Ухвала іменем україни 28 січня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К., Попович О.В., Штелик С.П., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року,в с т а н о в и л а:У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 11 березня 2008 року б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача утворилась заборгованість. У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати кредитний договір від 11 березня 2008 року б/н недійсним через його невідповідність умовам кредитного договору. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 27 135 грн 52 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовлено. В іншій частині рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 5 березня 2014 року залишено без змін. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. У решті рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується.Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.Судами встановлено, що 11 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.Пред'являючи позов, ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що у результаті порушення умов кредитного договору за ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яку він не погасив. Згідно з п. 9.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий самий термін. У лютому 2014 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності.Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір на момент розгляду справи у суді не розірваний та продовжує свою дію, а строки позовної давності не підлягають застосуванню та, враховуючи положення ст. ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, стягнув заборгованість з відповідача. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, застосував строк позовної давності, передбачений ст. 261 ЦК України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України. Такі висновки апеляційного суду є правильними. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як випливає із пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH). Відповідно до п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою після закінчення строку дії відповідна картка пролонгується на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунка, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і за умови дотримання інших умов пролонгування, передбачених договором.Судом апеляційної інстанції встановлено, що фактично ОСОБА_1 платіжна картка не видавалась, а кредитні кошти ним були отримані готівкою в касі Кіровоградської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» (відділення № 40) 11 березня 2008 року в сумі 5 000 грн на 12 місяців. Таким чином, обрахування строку позовної давності слід проводити з 12 березня 2009 року. Виходячи з цього, строк позовної давності сплинув 12 березня 2012 року. Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права лише 30 травня 2013 року. Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні. Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін. Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити. Рішення апеляційного суду Полтавської області від 24 квітня 2014 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: М.В. Дем'яносов І.К. Парінова О.В. Попович С.П. Штелик