04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" березня 2015 р. Справа№ 37/294
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Баранця О.М.
Від позивача -Гаркавенко С.В. ( довір. №91/2014/12/01-1 від 01.12.14);
Від відповідача -Науменко С.В. ( довір. б/н від 15.01.2015);
Сторожкова О.Ф. - голова правління;
Від третьої особи - не з»явився;
розглянувши апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 12"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р.
у справі № 37/294 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 12"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Київська міська державна адміністрація
про стягнення 301 323, 64 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2015р. у справі №37/294 позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - Київська міська державна адміністрація про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 301 323,64 грн. в частині стягнення основної заборгованості у сумі 138 715,76 грн., 18 383,03 грн. - інфляційних втрат та 1638,00 грн. - 3% річних припинено. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні позивача - Київська міська державна адміністрація про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 131 643,58 грн., 9 875,75 грн. - інфляційної складової боргу та 1 067,51 грн. - 3 % річних задоволено. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 131 643 грн. 58 коп. - основного боргу, 9 875 грн. 75 коп. - інфляційної складової боргу та 1 067 грн. 51 коп. - трьох відсотків річних. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-12" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго 1320 грн. 65 коп. витрат на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1425 грн. 88 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідачем суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення несплаченої заборгованості за надані послуги по договору, укладеному між позивачем та відповідачем з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.2007р. по 01.06.2008р. в сумі 131 643,58 грн. підлягають задоволенню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р., відмовити ПАТ «Київенерго» у позові в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 142 586,84 грн., з яких 131 643,58 грн. основного боргу, 9 875,754 грн. інфляційних втрат, 1 067,51 грн. 3% річних. В решті рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2014р. у справі №37/294 залишити без змін.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що в листі Головного управління юстиції у м. Києві від 08.10.14р. №173/173 зазначається, що розпорядження КМДА від 30.10.06р. №1575 в редакції Розпорядження КМДА від 12.02.07р. №142 на державну реєстрацію не подавалось, за таких обставин, як зазначає скаржник, розпорядження КМДА від 30.10.06о. №1575 в редакції розпорядження КМДА від 12.02.07р. №142 є не чинним. Враховуючи зазначене, тарифи на теплову енергію, що були встановлені розпорядженням КМДА від 20.06.2002р. №1245 є законними і підлягали до застосування протягом періоду з 27.06.2002р. до 15.05.2008р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2015р. розгляд апеляційної скарги призначено на 10.02.2015.
У зв'язку з неявкою в судове засідання апеляційного господарського суду представника третьої особи, розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.03.2015р.
03.03.2015р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник третьої особи.
Враховуючи те, що представник третьої особи про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка представників сторін судом не визнана обов'язковою, судова колегія, з урахуванням думки представників сторін ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності третьої особи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
01.11.1999р. між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410087, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов'язання надавати відповідачу за плату послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.
Умовами договору передбачено, що розрахунки за фактично надані послуги здійснюються відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).
Господарським судом міста Києва встановлено, що позивачем надані послуги у період з 01.09.2007р. по 01.06.2008р. на суму 323 325,22 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором №1410087, відомостями обліку споживання теплової енергії, корінцями нарядів на підключення та відключення, звітами про добові параметри теплопостачання.
Відповідач за надані позивачем послуги розрахувався частково, сплативши 52 965,88 грн.
Не можуть бути покладені в основу рішення доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що розпорядження КМДА від 30.10.06р. №1575 в редакції Розпорядження КМДА від 12.02.07р. №142 на державну реєстрацію не подавалось, за таких обставин, розпорядження КМДА від 30.10.06р. №1575 в редакції розпорядження КМДА від 12.02.07р. №142 є не чинним, а отже тарифи на теплову енергію, що були встановлені розпорядженням КМДА від 20.06.2002р. №1245 є законними і підлягали до застосування протягом періоду з 27.06.2002р. до 15.05.2008р. з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01.09.2007 по 01.06.2008 виконавчим органом Київської міської ради Київською міською держаною адміністрацією приймались наступні розпорядження, якими регулювались тарифи на теплову енергію, та які є спірними у сторін:
розпорядження № 1245 від 20.06.2002 р., яке було скасовано розпорядженням КМДА від 18.04.2008 року № 587;
розпорядження № 1575 від 30.10.2006 р., яке було скасоване розпорядженням № 643 від 30.05.2007 р.;
розпорядження № 142 від 12.02.2007 р., яким попереднє розпорядження № 1575 від 30.10.2006 р. викладено в новій редакції;
розпорядження № 643 від 30.05.2007 року, яке визнано протиправним та скасовано постановою суду.
Дослідивши вказані нормативні акти, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначає про те, що діючим залишилось розпорядження КМДА № 1575 від 30.10.2006 р., в редакції розпорядження КМДА № 142 від 12.02.2007 р., яким встановлені тарифи по 113,57 грн. за 1 Гкал (113, 20 грн. за 1 Гкал в залежності від встановлення засобу обліку) а отже саме ці розпорядження мають застосовуватись у даній справі при розрахунку вартості теплової енергії, що також підтверджується інформацією, наданою третьою особою (КМДА) про дію тарифів на теплову енергію у період з 01.09.2007 по 01.06.2008, тобто за розрахунком позивача.
Щодо Постанови Верховного Суду України від 28.11.2011р., на яку посилається відповідач та зазначає про відсутність державної реєстрації розпоряджень КМДА, що тягне за собою їх нечинність, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що вказаною Постановою ВСУ встановлено порушення порядку проходження державної реєстрації розпорядженнями КМДА, що були предметом спору у тій справі, однак не скасовано розпорядження КМДА, які є предметом спору у даній справі, та не встановлено нечинність тарифів, визначених цими розпорядженнями.
Отже заборгованість відповідача за надану теплову енергію з урахуванням часткової сплати у сумі 52 965,88 грн. склала 270 359, 34 грн. (323 325,22 грн. - 52 965,88 грн.), яку й просив стягнути позивач. Оскільки в процесі розгляду справи відповідач сплатив частину основної заборгованості у сумі 138 715,76 грн., 18 383,03 грн. - інфляційних втрат та 1638,00 грн. - 3% річних (за постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 р.), що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, місцевим господарським судом обґрунтовано, ні підставі п. 11 ст. 80 ГПК України припинено провадження в цій частині, несплаченою залишилась основна заборгованість ЖБК "Обчислювач-12" у сумі 131 643,58 грн.
За приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оскільки докази належної оплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні, судова колегія, з урахуванням вище наведеного, вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення несплаченої заборгованості за надані послуги по договору № 1410087 від 01.11.1999 р. з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.09.2007 р. по 01.06.2008 р. в сумі 131 643,58 грн. підлягають задоволенню.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 9 875,75 грн. - інфляційної складової боргу та 1 067,51 грн. - 3 % річних, які підлягають до задоволення, зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, а також прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 12" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014р.у справі №37/294 залишити без змін.
3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №37/294.
Повний текст постанови складено та підписано 10.03.2015р.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
О.М. Баранець