06 березня 2015 року 810/377/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, треті особи - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_3 про визнання протиправними і скасування рішень та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (далі - Реєстраційна служба або відповідач 1), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_2 або відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_3 (далі - ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3) про: визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2014 №16949043 та про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.12.2014 №17847098; зобов'язання Реєстраційну службу зареєструвати право власності на земельну ділянку площею 0,0177 га, кадастровий номер 3221485501:01:010:005 за позивачем; визнання протиправними та скасування записів приватного нотаріуса ОСОБА_2 про обтяження іпотекою від 25.09.2007 №5720102 та про заборону відчуження нерухомого майна №5719282.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.05.2007 на підставі договору купівлі-продажу ним було придбано частину суміжної земельної ділянки площею 0,0177 га з кадастровим номером 3221485501:01:010:005. Технічна документація з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 в натурі виготовлена ТОВ «Земельний кадастр» та внесена до Державного земельного кадастру.
З метою державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку позивач звернувся до Реєстраційної служби. За результатами розгляду заяви державним реєстратором Реєстраційної служби прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з ненаданням згоди іпотекодержателем на відчуження або передачу на іншому речовому праві земельної ділянки. Згодом, у зв'язку з не усуненням позивачем обставин, які були підставою для зупинення розгляду заяви, Реєстраційною службою було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Позивач стверджує, що земельна ділянка площею 0,0177 га, кадастровий номер 3221485501:01:010:005 не перебуває у заставі, а земельна ділянка з кадастровим номером 3221485501:01:010:005, відносно якої встановлена заборона відчуження, у зв'язку з іпотекою має іншу площу, а відтак, є іншою земельною ділянкою.
З огляду на зазначене, позивач вважає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а також записи приватного нотаріуса ОСОБА_2 про обтяження іпотекою та про заборону відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Реєстраційна служба позов не визнала, заперечення надала суду у письмовій формі та просила суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказала, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Приватний нотаріус ОСОБА_2 позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити.
ПАТ «ОТП Банк» надало суду письмові пояснення по справі та просило суд у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання, призначене на 02.03.2015, Приватний нотаріус ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» не з'явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Реєстраційна служба та ОСОБА_3 у судове засідання, призначене на 02.03.2015, не з'явились. Матеріали справи містять інформацію про їх повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомленні своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянка України ОСОБА_4 володіла двома суміжними земельними ділянками загальною площею 0,258 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №773758 від 10.01.2006: перша земельна ділянка з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 (далі - земельна ділянка НОМЕР_2); друга земельна ділянка з кадастровим номером 32221485501 01 010 0007 загальною площею (далі - земельна ділянка НОМЕР_1).
На підставі договору купівлі - продажу від 15.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 1249, ОСОБА_4 продала земельну ділянку НОМЕР_1 з кадастровим номером 32221485501 01 010 0007 загальною площею 0,112 га громадянці ОСОБА_1.
На підставі даного договору позивачем оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.14).
Таким чином, розмір земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0007 становив 0,112 га.
Крім цього, 15.05.2007 підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №1253, ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 частину земельної ділянки НОМЕР_2 з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 у розмірі 0,0177 га зазначену на кадастровому плані №106 (а.с.16, 17).
Іншу частину земельної ділянки НОМЕР_2 з цим же кадастровим номером 3221485501:01:010:005 але площею 0,1285 га ОСОБА_4 продала ОСОБА_3, про що між сторонами 25.09.2007 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №69 к (а.с.92).
Таким чином, розмір земельної ділянки НОМЕР_1 з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 становив 0, 1462 га.
Відтак, загальна площа земельної ділянки НОМЕР_2 та земельної ділянки НОМЕР_1, яка до відчуження належала ОСОБА_4 становила 0,2582 га, що відповідає даним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №773758 від 10.01.2006.
З матеріалів справи вбачається, що при продажу ОСОБА_4 частинами земельної ділянки НОМЕР_2 на корить різних осіб, поділу земельної ділянки НОМЕР_2 не відбувалося та не здійснювалося виділення цих частин в натурі. А відтак, при ідентифікації предметів означених договорів купівлі - продажу частин земельної ділянки НОМЕР_2 (0,0177 га та 0,1285 га, відповідно) сторонами угод використовувався кадастровий номер 3222148550101 010 0005, що згідно даних Державного земельного кадастру належить земельній ділянці загальною площею 0, 1462 га.
У вересні 2007 року набута ОСОБА_3 частина земельної ділянки НОМЕР_2 у розмірі 0,1285 га з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 була передана нею в іпотеку для забезпечення виконання своїх зобов'язань перед ОТП Банком відповідно до кредитного договору №МL-006/1641/2007 та договору іпотеки №PCL-006/1641/2007 від 25.09.2007 (а.с.81-88).
Відповідно до пункту 3.2 договору іпотеки №PCL-006/1641/2007 предметом іпотеки є, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3221485501:01:010:005, площею 0,1285 га, яка стане власністю іпотекодавця у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.09.2007, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за №69 к.
Тобто, на момент передачі частини земельної ділянки з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 в іпотеку, а ні громадянкою ОСОБА_3, а ні позивачем не було оформлено право власності на придбані земельні ділянки.
У зв'язку з укладанням договору іпотеки №PCL-006/1641/2007 приватним нотаріусом ОСОБА_2 одночасно з посвідченням вказаного договору накладено заборону на відчуження предмету іпотеки, про що свідчать наявні у матеріалах справи витяги з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.28, 29).
Згідно підпункту g пункту 5.2 договору іпотеки №PCL-006/1641/2007, іпотекодавець зобов'язаний негайно повідомити іпотекодержателя про зміну документів, що стосуються предмету іпотеки.
Як зазначив у письмових поясненнях від 17.02.2015 представник ПАТ «ОТП Банк», іпотекодавець ОСОБА_3 не повідомляла іпотекодержателя ПАТ «ОТП Банк» про зміну документа, що стосується предмету іпотеки. У зв'язку з цим, жодних змін до договору іпотеки №PCL-006/1641/2007 сторонами не вносилось.
А відтак, предметом іпотеки є земельна ділянка з кадастровим номером 3221485501:01:010:005.
У свою чергу, з метою державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0177 га з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 позивач 29.10.2014 звернувся до Реєстраційної служби із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.59).
04 листопада 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції прийнято рішення №16949043 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого розгляд заяви ОСОБА_1 від 29.10.2014 №8734612 про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221485501:01:010:005 зупинено у зв'язку з ненаданням усіх документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868, а саме, документа, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна (а.с.25).
Крім цього, державним реєстратором надано строк для усунення даних обставин до 09.12.2014.
Як встановлено судом у ході розгляду справи, жодних письмових пояснень та їх документального підтвердження, щодо усунення обставин, що слугували підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивачем не надавалось.
9 грудня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції встановлено, що заявником не усунено обставин, що слугували підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, а саме, не виконано вимог пункту 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.
У зв'язку з цим, на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктів 20 та 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, позивачеві відмовлено у державній реєстрації прав на земельну ділянку із кадастровим номером № 32221485501 01 010 0005 загальним розміром 0,0177 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).
Вважаючи, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 розміром 0,0177 га набутої на підставі договору купівлі - продажу від 15.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №1253 не обтяжена жодними зобов'язаннями, позивач за захистом порушеного права звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (або далі - державна реєстрація прав) розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац другий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію (частина п'ята статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Повноваження Державного реєстратора прав на нерухоме майно визначені статтею 9 зазначеного Закону та передбачають, зокрема, встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, в тому числі, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з частиною тринадцятою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень).
Відповідно до пункту 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зазначених реєстрах зареєстроване обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 іпотекою.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що земельна ділянка площею 0,0177 га з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 не перебуває у заставі, а земельна ділянка з кадастровим номером 3221485501:01:010:005, відносно якої встановлена заборона відчуження, у зв'язку з іпотекою має іншу площу, а відтак, є іншою земельною ділянкою з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Згідно з частиною першою та другою статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
В силу положень частин шостої та сьомої статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці.
При цьому, як вбачається із приписів положень законодавства, що регулює земельні відносини, під зміною відомостей законодавець визначив дані, які наведені у пункті 24 Прядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Водночас, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок (частина десята статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.
З аналізу вказаних норм Закону України «Про державний земельний кадастр» вбачається, що існування двох і більше земельних ділянок з однаковими кадастровими номерами виключається, а в разі поділу земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а новоутвореним земельним ділянкам присвоюються інші кадастрові номери.
Як вбачається із матеріалів справи, кадастровий номер 32221485501 01 010 0005 присвоєний земельній ділянці, розмір якої при здійсненні математичного розрахунку за наявними матеріалами справи становить 0, 1462 га.
Тобто, ОСОБА_4 фактично здійснила поділ своєї земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 загальною площею 0,1462 га, уклавши договори купівлі - продажу частини цієї земельної ділянки у розмірі 0,0177 га на користь ОСОБА_1 та у розмірі 0,1285 га на користь ОСОБА_3 з використанням для цих часток одного кадастрового номера 32221485501 01 010 0005.
Суд звертає увагу на те, що Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав (стаття 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі: знищення об'єкта нерухомого майна; поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна (частина друга статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Таким чином, визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно здійснюється держаним реєстратором на кожний об'єкт нерухомого майна для якого відкривається індивідуальний розділ Держаного реєстру. Підставою для закриття такого індивідуального розділу Держаного реєстру є факт знищення нерухомого майна, або створення нового об'єкта нерухомого майна (нових об'єктів) через поділ, об'єднання або виділу частки. При цьому, згідно з вимогами частини першої статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний такий новий об'єкт держаним реєстратором відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.
Всупереч наведеним приписам законодавства, що регулює земельні відносини, суду не надано жодних доказів скасуванням кадастрового номеру земельної ділянки 32221485501 01 010 0005 та закриття відповідного розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи щодо цього об'єкта нерухомого майна у зв'язку із поділом та створенням двох нових об'єктів нерухомості.
Суду не надано доказів про розділення даної земельної ділянки відповідно до належних позивачеві та ОСОБА_3 часток, та, як наслідок, отримання державних актів на право власності на придбані земельні ділянки у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Держкомзему України від 04.05.99 № 43.
А відтак, суд дійшов висновку, що запис в Державному реєстрі про обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 у зв'язку із передачею її частини у розмірі 0,1285 га в іпотеку стосується всієї земельної ділянки, що має кадастровий номер 32221485501 01 010 0005.
Суд не приймає до уваги як доказ протиправності оскаржуваних рішень посилання позивача на положення частини третьої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті (подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують), не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів) з огляду на таке.
Суду не надано жодних доказів про наявність таких обставин, а саме помилки, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
Водночас, наявні матеріали справи свідчать про те, що земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 у розмірі 0,0177 га до 2007 року не існувало.
Суд звертає увагу на те, що державний реєстратор, приймаючи рішення про зупинення розгляду заяви не керувався пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім цього, як вже було встановлено судом, чинне законодавство виключає можливість існування двох і більше земельних ділянок з однаковими кадастровими номерами, а в разі поділу земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки скасовується, а новоутвореним земельним ділянкам присвоюються інші кадастрові номери.
Таким чином, належна позивачеві земельна ділянка утворилась у результаті поділу або виділення частки з іншого об'єкта, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005, а відтак, такій земельній ділянці повинен бути присвоєний новий реєстраційний номер.
У зв'язку з цим, у суду виникли об'єктивні сумніви щодо достовірності даних, які зазначені у Витязі з державного земельного кадастру про земельну ділянку, дата формування 09.10.2014, у якому зазначено, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 становить 0,0177 га , дата державної реєстрації земельної ділянки 10.01.2006 (а.с.22).
Відповідно до пункту 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна.
Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що згоди на відчуження іпотекодержателем земельної ділянки з кадастровим номером 32221485501 01 010 0005 відповідачеві разом із заявою не подавалось.
Пунктом 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 передбачено, що у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
А відтак, суд констатує про правомірність рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Водночас, судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що у строки, встановлені рішенням Реєстраційної служби про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, позивачем не виконано рекомендацій щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
Відповідно до частин першої та третьої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з пунктом 54 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.
В силу положень частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Враховуючи наявність обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 іпотекою та у зв'язку з не усуненням позивачем обставин, які були підставою для такого зупинення суд дійшов висновку, що державний реєстратор діяв у межах повноважень та підставі та у спосіб, передбачений законодавством, а відтак, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов'язання державного реєстратора зареєструвати право власності на земельну ділянку площею 0,0177 га з кадастровим номером 3221485501:01:010:005 за позивачем суд зазначає, що вони є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2014 №16949043 та про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.12.2014 №17847098, а тому відмова у задоволенні первинних позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні й похідних від них вимог.
Що стосується позовних вимог про скасування записів відповідача 2 від 25.09.2007 про обтяження іпотекою №5720102 та про заборону відчуження нерухомого майна №5719282 суд зазначає таке.
Положеннями частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Тобто, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб'єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.04.2012.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно або на письмову вимогу боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.
Оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, враховуючи, що позивачем не надано суду жодних доказів наявності обставин, з якими законодавство пов'язує припинення іпотеки або письмової вимоги позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і у цій частині, так як позивач не вчинив жодних дій для виконання ним приписів частини дев'ятої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та рішень при розгляді заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідачів.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 березня 2015 року.