25 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Олійник А.С.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» (далі - СВК «Колос»), треті особи: Державне агентство земельних ресурсів України в особі відділу у Калинівському районі Вінницької області, реєстраційна служба Калинівського районного управління юстиції, про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою СВК «Колос» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 5,4054 га та 4,8725 га на території Кіровської сільської ради Калинівського району. 4 квітня 2011 року нею було укладено з СВК «Колос» два договори оренди зазначених земельних ділянок строком на п'ять років. Посилаючись на те, що в укладених договорах оренди відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, щодо об'єкта оренди відсутні план або схема земельних ділянок, визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), просила задовольнити позов.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, витребувано їх у СВК «Колос» та повернуто ОСОБА_3
У касаційній скарзі СВК «Колос» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належать земельні ділянки площею 5,4054 га та 4,8725 га, які розташовані на території Кіровської сільської ради Калинівського району. 4 квітня 2011 року між ОСОБА_3 та СВК «Колос» було укладено два договори оренди зазначених земельних ділянок строком на п'ять років.
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778344/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1" \l "778344" \o "Про оренду землі; нормативно-правовий акт № 161-XIV від 06.10.1998" \t "_blankСкасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що на порушення вимог частини четвертої статті 15 Закону України «Про оренду землі» до спірних договорів не додано плану або схеми земельних ділянок, актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), тобто відсутня інформація про об'єкти оренди, яка дозволяє ідентифікувати предмет спірних договорів.
Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивач мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договорів оренди, до договорів оренди земельних ділянок додано копії державних актів, при складанні, видачі та реєстрації яких було виготовлено відповідні плани та схеми земельних ділянок, кадастрові плани з відображенням обмежень (обтяжень) у їх використанні та встановлених сервітутів, а також вчинено опис меж, де зазначено сусідніх землекористувачів.
Земельні ділянки були передані орендодавцем орендареві за актами приймання-передачі з повним комплектом відповідної документації на них.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що відсутність у оспорюваних договорах оренди землі плану або схеми земельних ділянок, які передавались в оренду та акта визначення їх меж в натурі не свідчить про порушення прав позивача, у зв'язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.
При вирішенні спору апеляційний суд наведеного не врахував, посилаючись на порушення прав позивача оспорюваними договорами не зазначив у чому конкретно такі порушення полягають, доказів на підтвердження зроблених ним висновків не навів.
За таких обставин, коли апеляційним судом помилково скасоване рішення ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колос» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року скасувати, залишити в силі рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова М.І. Наумчук А.С. Олійник