м. Вінниця
02 березня 2015 р. Справа № 802/324/15-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Сала П.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Череватої А.Ю.,
представника позивача: Гунька В.В.,
представників відповідача: Щолокової Ю.В., Бойченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
12.02.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" (далі - ТОВ "Поділля-залізобетон") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) № 0000552205 від 02.02.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11 700 грн., в тому числі 7800 грн. за основним зобов'язанням та 3900 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Поділля-залізобетон" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "НВП УПА" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року відповідачем складено акт № 20/2205/30836685 від 13.01.2015 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 7800 грн. На підставі вказаного акту перевірки 02.02.2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке, на думку платника податків, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що реальність господарських операцій з ТОВ "НВП "УПА" повністю підтверджується сукупністю первинних бухгалтерських документів. При цьому відповідач жодними належними і допустимим доказами не доводить своїх висновків про безтоварність спірних господарських операцій з придбання товару.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с. 64-71). Наполягають на тому, що при проведенні позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Поділля-залізобетон" і прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Вінницька ОДПІ діяла з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші здобуті у ході розгляду справи докази, суд доходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.
Встановлено, що ТОВ "Поділля-залізобетон" як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 21.03.2000 року (ідентифікаційний код 30836685), починаючи з 24.03.2000 року перебуває на податковому обліку у Вінницькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 23.06.2000 року по теперішній час.
Основним видом діяльності підприємства згідно з КВЕД є виготовлення виробів із бетону для будівництва.
Як слідує з матеріалів справи, відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та на виконання наказу Вінницької ОДПІ № 458 від 24.12.2014 року в період з 24.12.2014 року по 30.12.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Бойченко О.М. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Поділля-залізобетон" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "НВП "УПА" за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.
За результатами перевірки складено акт № 20/2205/30836685 від 13.01.2015 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2014 року на суму 7800 грн. (а.с. 11-26).
02.02.2015 року Вінницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000552205, яким ТОВ "Поділля-залізобетон" збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11 700 грн., в тому числі 7800 грн. за основним зобов'язанням та 3900 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вищезазначене рішення суб'єкта владних повноважень є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи йому правову оцінку, суд виходить з таких мотивів.
Як встановлено контролюючим органом, у період, що перевірявся, ТОВ "Поділля-залізобетон" перебувало в господарських взаємовідносинах з ТОВ "НВП "УПА" у зв'язку з поставкою товару (редукторів). При цьому відповідач стверджує, що фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому підприємство безпідставно сформувало податковий кредит по цих операціях.
Перевіряючи обґрунтованість вказаних висновків Вінницької ОДПІ суд зазначає, що в силу положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
На спростування висновків Вінницької ОДПІ позивачем надано ряд первинних бухгалтерських документів, які, на його думку, підтверджують правомірність формування податкового кредиту за липень 2014 року на суму 7800 грн.
Аналіз таких документів засвідчує, що 03.06.2014 року між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "НВП "УПА" було укладено договір поставки № 03-06 (а.с. 28-30), відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ "НВП "УПА" зобов'язувалося поставити і передавати у власність ТОВ "Поділля-залізобетон" товарно-матеріальні цінності, а останній - прийняти товар та оплатити його на умовах та в порядку, визначеному договором.
Згідно із специфікацією до вищезазначеного договору ТОВ "НВП "УПА" взяло на себе зобов'язання поставити редуктор ВКЧ75 в кількості 1 шт. по ціні 9800 грн. та редуктор РМ-750-31,5-12 в кількості 2 шт. по ціні 18 500 грн. кожний (а.с. 31).
Факт поставки вказаного товару підтверджується видатковими накладними № РН-0000149 від 26.06.2014 року та № РН-0000232 від 31.07.2014 року за підписами уповноважених представників сторін договору. Крім того, у зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача виписано податкові накладні № 39 від 10.06.2014 року та № 78 від 29.07.2014 року (а.с. 32-33, 40-41).
Оплату за придбаний товар здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями № 7311 від 10.06.2014 року та № 7813 від 29.07.2014 року (а.с. 38-39).
Транспортування поставленого для ТОВ "Поділля-залізобетон" товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 14481 від 26.06.2014 року та № 14483 від 31.07.2014 року (а.с. 34-37).
Крім того, позивачем додатково надано суду докази використання придбаного у ТОВ "НВП "УПА" товару у власній господарській діяльності, з яких слідує, що редуктор ВКЧ-75 встановлений на вантажно-підйомний візок крана МК-40, редуктор РМ-750 встановлений на технологічну лінію ПК-90, а редуктор РМ-750 підготовлений для встановлення на технологічну лінію (а.с. 49-51).
Аналізуючи вищевказані документи суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.
Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Надані позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій і не дають підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та є її основним видам.
При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, судом не встановлено будь-яких розбіжностей щодо обсягів, дати та вартості поставленого для ТОВ "Поділля-залізобетон" товару.
Крім того, факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість відповідачем не надано належної оцінки вищевказаним первинним документами, хоча, як вбачається з акту № 20/2205/30836685 від 13.01.2015 року, вони надавалися до перевірки. Також не наведено відповідачем обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.
Водночас суд вважає надуманими та безпідставними посилання контролюючого органу на те, що податкові накладні № 39 від 10.06.2014 року та № 78 від 29.07.2014 року є неналежними первинними документами і не дають позивачу права на включення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки, як стверджує відповідач, у них невірно вказано назву продавця товару (послуг), а саме "товариство з обмеженою відповідальністю "НВП" Український промисловий альянс" замість "товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Український промисловий альянс"" або "ТОВ "НВП "УПА"". При цьому суд зазначає, що наявність в податкових накладних такого формулювання назви продавця товару жодним чином не впливає на правомірність даних первинних документів, адже фактично видається можливим ідентифікувати особу продавця (постачальника) товару, який брав участь у господарській операції, як за безпосередньо за назвою, так і за ідентифікаційним кодом (податковим номером) юридичної особи.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постанові від 06.12.2005 року у справі № 21-105, згідно з якою податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну.
Ставлячи під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "НВП "УПА", відповідач посилається також на те, що згідно з відомостями з товарно-транспортних накладних № 14481 від 26.06.2014 року та № 14483 від 31.07.2014 року поставка товару не могла відбуватись з пункту навантаження (м. Вінниця, вул. Визволення, 8, оф. 56), оскільки на дату проведення перевірки відповідно до даних АС "Реєстрація платників податків" ТОВ "НВП "УПА" знаходиться за адресою: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, 37/107, а даних щодо власних чи орендованих офісних, складських, виробничих приміщень, потужностей та земельних ділянок, розташованих по вул. Визволення, 8, оф. 56 в м. Вінниці, немає.
Разом із тим судом встановлено, що на час укладення та виконання договору поставки № 03-06 від 03.06.2014 року, контрагент позивача ТОВ "НВП "УПА" знаходився за адресою: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Визволення, 8, оф. 56, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та іншими первинними документами, які надавалися до перевірки (а.с. 28-30, 32-33, 42-43).
Таким чином, зазначена в товарно-транспортних накладених адреса пункту навантаження товару відповідає юридичній адресі продавця на час здійснення спірних господарських операцій, а подальша зміна контрагентом позивача свого місцезнаходження не дає підстав для висновку про їх нереальність.
Крім того, відповідно до п. 3.1 договору поставки № 03-06 від 03.06.2014 року поставка товару здійснюється за рахунок покупця.
Як вбачається зі змісту товарно-транспортних накладних № 14481 від 26.06.2014 року та № 14483 від 31.07.2014 року, товар (редуктори) транспортувався позивачем ТОВ "Поділля-залізобетон" з використанням транспортного засобу марки "MAN" L2000, державний номерний знак АВ 2862 ВЕ.
Водночас контролюючий орган стверджує, що позивач немає у власності такого автомобіля, договору оренди або надання послуг з транспортування до перевірки не надано, а відповідно до даних АІС "Автомобіль" цей транспортний засіб не зареєстрований.
Однак вказані висновки відповідача до уваги не беруться, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що вищезазначений автомобіль використовується позивачем правомірно, а саме на підставі договору оренди транспортних засобів від 28.12.2010 року та додаткової угоди до нього від 12.06.2012 року, укладених з ТОВ "БМУ-3" (а.с. 44-47).
Крім того, документи на підтвердження підстав використання позивачем транспортного засобу марки "MAN" L2000 (д.н.з. АВ 2862 ВЕ) для транспортування придбаного у контрагента товару у ході перевірки не витребовувались, а відтак посилання в акті перевірки на їх відсутність у позивача є передчасними.
Також суд зауважує, що ненадання до перевірки документів про якість товару не може свідчити про відсутність факту поставки, як помилково вважає податковий орган.
З огляду на викладене суд приходить до переконання про необґрунтованість висновків Вінницької ОДПІ щодо неправомірності включення ТОВ "Поділля-залізобетон" до податкового кредиту за липень 2014 року податку на додану вартість в сумі 7800 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "НВП "УПА".
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000552205 від 02.02.2015 року, а тому адміністративний позов ТОВ "Поділля-залізобетон" слід задовольнити повністю.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України,
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області за № 0000552205 від 02.02.2015 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" (ідентифікаційний код 30836685) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова у повному обсязі складена: 06.03.2015 року.
Суддя Сало Павло Ігорович