Справа: № 826/12399/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.
(судді Амельохін В.В., Шулежко В.П.) Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
04 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю сторін: представники відповідача Сухенко С.В., Невмержицька М.М., Мнацаканян С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул, -
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу № 20-14 від 26.06.2014р. про його звільнення, поновлення його на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач мав можливість перевести його на іншу роботу в Міністерстві культури України, проте, вказане не було зроблено, чим порушено вимоги ст.40 КЗпП України, внаслідок чого наказ про його звільнення є протиправним.
Постановою Окружного адміністративного м. Києва суду від 07.11.2014р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2014р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» наказом Міністерства культури України № 201/0/17-14 від 16.04.2014 року внесено зміни до структури центрального апарату Міністерства культури України, затвердженої наказом Міністерства культури України від 21.09.2011 р. №421/1/17-11 «Про структуру центрального апарату Міністерства культури України» виклавши структуру центрального апарату Міністерства культури України в новій редакції (а.с. 55).
06.05.2014 р. позивач був ознайомлений з письмовим попередженням про зміну структури та внесенням змін до штатного розпису Міністерства культури України та пропозицією щодо переведення на посаду головного спеціаліста відділу музейної справи управління музейної справи та нормативно-методичного забезпечення переміщення культурних цінностей (на час відпустки ОСОБА_7 по догляду за дитиною). Позивача також було повідомлено, що у разі відмови від запропонованої посади його буде звільнено відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.50).
Листом Міністерства культури України від 07.07.2014 р. №330/8/42-14 позивачу повідомлено, що з дати попередження про скорочення посади заступника директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей минуло 2 місяці, запропоновано у разі згоди до 18:00 год. 08.07.2014 р. подати до відділу кадрової роботи та державної служби заяву про переведення на запропоновану посаду та попереджено, що ненадання зазначеної заяви у визначений термін є підставою для звільнення із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.51).
08.07.2014 р. відповідачем о 18:00 складено акт про те, що станом позивачем не надано до Міністерства культури України заяву про надання згоди на переведення на посаду, запропоновану йому у письмовому попередженні від 06.05.2014 року (а.с.52).
09.07.2014р. відповідач листом № 337/8/42-14 звернувся до голови первинної профспілкової організації Міністерства культури України Сухенко С.В. щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_5 заступника директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей у зв'язку зі скороченням чисельності працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с.53).
Первинна профспілкова організації Міністерства культури України листом №28 від 17.07.2014 року надала згоду на звільнення позивача (а.с.54).
Наказом Міністерства культури України № 436/0/17-14 «Про звільнення ОСОБА_5.» від 18.07.2014 р. у зв'язку із зміною структури Міністерства культури України та відповідно до наказів Міністерства культури України від 16.04.2014 р. №201/0/17-14 «Про внесення змін до структури центрального апарату Міністерства культури України», від 25.04.2014 р. №212/0/17-14 «Про затвердження штатного розпису Міністерства культури України з 01 травня 2014 року», з урахуванням ст. 43, 44, 83 КЗпП України ОСОБА_5 звільнено з посади першого заступника директора Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей 18 липня 2014 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників (а.с.33).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Кодексу законів про працю України встановлено, що зазначений Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.
Стаття 40 КЗпП України визначає порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; 10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду.
Згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Згідно ч. 3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно мало місце скорочення штату Міністерства культури України. Вказане підтверджено штатним розписом Міністерства культури України з 01.01.2014р. (а.с.124) та Структурою центрального апарату Міністерства культури України, яке затверджено від 16.04.2014р. (а.с.56).
Позивач був належним чином попереджений за 2 місяці про наступне вивільнення, йому була запропонована інша посада, заяву про згоду на переведення позивач відповідачу до дня звільнення не подав.
Апелянтом вказане не спростовано.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням зазначено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач приймаючи наказ про звільнення позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апелянта про те, що відповідач мав можливість перевести його на іншу роботу в Міністерстві культури України, оскільки в Міністерстві були наявні інші вакантні посади, які відповідали його кваліфікації не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції аналізуючи надані відповідачем докази дійшов висновку про відсутність у відповідача інших вакантних посад, крім тієї, що була запропонована позивачу.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2015 р.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 р., залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул, залишити без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Н.В. Безименна
М.І. Кобаль
.
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Епель О.В.
Кобаль М.І.