04 березня 2015 р. м. Чернівці справа № 824/226/15-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Анісімова О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кордобан А.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 про скасування рішення,-
ОСОБА_2 (далі - позивач або ОСОБА_2.) звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Сторожинецького нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 (далі - відповідач або ОСОБА_3.) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12790510 від 30.04.2014 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не може зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належне їй право власності на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 м.Чернівці, у зв'язку із наявністю рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12790510 від 30.04.2014 р., яким зазначене право зареєстровано за іншою особою.
Відповідач про свою позицію щодо предмету позову суд не повідомив, разом з цим просив суд розглянути справу без його участі та прийняти рішення на власний розсуд.
У судове засідання представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, суду пояснив наступне.
Так, позивач є власником 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 м.Чернівці, у зв'язку із чим звернувся до державного реєстратора Державної реєстраційної служби щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначеного майна. Однак у проведенні такої реєстрації їй відмовлено, оскільки заявлене право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5, який не є власником цього майна.
Без скасування оскаржуваного рішення державна реєстрація права власності належного позивачу будинку є неможливою, а відповідно до вимог чинного законодавства України, скасування рішення реєстратора може бути здійснене лише за рішенням суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.
Так, 15.07.1993 р. державним нотаріусом першої Чернівецької державної нотаріальної контори Половинською О.Б. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_7, а саме 53/100 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, що знаходяться в м.Чернівцях по АДРЕСА_1, є ОСОБА_2
30.04.2014р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір дарування, відповідно до якого останньому передано у власність 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Чернівці. Договір дарування посвідчений нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №452.
Рішенням Першотравневого районного суду від 18.11.2014 р. залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28.01.2015 р. договір дарування 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Чернівці визнано недійсним, а отже власником 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Чернівці є ОСОБА_2
Після зазначених рішень судів приватним нотаріусом ОСОБА_3 повернуто позивачу дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З дублікатом свідоцтва про право на спадщину за законом на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Чернівці та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 звернулась до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції для проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно.
Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно від 20.02.2015р. №19488457 в державній реєстрації права власності ОСОБА_2 відмовлено та повідомлено, що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на подане до реєстрації майно зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі договору дарування № 452 від 30.04.2014 р., що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Також повідомлено, що підстава внесення запису було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12790510 від 30.04.2014 р.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.
Так, відповідач по справі, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), є суб'єктами владних повноважень, які відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим.
При цьому під законністю, враховуючи визначенні ч.3 ст.2 КАС України критерії прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, необхідно розуміти чи прийняте рішення на підставі закону, з використанням законних повноважень з тією метою, відповідно до якої це повноваження надається, з дотриманням загального правового принципу рівності всіх перед законом, упереджуючи несправедливість щодо особи відповідно з урахуванням права такої особи на участь у процесі прийняття зазначеного рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952 під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
У відповідності до ч.1 ст.19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.
Отже, аналізуючи викладене, слідує, що право власності ОСОБА_5 на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Чернівці, яке він отримав на підставі договору дарування №452 від 30.04.2014 р., підлягало обов'язковій державній реєстрації, а тому відповідач правомірно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12790510 від 30.04.2014 р. його зареєструвала.
Разом з цим, у подальшому зазначений договір дарування був визнаний недійсним, а отже відпала підстава у державній реєстрації за ОСОБА_5 права власності на 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м.Чернівці.
По своїй правовій природі суть реєстраційних дій полягає у дотримання державним реєстратором, у даному разі нотаріусом, певного алгоритму у т.ч. технічних дій. Цей алгоритм дій є нормативно визначеним, а тому державний реєстратор зобов'язаний діяти у спосіб ним визначений. Проведення державної реєстрації без дотримання зазначеного алгоритму свідчило б про порушення державним реєстратором вимог Закону №1952.
Реєстраційна дія є похідною дією, по відношенню до правочинів щодо отримання права власності, а тому вона залежить від дій пов'язаних з майном.
Чинне законодавство України, а саме Закон №1952 та Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р., №1141 не надає право державному реєстратору самостійно скасовувати державну реєстрацію права власності, у зв'язку з визнанням недійсним рішення на підставі якого така реєстрація була здійснена.
Частиною 2 ст.26 Закону №1952 передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Аналогічний нормативний припис містить п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р., №1141.
Отже, відповідно до чинного законодавства виключно суд може скасувати рішення про державну реєстрацію прав, якщо документи на підставі яких така реєстрація проведена скасовані або визнані недійсними.
За таких обставин, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідним позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Сторожинецького нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12790510 від 30.04.2014 р. задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
У зв'язку із зазначеним суд присуджує з Державного бюджету України позивачу документально підтверджені судові витрати, сплачені нею у вигляді судового збору.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3 про скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12790510 від 30.04.2014 р., яке прийняте приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_3.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 документально підтвердженні судові витрати у вигляді сплаченого квитанцією №404 від 20.02.2015 р. судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя О.В. Анісімов
Постанова в повному обсязі складена 09 березня 2015 р.