Справа: № 826/11085/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.
Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
Іменем України
04 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю сторін: представник позивача ОСОБА_2, представник відповідача Титаренко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року № 0001051701.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки дії позивача щодо не включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої банком заборгованості в розмірі 652 959,84 грн. по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами цілком відповідають нормам чинного податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що сума прощеного боргу безпосередньо в частинах нарахованих процентів за користування кредитом та/або разом з частиною суми основного боргу однаково впливають на майновий стан боржника, оскільки обов'язковість повернення позичальником основної суми боргу (наданих банком кредитних коштів), так і сплати процентів за кредитним договором з банком, обумовлені умовами самого договору.
Позивач не погодилася з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано доводами аналогічними позовній заяві.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 22.04.2014р. по 28.04.2014р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2012р. по 31.31.12.2012р. з урахуванням наступних документів:
- декларації ОСОБА_4 про майновий стан та доходи за 2012 рік з нульовими показниками щодо сум отриманих доходів;
- довідки форми 1-ДФ за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за даними якої ОСОБА_4 отримала від ПАТ «УкрСиббанк» (ідентифікаційний код 09807750) дохід в сумі 652 959,84 грн. за ознакою « 126» (тобто, дохід отриманий платником податку, як «додаткове благо») у розмірі 652 959,84 грн.;
- листа ПАТ «УкрСиббанк» від 15.11.2013р. № 10-23/34363, наданий у відповідь на запит ДПІ від 30.10.2013р. № 12172/1026-58-17-04, в якому Банк підтверджував достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_4, що відображені Банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, (форми № 1-ДФ) за 4-ий квартал 2012 року, та про факт повідомлення фізичної особи про анулювання боргу в письмовій формі;
- договіру про надання споживчого кредиту від 22.06.2007р. № 11173998000, за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику (ОСОБА_4.) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті у сумі 199 000,00 дол. США, що дорівнює еквіваленту 1 004 950,00 грн. в національній валюті України за курсом НБУ на день укладення цього Договору;
- договору іпотеки від 22.06.2007р. № 57592, за умовами якого Іпотекодавець (ОСОБА_4.) передає в іпотеку нерухоме майно - належну останньому на праві власності чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 127,70 кв.м., у м. Києві, для забезпечення своїх зобов'язань по поверненню в повному обсязі отриманих кредитних коштів в сумі 199 000,00 дол. США за договором від 22.06.2007р. № 11173998000;
- листів ПАТ «Укрсиббанк» від 16.07.2010р. № 12-21/17004 та від 14.09.2012р. № 31-5-4/002, адресовані ОСОБА_4
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 07.05.2014р. № 2172/26-58-17-01-17-21787711541 про порушення позивачем вимог норм п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України у зв'язку з ненарахуванням фізичною особою на суму загального оподатковуваного в 2012 році доходу в розмірі 652 959,84 грн. податку на доходи фізичних осіб та несплатою такого податку до державного бюджету, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 110 788,57 грн.
Зазначені висновки були зроблені перевіряючим у зв'язку з невідображенням ОСОБА_4 в своїй річній податковій декларації за 2012 рік суми нарахованого (отриманого) доходу в розмірі 652 959,84 грн. у вигляді прощення (анулювання) боргу за договором про надання споживчого кредиту від 22.06.2007р. № 11173998000 із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», а також несплатою податку із цього доходу.
Із змісту акта від 07.05.2014р. № 2172/26-58-17-01-17-21787711541 вбачається, що жодних первинних документів, пов'язаних з отриманням ОСОБА_4 доходу як додаткового блага за ознакою « 126», перевіряючим не досліджувалися, а питання щодо структури анульованої суми заборгованості по кредитному договору (складові та період нарахування) - не з'ясовувалися.
26 червня 2014 року на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001051701, згідно якого ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 138 485,71 грн. (в т.ч. 110 788,57 грн. за основним платежем і 27 697,14 грн. за штрафними санкціями).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Абзацом д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З акту перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що саме вказаною нормою (абз.д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУкраїни) фактично було обґрунтоване спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ про донарахування позивачу податкових зобов'язань.
Разом з тим, вказаний абз.д) є складовою пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо, і фактично визначає один з видів такого додаткового блага.
Із змісту п.п.5.1, 5.2 ст.5 ПК України вбачається, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміні, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Статтею 14 ПК України визначено значення понять, в якому ці поняття вживаються в цьому Кодексі.
Відтак, згідно з п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до п.п.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
З огляду п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.
З матеріалів справи вбачається що, 22.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі Банк) та позивачем укладено договір за №11173998000 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.п.1.1 якого Банк зобов'язується надати ОСОБА_4, а останній зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 199000,00 доларів США, та сплатити проценти, комісії в порядку та на умовах, визначених даним договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1004950,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення даного Договору.
Відповідно до довідки Банку від 16.10.2012 року № 31-5-4/144 (а.с.85) зазначений договір від 22.06.2007 року №11173998000 про надання споживчого кредиту втратив чинність у зв'язку з виконанням Боржником усіх зобов'язань в повному обсязі, а саме повернено позику в сумі 199 000,00 доларів США.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що в результаті реалізації договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_4 останьою було повернуто Банку суму кредиту, тобто у позивача внаслідок вказаних правовідносин фактично не відбулось збільшення загального майнового стану чи приросту його активів у той чи іншій формі, а тому у нього і відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на положення абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 ПК України і не може їм суперечити.
Крім цього, відповідно до пп.165.1.29 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума кредиту, що отримується платником податку (протягом строку дії договору), у тому числі фінансового кредиту, забезпеченого заставою, на визначений строк та під проценти.
З аналізу вказаної норми вбачається, що протягом дії кредитного договору отримані платником податку від банку кошти не можуть бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.
Одночасно, відповідно до положень абз. д) пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума боргу платника, анульованого кредитором до закінчення строку позовної давності, перебіг якого розпочинається за правилами цивільного законодавства після спливу строку на виконання зобов'язання.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно умов укладеного між позивачем та Банком договору граничний термін погашення ОСОБА_4 кредиту встановлено до 22 червня 2017 року, і фактично, між сторонами в межах цивільних правовідносин відбулось дострокове припинення кредитного договору шляхом дострокового часткового погашення позичальником кредитної заборгованості з одночасним анулюванням Банком оговореної іншої частини цієї заборгованості.
Отже, враховуючи, що на виконання обов'язку, встановленого п.6.2 договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_4 було фактично повернуто на рахунок Банку кошти, які не занижують розмір отриманих в якості кредиту, сторонами по договору фактично було достроково припинено дію договору кредиту на певних умовах, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в розумінні ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, 165 ПК України, а тому колегія суддів вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі суду від 25.09.2014 №К/800/40206/14.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог.
Повний текс постанови виготовлено 06.03.2015 року.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 р., задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.
Позов ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" р., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26.06.2014 року № 0001051701.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ІН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою 03186, АДРЕСА_1) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1661,83 (тисяча шістсот шістдесят однієї) гривні 83 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Н.В.Безименна
М.І. Кобаль
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Безименна Н.В.
Кобаль М.І.