ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.03.2015Справа №910/27949/14
за позовом: Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», м.Київ, ЄДРПОУ 21622958
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ, ЄДРПОУ 00034186
про стягнення 116 135,30 грн.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Ломака В.С.
Суддя Васильченко Т.В.
Представники сторін:
від позивача: Кохан В.О. - по дов.
від відповідача: не з'явився
від Державного підприємства «Київпассервіс» : Харченко М.С. - по дов.
Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.02.2015р. оголошувалась перерва.
Позивач, Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 115 845,23 грн., 3% річних в розмірі 1456,79 грн. та інфляційних втрат в сумі 7689,12 грн.
04.03.2015р. позивачем подано заяву б/н від 04.03.2015р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій Підприємство із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» основний борг в сумі 106 318,55 грн., 3% річних в розмірі 1066,10 грн. та інфляційні втрати в сумі 8750,65 грн.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи, що заява б/н від 04.03.2015р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», викладені в останній.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №369 від 10.07.2009р. про надання послуг проведенні обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті в частині перерахування грошових коштів на підставі п.2.3.6 договору за перевищення обсягів страхових платежів над виплатами страхових відшкодувань.
Відповідач у відзиві №06-01/п-01 від 12.01.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на те, що протягом спірного періоду до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» не надходили страхові платежі за договором №369 від 10.07.2009р. До того ж, на думку відповідача, строк розрахунків на підставі п.2.3.6 вказаного правочину не настав.
У судове засідання 04.03.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався. Проте, за висновками суду, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103032997205.
З приводу неявки відповідача у судове засідання 04.03.2015р. господарський суд зазначає наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014п. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Судом також прийнято до уваги, що ухвалою від 11.02.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Крім того, судом враховано, що у клопотанні №06-01/П01 від 12.01.2015р. відповідач просив здійснювати розгляд справи без участі представника Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 04.03.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:
За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009р. між Підприємством із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (повірений) та Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» (довіритель) було укладено договір №369 доручення про надання послуг при проведенні обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті, відповідно до п.1.1 якого згідно із Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України, Постановою №1523 від 18.12.1996р. Кабінету Міністрів України «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», а також Постановою №959 від 14.08.1996р. «Про внесення змін до Постанови №640 від 20.04.2007р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті», довіритель доручає, а повірений приймає до виконання частину страхової діяльності довірителя з обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, а саме: пропонувати страхувальникам страхові послуги, які надає довіритель; реалізовувати договори страхування (страхові поліси); стягувати з пасажирів страхові платежі при продажу проїзних квитків; надавати страхувальникам інформацію про умови страхування; складати акт про нещасний випадок на транспорті. Крім того, сторони дійшли до згоди здійснювати спільну діяльність щодо організації та проведення запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму пасажирів на автомобільному транспорті.
За умовами п.3.1 договору №369 від 10.07.2009р. за надані послуги повірений отримує комісійну винагороду в розмірі 18% від отриманого страхового платежу.
Пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що договір укладений на невизначений термін, який залежить від бажання обох сторін у співпраці або від інших обставин, що можуть призвести до його припинення.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №369 від 10.07.2009р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п.2.1.1 договору №369 від 10.07.2009р. зазначено, що повірений зобов'язаний здійснювати страхування пасажирів, що підлягають обов'язковому особистому страхуванню згідно законодавства на всіх маршрутах.
Щомісячно сторонами складається акт виконаних робіт, який підписується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним. До акту виконаних робіт повіреним додається звіт про отримані страхові платежі. Повірений перераховує щомісячно, не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання акту наданих послуг, довірителю суму страхового платежу за вирахуванням суми комісійної винагороди, про що зазначається в акті виконаних робіт та платіжному дорученні (п.3.2 договору №369 від 10.07.2009р.). Додатковою угодою від 05.08.2010р. до спірного правочину контрагенти погодили внесення змін до п.3.2 правочину та визначили, що повірений перераховує суму страхових платежів не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним, та надає звіт-розрахунок страхових платежів.
Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, на виконання умов спірного правочину сторонами було складено та підписано звіти-розрахунки страхових платежів, що належать Відкритому акціонерному товариству Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» за січень 2014р. на суму 42948,35 грн., за лютий 2014р. на суму 35 918,53 грн., за березень 2014р. на суму 40 332,64 грн., за квітень 2014р. на суму 43 608,67 грн. та за травень 2014р. на суму 49 828,91 грн., що загалом становить 212 637,10 грн.
Отже, з наведеного вбачається, що у позивача виник обов'язок перерахувати на рахунок відповідача страхові платежі на загальну суму 212 637,10 грн., строк виконання якого настав.
За приписами ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 601 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Як свідчать матеріали справи, листом №08-03-12/10943 від 17.06.2014р. відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 171 951,49 грн., з яких 162 808,19 грн. заборгованість Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» з внесення страхових платежів за січень-квітень 2014р.
Отже, господарським судом встановлено, що зобов'язання Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» з перерахування страхових платежів за період з січня по квітень 2014р. припинились в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом м.Києва розглядалась справа №910/8527/14 за позовом Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення заборгованості за договором №369 від 10.07.2009р., за результатами розгляду справи було прийнято рішення від 18.06.2014р.
Наведеним судовим актом було встановлено, що на підставі заяви №08-03-12/10943 від 17.06.2014р. між сторонами відбувся залік зустрічних однорідних вимог на визначену в останній суму.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Отже, рішення від 18.06.2014р. господарського суду міста Києва по справі №910/8527/14 має преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.
Наведеним також спростовуються заперечення відповідача стосовно неправомірності тверджень позивача стосовно належного виконання обов'язків з внесення страхових платежів.
Одночасно, матеріалами справи також підтверджується, що зобов'язання з перерахування страхових платежів за травень 2014р. в розмірі 49828,91 грн. також було припинено на підставі заяви №06-01/840 від 06.08.2014р. Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» перед Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за договором №369 від 10.07.2009р. в частині внесення страхових платежів за період з січня 2014р. по травень 2014р. припинились.
Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Пунктом 2.3.6 договору №369 від 10.07.2009р. передбачено обов'язок довірителя у разі перевищення обсягів страхових платежів над виплатами страхових відшкодувань відраховувати повіреному один раз на рік за минулий рік до 25 числа другого місяця за звітним роком 50 відсотків зазначених сум згідно з укладеними з ним договорами на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.
Сума, яка належить до сплати, розраховується наступним чином: С = (П-В-А)*0,50, де:
С - сума, що належить відрахуванню на фінансування на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму; П- розмір страхових платежів на календарний рік; В - розмір страхових відшкодувань за календарний рік; А-агентська винагорода.
Наразі, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, у період з січня по травень 2014р. відповідачем не було здійснено страхових відшкодувань, в результаті чого обсяги страхових платежів за вказаний період перевищили обсяги страхових виплат.
Ухвалами від 15.12.2014р., від 14.01.2015р., в тому числі, відповідача було зобов'язано надати відомості стосовно перевищення у вказаний вище період страхових платежів над страховими виплатами.
Проте, відповідачем вказаних пояснень не надано, факту здійснення у період з січня по травень 2014р. страхових виплат доведено.
При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
За розрахунком позивача, правильність та обґрунтованість якого була перевірена господарським судом, розмір відрахувань, що підлягають сплаті відповідачем на підставі п.2.3.6 договору №369 від 10.07.2009р. (з розрахунку період з січня по травень 2014р.) становить 106 318,55 грн.
Статтею 591 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У ст.604 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
За умовами п.п.6.3, 6.4 договору №369 від 10.07.2009р. дія правочину може бути припинена за згодою сторін, зацікавлена сторона зобов'язана попередити іншу сторону про намір припинити дію договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення. Договір припиняє дію також за заявою однієї із сторін з повідомленням іншої не менше як за 60 календарних днів. При цьому, сторонами проводяться взаєморозрахунки за фактичний період дії договору протягом 15 банківських днів з дати припинення договору.
Як свідчать матеріали справи, Підприємством із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» листом №10077 від 28.04.2014р. було заявлено Відкритому акціонерному товариству Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» про припинення договору №369 від 10.07.2009р. та висинуто вимогу про проведення взаєморозрахунків за фактичний період дії правочину протягом 15 банківських днів з дати припинення дії договору.
Вказаний лист було отримано відповідачем 29.04.2014р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної документації Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».
При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що протягом розгляду спору відповідачем факт отримання від позивача листа №10077 від 28.04.2014р. не заперечувався.
Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину, господарський суд дійшов висновку, що договір №369 від 10.07.2009р. припинився 02.07.2014р. на підставі заяви №10077 від 28.04.2014р. позивача, поданої в порядку п.6.4 укладеного між сторонами правочину.
Отже, враховуючи припинення спірного правочину, а також приймаючи до уваги, що контрагенти погодили проведення у разі припинення правочину взаєморозрахунків за період дії договору протягом 15 банківських днів з моменту припинення, господарський суд дійшов висновку, що строк здійснення довірителем відрахувань на підставі п.2.3.6 договору №369 від 10.07.2009р. за період з січня по травень 2014р. на загальну суму 106 318,55 грн., настав.
Наведеним також спростовуються заперечення відповідача стосовно ненастання строку внесення відрахувань на фінансування запобіжних заходів, оскільки сторонами у договорі №369 від 10.07.2009р. передбачено особливий порядок проведення взаєморозрахунків у разі припинення правочину.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» не було здійснено перерахування грошових коштів на рахунок Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» в сумі 106 318,55 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення основного боргу підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 1066,10 грн. та інфляційних втрат в розмірі 8750,65 грн.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наразі, за невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №369 від 10.07.2009р., позивачем було нараховано 3% річних за період з 22.07.2014р. по 20.11.2014р. на суму 1066,10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8750,65 грн.
Проте, за висновками суду, заявником наведено невірний розрахунок, оскільки з огляду на умови договору №369 від 10.07.2009р. та факт припинення правочину в результаті односторонньої відмови повіреного, господарським судом встановлено, що останнім строком внесення відповідачем платежів на підставі п.2.3.6 спірного правочину було 23.07.2014р., а отже право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникло з 24.07.2014р.
Здійснивши власний перерахунок, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» 3% річних в сумі 1048,62 грн.
Одночасно, розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Клопотання №10-14/12 від 24.11.2014р. Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» про витребування доказів було залишено судом без розгляду на підстав усного клопотання представника Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», наданого у судовому засіданні 04.03.2015р.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку зі зменшенням позовних вимог до 116 135,30 грн., судовий збір у розмірі 177,12 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №695 від 25.11.2014р., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Судовий збір в розмірі 2322,71 грн. згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Частково задовольнити позовні вимоги Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 106 318,55 грн., 3% річних в розмірі 1066,10 грн. та інфляційних втрат в сумі 8750,65 грн.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м.Київ, Дарницький район, вул.Здолбунівська, буд.7-Д, ЄДРПОУ 00034186) на користь Підприємства із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (03062, м.Київ, Святошинський район, вул.Чистяківська, буд.30, ЄДРПОУ 21622958) основний борг в сумі 106 318,55 грн., 3% річних в розмірі 1048,62 грн., інфляційні втрати в сумі 8750,65 грн. та судовий збір в розмірі 2322,36 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Підприємству із 100% іноземним капіталом «ААЗ Трейдінг Ко» (03062, м.Київ, Святошинський район, вул.Чистяківська, буд.30, ЄДРПОУ 21622958) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 177,12 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №695 від 25.11.2014р.
У судовому засіданні 04.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складено 06.03.2015р.
Головуючий суддя М.О. Любченко
Суддя В.С. Ломака
Суддя Т.В. Васильченко