4 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, стягнення неустойки за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року,
У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на початку березня 2013 року ОСОБА_5 звернулась з проханням допомогти у продажу будинку до агентства нерухомості «Твоя Сучасна Нерухомість» (далі - АН «ТСН»), керівництво котрим здійснюється нею, як приватним підприємцем. 12 березня 2013 року між нею та відповідачем укладено договір про надання консультаційних і маркетингових послуг при продажу об'єкта нерухомості, за умовами якого ОСОБА_5 доручила АН «ТСН» здійснити пошук прийнятного покупця для подальшого продажу йому житлового будинку № АДРЕСА_1, загальною площею 389,5/141,5 кв. м. У порушення умов договору відповідач самостійно проводила показ об'єкту нерухомості, виставленого на продаж, використовуючи при цьому її потенційного покупця. У червні 2013 року, не зважаючи на те, що відповідно до п. 4.1 договір було укладено до 1 Липня 2013 року, відповідач скористалась послугами інших агентств нерухомості та власними зусиллями здійснила відчуження будинку, шляхом його продажу.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за договором, яка складається з: вартості послуг відповідно до п. 3.1 та 3.2. договору в розмірі 128 тис. грн (16 тис. доларів США), неустойки в розмірі 100 % від вартості послуг у розмірі 128 тис. грн (16 тис. доларів США), штрафу в розмірі 50 % від вартості послуг у розмірі 64 тис. грн, пені у розмірі 0,5 % за кожний день прострочки сплати за послуги з моменту продажу будинку в розмірі 640 грн за кожен день прострочки несплати.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 збитки в розмірі 128 тис. грн. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що відповідач порушила умови договору послуг, які отримала, проте обумовлену договором грошову суму не сплатила.
Доводи касаційної скарги про те, що акт про огляд об'єкта нерухомості відповідач не підписувала, нею не доведені, оскільки експертне дослідження, яке є лише письмовим доказом (ст. 64 ЦПК України), тому що експертиза судом не призначалась, вказало на те, що ймовірно підпис та почерк ОСОБА_5 не належить, тобто висновок дано на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України), а від проведення експертизи вона відмовилась, інших доказів не надала.
Разом з тим, згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто відповідач своїх тверджень проти позову не довела.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:Д.Д. Луспеник
Б.І. Гулько С.Ф. Хопта