Ухвала
Іменем України
26 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С.,
Кафідової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації до комунального підприємства «Житомирбудзамовник» Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником - ОСОБА_3, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року,
У липні 2012 року прокурор м. Житомира звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в особі Департаменту цивільного захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2011 року за комунальним підприємством «Житомирбудзамовник» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомирбудзамовник») визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яку він в подальшому, 08 вересня 2011 року, продав ОСОБА_2 Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 04 квітня 2012 року зазначене рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову комунального підприємства відмовлено. Враховуючи те, що вказана квартира вибула із власності Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації поза його волею, іншим шляхом і КП «Житомирбудзамовник» не мало права укладати договір купівлі-продажу квартири, прокурор просив: визнати за вказаним Департаментом право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати договір купівлі-продажу квартири, укладений 08 вересня 2011 року між КП «Житомирбудзамовник» та ОСОБА_2, недійсним; витребувати зазначену квартиру у ОСОБА_2 та передати її Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24 липня 2014 року позов прокурора м. Житомира задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 08 вересня 2011 року між КП «Житомирбудзамовник» Житомирської міської ради та ОСОБА_4, недійсним. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути на користь Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації зазначену квартиру. Зобов'язано КП «Житомирбудзамовник» повернути на користь ОСОБА_2 189 126 грн. 70 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2014 року рішення районного суду в частині задоволення позову скасовано. У задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним відмовлено. Витребувано зазначену квартиру у ОСОБА_2 та передано її Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та відмовляючи у визнанні договору купівлі-продажу недійсним й витребовуючи спірну квартиру у ОСОБА_2 на підставі ст. 388 ЦК України, відповідно до наданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивач (департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації) не був стороною спірного договору купівлі-продажу квартири, що виключає можливість застосування ст. ст. 203, 215 ЦК України.
При цьому апеляційний суд правильно вказав на те, що преюдиційним рішенням апеляційного суду Житомирської області від 02 квітня 2012 року скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2011 року, якими за КП «Житомирбудзамовник» визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, і під час дії цього рішення до перегляду його в апеляційному порядку вона була відчужена. Отже, зі скасуванням цього рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають, а також відсутні такі властивості законної сили рішення суду як преюдиційність, виконуваність та загальнообов'язковість.
Майно, яке вибуло із володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-95цс13 та від 16 квітня 2014 року № 6-146цс13, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В. Кафідова