показників лічильника, при відсутності лічильника обсяги спожитої електроенергії будуть визначатися виходячи з розрахунків потужності енергоспоживаючих приладів згідно з технічними даними та режимом роботи електроустановок наймача за тарифами, що діють протягом періоду споживання електроенергії.
Відповідно до пункту 3.1 договору 2 після підписання акту приймання-передачі приміщення наймач сплачує аванс у розмірі місячної плати за останній місяць дії умов договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору 2 плата по найму за поточний місяць, розмір якої визначено в пункті1.5 цього договору сплачується наймачем протягом трьох банківських днів після отримання рахунку від наймодавця, але не пізніше 15 числа поточного місяця.
Строк дії договору 2, відповідно до пункту 7.1 договору 2, було встановлено з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
На підставі акту приймання-передачі від 01.01.2014 року (додаток № 1) наймодавець передав, а наймач прийняв в користування приміщення № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: 04655 МСП м. Київ, АДРЕСА_1, корисною площею 16,4 м.кв. у складі 1 кімнати.
На виконання умов договору 2 позивачем виставлено позивачу наступні рахунки на оплату: № 139 від 30.01.2014 року на суму 2858,52 грн., № 160 від 03.02.2014 року на суму 2858,52 грн., № 303 від 03.03.2014 року на суму 2858,52 грн., № 455 від 01.04.2014 року на суму 2858,52 грн., № 633 від 05.05.2014 року на суму 2858,52 грн., № 721 від 02.06.2014 року на суму 2858,52 грн., № 988 від 01.07.2014 року на суму 2858,52 грн.
Відповідно до пункту 5.4 договору 2 при простроченні всіх видів платежів по даному договору більш ніж на 1 місяць, після отримання рахунку, наймодавець має право розірвати договір не звертаючись до господарського суду. Наймодавець направляє наймачу повідомлення про розірвання договору. Договір припиняє свою дію після спливу 15 днів з моменту отримання такого повідомлення без укладення будь яких додаткових угод до цього договору.
Так, згідно повідомлення про розірвання договору найму нежитлового приміщення № 05-09 від 01.01.2014 року, яке отримано відповідачем 16.07.2014 року договір припинив свою дію 31.07.2014 року.
За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної плати за найм приміщення виконував не належним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 16459,64 грн.
Так, як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов вищезазначених договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 40103,92 грн., яка є непогашеною на даний час.
Так, у вересні 2014 року Національна спілка художників України як власник нежитлового приміщення що передавалося в оренду Управлінням майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 50063,85 грн., в тому числі 40103,92 грн. основного боргу, 2693,12 грн. пені, 939,92 грн. 3 % річних, 4190,49 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором найму нежитлового приміщення № 05-09 від 01.02.2013 року та договором найму нежитлового приміщення № 05-09 від 01.01.2014 року щодо повної та своєчасної плати за найм приміщення.
Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року по справі № 910/18785/14 позов Національної спілки художників України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 47 927,45 грн. - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40103,92 грн. основного боргу, 2693,12 грн. пені, 939,92 грн. 3% річних, 4190,49 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами у даній справі укладений договір, який за своєю правовою природою є договором оренди. Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Одним з основних обов'язків наймача (орендаря) за даним договором є своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
У відповідності до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 40103,92 грн. орендної плати за спірними договорами ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується матеріалами справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача вказаної заборгованості з орендної плати.
Крім основної суми заборгованості за договором оренди позивач просив стягнути з відповідача 2693,12 грн. пені, 939,92 грн. 3 % річних та 4190,49 грн. інфляційних втрат.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 3.4 договору 1 та договору 2 сторони погодили, що у разі затримки грошових надходжень на рахунок наймодавця по цьому договору наймач сплачує пеню, обчислену від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Так, здійснивши перевірку правильності розрахунку пені з урахуванням строку її нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського вважає що місцевим господарським судом правомірно було стягнуто з відповідача 2693,12 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Так, здійснивши перевірку розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 939,92 грн. та інфляційних втрат у сумі 4190,49 грн. є правомірними та підлягають стягненню.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 40103,92 грн. основного боргу, 2693,12 грн. пені, 939,92 грн. 3% річних, 4190,49 грн. інфляційних втрат.
Доводи скаржника про те, що між відповідачем та позивачем не було укладено жодного договору оренди, а тому на думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню, судова колегія вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки, як було встановлено судом, Управління майном і матеріальними ресурсами Національної спілки художників України не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Національної спілки художників України який уповноважений укладати договори оренди нежитлового приміщення НСХУ та не може самостійно звертатися до суду з відповідними позовами, зокрема про стягнення заборгованості з орендарів.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року у справі № 910/18785/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року у справі № 910/18785/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/18785/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.І. Лобань
Судді А.Г. Майданевич
Р.В. Федорчук
Дата підписання 23.02.2015 року