73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
03 березня 2015 р. Справа № 923/15/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Південне", м. Херсон,
до відповідача-1 Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, с. Милове, Бериславського району Херсонської області,
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Сфєра", м. Берислав Херсонської області,
про визнання недійсним договору оренди,
за участю представників:
позивача - не прибув;
відповідача-1 - Яхнієнко О.В., сільський голова, рішення сессії № 103 від 16.12.11р.;
відповідача-2 - Гончаров М.В., представник, дов. від 12.01.15р.
Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати недійсним Договір оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи укладений між Милівською сільською радою і товариством з обмеженою відповідальністю "Сфера" 19 серпня 2013 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 15, 16, 203, 215, 638 ЦК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Як стверджує позивач у позовній заяві, вчинення відповідачами зазначеного правочину порушує законні права та інтереси позивача щодо користування і володіння зрошуваною системою, а також на належне використання зрошуваних земель, якими він володіє.
Представник позивача, повідомлений про час, дату і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив.
Відповідачі в ході судового розгляду справи заперечували проти позовних вимог, відповідно до відзивів на позовну заяяву, посилаючись на наступні обставини. Як стверджують відповідачі, відповідно до змісту у позовній заяві не зазначено, які права або охоронювані законом інтереси СТОВ «Південне» порушено оскаржуваним договором оренди. Норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема стаття 10 цього закону, не містять вимоги про те, що відсутність у договорі оренди державного та комунального майна хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним. СТОВ «Південне» не подавав до Милівської сільської ради заявки на оренду вказаної зрошуваної системи у липні 2013 року, і тим самим проігнорував можливість взяти участь на конкурентних засадах у відборі орендаря комунального майна.
У судовому засіданні 03.03.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
У Бериславській районній газеті «Маяк» від 06 липня 2013 року №27 (9875) опубліковано оголошення Милівської сільської ради про оголошення аукціону на надання в оренду зрошуваної внутрішньогосподарської системи «гілки Фрегат» на площі 400,00 га оціночною вартістю 309762,00 грн., стартова ціна орендної плати 31 тис. грн. нарік. Заявку на участь подавати в 20-денний термін з моменту публікації оголошення за адресою: 74351, вул. Бериславська, 26, с Милове, Бериславського району, Херсонської області.
Внаслідок проведеного конкурсу на надання Милівською сільською радою в оренду зрошувальної системи, який проводився у липні 2013 року, 19 серпня 2013 року між ТОВ «Агрофірма «Сфера» та Милівською сільською радою Бериславського району укладено договір оренди внутрішньогосподарської зрошувальної системи.
Строк дії договору до 19 серпня 2033 року (розділ 9 пункт 9.1. вищевказаного договору).
Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до правоовї позиції, викоаленої у пункті 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
СТОВ «Південне» не подавало до Милівської сільської ради заявки на оренду вказаної у спірному договорі зрошуваної системи у липні 2013 року.
СТОВ «Південне» не є орендарем зрошуваних земель, полив яких забезпечує вказана у спріному договорі зрошувана система, що підтверджується відповідною довідкою Милівської сільської ради.
Відповідно до правової позиції, викладеної у другому абзаці пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним правочину відсутність у договорі істотних умов. На виняток з цього правила відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі"). При цьому вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 названого Закону істотної умови суд має застосовувати цю ж норму у редакції, що була чинною на момент укладення договору, а не на момент його державної реєстрації.
Норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема стаття 10 цього Закону, не містять вимоги про те, що відсутність у договорі оренди державного та комунального майна хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним.
Таким чином, позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме внаслідок укладання оспорюваного правочину, а також недодержання в момент вчинення спірного правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Також, позивачем невірно обрано спосіб (визнання недійсним правочину стороною якого позивач не є) захисту порушеного права, яке полягало у відмові ТОВ "Агрофірмою "Сфера" вчиняти дії, пов'язані з подачею води для поливу земель, що знаходяться в оренді у СТОВ "Південне" і вбачається з письмової вимоги позивача до відповідача-2 від 03.10.2014 року №6/10, відповідь на яку відповідач-2 не надав. Зокрема, Позивач не позбавлений права у судовому поряядку зобов'язати відповідача-2 вчинити відповідні дії або укласти договір суборенди поливної системи.
За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову відмовити.
(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).
Повне рішення складено "10" березня 2015 р.
Суддя Ю.В. Гридасов