06 березня 2015 року м. Київ 810/438/15
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 № 0012491702.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі висновків Акта перевірки № 850/173/31232111 від 12.09.2014 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету» (далі - Акт перевірки) є незаконним та підлягає скасуванню. Зазначив, що суму боргу за кредитними договорами № CL-001/879/2006 від 15.12.2006 та № PL-3/001/152/2006 від 12.12.2014 ним погашено в повному обсязі, а не анульовано (прощено), що свідчить про відсутніть підстав для нарахування податку на дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, оскільки такий дохід ним отримано не було.
Від позивача до суду надійшло клопотання від 24.02.2015 про здійснення судового розгляду без його участі в порядку письмового провадження. У вказаному клопотанні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов в яких податковий орган зазначив, що позовні вимоги вважає безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні. Також до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду справи без участі представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв'язку з цим, судом прйнято ухвалу від 24.02.2015 року про розгляд справи в порядку письмового провадження в межаж строку розгляду адміністративних справ.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, про що було складено Акт № 850/173/НОМЕР_2 від 12.09.2014.
В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пункту 1 статті 167 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання за результатами річного декларування, а саме оподаткування доходу, отриманого платником податку як додаткове благо.
На підставі Акта перевірки № 850/173/НОМЕР_2 від 12.09.2014 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0012491702 від 02.10.2014, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 16022,8 грн. за основним платежем та на 4005,70 грн. за штрафними санкціями.
Як вбачається із матеріалів справи, 12 грудня 2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" укладено кредитний договір № РL3-001/152/2006, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 20000,00 грн.
15 грудня 2006 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" укладено кредитний договір № СL-001/879/2006, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у сумі 37379,82 доларів США.
05 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк", який діє на підставі договору комісії від 28 травня 2010 року між банком та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", якому належать всі права та обов'язки за кредитним договором № РL3-001/152/2006 від 12 грудня 2006 року укладено додатковий договір №1, відповідно до якого, незважаючи на інші положення кредитного договору, сторони домовились, що позичальник до 05 квітня 2013 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 11310,00 грн.
Згідно пункту 2.1.3 додаткового договору №1 від 05 квітня 2013 року сторони домовились, що за умови належного виконання позичальником положень кредитного договору та цього додаткового договору сторони узгодили наступні зобов'язання кредитора: скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання додаткового договору; припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань за кредитним договором; здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі 10150,66 грн. При цьому позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі (пункт 2.1.4 додаткового договору).
При цьому, у пункті 3.4 додаткового договору визначено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Крім того, 05 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк", який діє на підставі договору комісії від 28 травня 2010 року між банком та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", якому належать всі права та обов'язки за кредитним договором № СL-001/879/2006 від 15 грудня 2006 року, укладено додатковий договір №1, за яким, незважаючи на інші положення кредитного договору, сторони домовились, що позичальник до 05 квітня 2013 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 13200,00 доларів США, а також сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в розмірі 4032,43 грн.
Згідно пункту 2.1.3 додаткового договору №1 від 05 квітня 2013 року сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватись в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого Національним банком України на день сплати. Порядок виконання боргових зобов'язань - шляхом внесення готівки на поточний рахунок в банку.
За умови належного виконання позичальником положень кредитного договору та цього додаткового договору сторони узгодили наступні зобов'язання кредитора: скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання додаткового договору; припинити претензійно-позовну роботу по стягненню боргових зобов'язань за кредитним договором; здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 96667,98 грн. При цьому позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі (пункт 2.1.4 додаткового договору).
Також у пункті 3.4 такого додаткового договору закріплено, що підписанням цього додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.
У відповідності до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За правилами підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
У силу положень пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.
За нормами абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За визначенням у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
За положеннями підпункту 176.1 пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
За змістом пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшує суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З наведених норм податкового законодавства вбачається, що обов'язок самостійного декларування та сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; доведення рішення кредитора щодо анулювання (прощення) боргу до боржника шляхом або надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу, або укладення відповідного договору, або надання повідомлення під розписку; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
У той же час, доводи позивача про те, що борг за кредитними договорами № РL3-001/152/2006, № СL-001/879/2006 ним погашено у повному обсязі не приймаються судом до уваги, оскільки в межах позовних вимог даного адміністративного позову мова йде лише про частку зазначеного боргу, що була анульована (прощена) кредитором відповідно до додаткових договорів від 05.04.2013 у розмірі 106818,64 грн. Наявні в матеріалах справи квитанції про сплату позивачем боргу за кредитними зобов'язаннями свідчать лише про належне виконання ОСОБА_1 умов додаткових угод до кредитних договорів № РL3-001/152/2006 та № СL-001/879/2006, що підтверджується також і довідкою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 08.04.2013 вих. № 942.
Проте, належне виконання позивачем умов додаткових договорів від 05.04.2013 до кредитних договорів №РL3-001/152/2006 від 12.12.2006 та № СL-001/879/2006 від 15.06.2006 не позбавляє платника податку обов'язку сплати податку з доходів, отриманих як додаткове благо та відображення їх у річній податковій декларації.
В свою чергу, доказів на підтвердження сплати позивачем на користь кредитора суми анульованого (прощеного) боргу у розмірі 106818,64 грн. ОСОБА_1 суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що кредитором та боржником (платником податків), дотримано всіх визначених у абзаці "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (наявність прощеного боргу; повідомлення кредитором боржника шляхом укладення договору; включення суми прощеного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку за підсумками звітного періоду, у якому такий борг анульовано) передумов необхідних для включення до загального річного оподатковуваного доходу ОСОБА_1 суми анульованого (прощеного) кредитором боргу.
Отже, позивач був обізнаний про наявність анульованого (прощеного) боргу та про необхідність його відображення у річній податковій декларації, однак не включив до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларував суму доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу у розмірі 106818,64 грн. та не сплатив податкових зобов'язань із вказаної суми.
Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом обґрунтовано та правомірно нараховано податок з доходів фізичних осіб за 2013 рік у розмірі 16022,80 грн., а також штрафні санкції у сумі 4005,70 грн.
За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналіз зазначених правових норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідач не поніс витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати на користь відповідача стягненню не підлягають.
У той же час, за правилами частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 є майновими, а їх розмір становить 20028,50 грн., то 2 відсотки від такої суми складає 400,57 грн. Проте, враховуючи, що розмір судового збору не може бути меншим за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тому він має становити 1827,00 грн.
Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З квитанції № 83/з5 від 03.02.15 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., таким чином сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 до Державного бюджету України становить 1644,30 грн. (1827,00 грн. - 182,70 грн.).
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.