Справа № 150/993/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Цимбалюк Л.П.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
03 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За приписами п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково із наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач з 30.04.2014 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 80 відсотків суми її посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом "Про державну службу". 02.10.2014 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії державного службовця, з урахуванням довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 14.02.2011 року № 5-1.
Однак, відповідач відмовив в перерахунку пенсії позивачу згідно поданої нею заяви на тій підставі, що такі види виплат, як матеріальна допомога та індексація, не входять до складових заробітної плати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу повинна бути перерахована, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Колегія суддів погоджується за такими висновками суду першої інстанції, проте вважає, що постанова підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", №3723-XII (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, внесено зміни до ст.37 Закону № 3723-ХІІ і відповідно до цих змін пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, положення частини третьої ст.37 Закону №3723-XII щодо призначення державним службовцям пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу, втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII.
Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсії державним слубовцям регулює ст. 37-1 Закону №3723-XII, положення якої щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 1166-VII змін не зазнали.
Згідно ст.37-1 Закону №3723-XII, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким, чином, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст.37-1 Закону №3723-XII, з застосовуванням норми, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст.37 Закону №3723-XII в редакції до внесення змін Законом № 1166-VII.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначено, що виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
З наданої позивачем довідки (а.с.7) вбачається, що на всі виплати включені в довідку тому числі: на матеріальну допомогу та індексацію заробітної плати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року у справі № 21-3а14, на яку також посилається суд першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку включити в перерерахунок пенсії позивача заробітню плату, з врахуванням всіх видів оплати праці які позивач отримувала перед виходом на пенсію і на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням матеріальних допомог та індексації заробітної плати, в визначених конкретних грошових сумах, оскільки суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування до пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Також, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача поза межами шестимісячного строку зверненя до суду передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено поважності пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав, колегія суддів вважає, що заявлені нею позовні вимоги за період з 30.04.2013 року по 28.04.2014 року, слід залишити без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Отже, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи по суті вірно вирішено спір, однак з невірним застосуванням деяких норм матеріального та процесуального права, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги - підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції-- скасуванню та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області про визнання дій суб'єкта владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії державного службовця з врахуванням всіх видів оплати праці на які нараховувалися внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язання здійснити такий перерахунок за період з 30.04.2013 року по 28.04.2014 року, -залишити без розгляду.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії державного службовця з врахуванням всіх видів оплати праці на які відповідно до Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 29.04.2014 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чернівецькому районі Вінницької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії державного службовця з розміру пенсії у розмірі 80%, встановлених ст.37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу), з врахуванням всіх видів оплати праці на які відповідно до Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" №155 від 01.10.2014 року, виданої Моївською сільською радою Чернівецького району Вінницької області,починаючи з 29.04.2014 року, з урахуванням виплачених сум, по день припинення такого права.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 36 грн. 54 коп. судових витрат (судовий збір).
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.