4 березня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Закропивний О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарного боргу і упущеної вигоди,
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів 562 538 грн 30 коп., з яких сума боргу у розмірі 325 804 грн 32 коп. та упущена вигода в сумі 236 733 грн 98 коп. В обґрунтування позову зазначав, що 4 липня 2011 року ОСОБА_3 позичила у нього гроші у сумі 20 тис. доларів США і 160 тис. грн, які зобов'язувалася повернути через один місяць і сім днів, тобто не пізніше 11 серпня 2011 року, з винагородою, про що власноручно написала розписку. По закінченні терміну ОСОБА_3 позику і винагороду не повернула, ухиляється від її повернення і до цього часу. Грошові кошти за договором позики вона використала на закупівлю церковного атрибуту для сімейної церкви на батьківщині в c. Чижівка, яку вона з чоловіком відбудували у 2009 році, тобто використала їх на потреби сім'ї. Відтак, відповідачі повинні нести солідарний обов'язок за невиконання зобов'язань за договором.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 325 804 грн 32 коп. та упущену вигоду в сумі 236 733 грн 98 коп., а всього стягнуто 562 538 грн 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 як солідарного боржника відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності вказаних судових рішень та необхідності витребування та перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Оскільки вищезазначена касаційна скарга розглянута судом касаційної інстанції по суті й у відкритті касаційного провадження відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, судовий збір за подання та розгляд касаційної скарги поверненню не підлягає (Постанова Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року № 6-138цс14).
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення солідарного боргу і упущеної вигоди, відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ О.В. Закропивний