04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" березня 2015 р. Справа№ 910/1406/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Станіка С.Р.
Корсакової Г.В.
при секретарі судового засідання - Король Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.01.2015
у справі № 910/1406/15-г (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни
третя особа без самостійних вимог Мале приватне підприємство «ВК ІМПЕКС»
про визнання поруки припиненою
за участю представників:
від позивача: Олексюк В.В.,
від відповідача: Лаврін О.В.,
від третьої особи: не з'явилися.
ТОВ "Завод Галичина" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни з позовом про визнання поруки від 29.03.2013 № 1-0100/13/38-Р, укладеного між сторонами спору, припиненою.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/1406/15-г відмовлено у прийнятті позовної заяви ТОВ "Завод Галичина" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2015, ТОВ "Завод Галичина" подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема приписів п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України. Скаржник вказує на порушення судом першої інстанції положень п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства пр. вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", п. 4.1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" від 24.11.2014 № 1, інформаційних листів Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (п. 14), від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" (п. 3), постанови Верховного Суду України від 13.07.2004 у справі № 10/732.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 порушено апеляційне провадження у справі № 910/1406/15-г, розгляд справи призначено на 02.03.2015.
В судовому засіданні 02.03.2015 представник позивача вимоги та доводи апеляційної справи підтримав, представник відповідача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відмовляючи позивачеві в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про встановлення юридичних фактів не підвідомчі господарським судам України, а позовна вимога про визнання поруки за договором поруки від 29.03.2013 № 1-0100/13/38-Р, укладеного між сторонами спору, припиненою є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Такий правовий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.01.2002 у справі за позовом акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до малого приватного підприємства "Фірма "Барвінок", акціонерного товариства "Компанія "Капітал" та акціонерного товариства "Барвінок" про визнання неукладеним договору купівлі-продажу від 11.02.1992 і визнання недійсними договорів від 01.03.1996 та 18.03.1996.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у справах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Стаття 62 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для відмови в прийнятті позовних заяв до провадження господарськими судами України і не може тлумачитися розширено.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Зокрема, конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи статті 1 Господарського процесуального кодексу України згідно котрих юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Лише в результаті розгляду спору виявляється чи доведене таке порушення і за відсутності порушення суд повинен відмовити у позові. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Вже після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок щодо відповідності заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2008 № 05-6-46/1160.
Місцевий господарський суд, обґрунтовуючи свій висновок про відмову у прийнятті позовної заяви у справі № 910/1406/15-г, помилково послався на правову позицію Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.01.2002 у справі за позовом акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до малого приватного підприємства "Фірма "Барвінок", акціонерного товариства "Компанія "Капітал" та акціонерного товариства "Барвінок" про визнання неукладеним договору купівлі-продажу від 11.02.1992 і визнання недійсними договорів від 01.03.1996 та 18.03.1996. У зазначеній справі Верховний Суд України не вказував на необхідність відмови у прийнятті позовної заяви в частині визнання договору неукладеним.
У пункті 4.1.5 постанови від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у разі невизнання кредитором припинення поруки згідно із статтею 559 ЦК України поручитель має право звернутися до господарського суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена.
Наведене унеможливлює висновок щодо законності ухвали місцевого господарського суду про те, що позовна заява ТОВ "Завод Галичина" не підлягає розгляду в господарських судах, відтак ухвала від 29.01.2015 у справі № 910/1406/15-г підлягає скасуванню, а справа направленню до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, передбаченому процесуальним законом.
З огляду на наведені правові норми та наявні обставини, відмова господарським судом міста Києва у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України є неправомірною.
Враховуючи викладене, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Завод Галичина" підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/1406/15-г підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Керуючись ст.ст. 33, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Галичина" на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/1406/15-г задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.01.2015 у справі № 910/1406/15-г скасувати.
3. Справу № 910/1406/15-г передати до господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді С.Р. Станік
Г.В. Корсакова