ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.02.2015Справа №910/27758/14
За позовомФізичної особи-підприємця Розумної Тетяни Олександрівни
До Управління освіти Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації
Простягнення 9 953,62 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Розумна Т.О.;
Від відповідача Моренко Ю.І., за довіреністю.
Позивач звернувся до Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 9 953,62 грн. за договорами про закупівлю №378/13 від 11.10.2013р. та №393/13 від 18.10.2013р., з яких: 8 300 грн. сума основного боргу за вказаними договорами, 1 410,85 грн. інфляційних втрат, 227,78 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2015р. продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача.
Відповідач у письмових поясненнях підтвердив факт наявності суми заборгованості перед Позивачем за вищевказаними договорами в розмірі 8 300 грн., разом з тим, просив суд врахувати тяжку економісту ситуацію в країні, а також те, що відповідач є бюджетною установою фінансування якої відбувається з місцевого бюджету міста Києва, керуючись п.п. 4.1, 4.3 договорів Відповідач просив відстрочити виконання рішення суду до першого липня 2015 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
Між Фізичною особою-підприємцем Розумною Тетяною Олександрівною (надалі - Продавець) та Управлінням освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Покупець) укладено наступні договори: Договір про закупівлю №378/13 від 11.10.2013р. та Договір про закупівлю №393/13 від 18.10.2013р. (надалі - Договори).
Відповідно до п. 1.1 Договорів Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товари, зазначені у специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари.
Розділом 4 Договорів визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем протягом 15 банківських днів після пред'явлення Продавцем рахунка на оплату товару. До рахунка додається видаткова накладна. У випадку затримки оплати замовлення Покупцем як бюджетної установи (відсутність коштів на розрахунковому рахунку чи затримки фінансування) він зобов'язується провести оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня надходження коштів на рахунок.
Згідно з п. 5.3 Договорів кожна поставка товарів окремий заклад освіти повинна підтверджуватись накладною та якісними посвідченнями.
Відповідно до п. 6.1.1 Договорів Покупець зобов'язаний проводити оплату протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару за кінцевим призначенням.
Судом встановлено, що Позивач здійснив поставку товару за договорами наступним чином: за Договором про закупівлю №378/13 Позивач поставив Відповідачу товар (текстильні вироби) на загальну суму 6 960,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 11.10.2013р.; за Договором про закупівлю №393/13 Позивач поставив Відповідачу товар (рушник дитячій) на загальну суму 1 340 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 18.10.2013р.
Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, де зазначено, що станом на 31.03.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 11 669,15 грн.
Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем обов'язку з оплати поставлених Позивачем Відповідачу товарів за вищевказаними Договорами.
Станом на час розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем за вищезазначеними договорами становить 8 300,00 грн.
Внаслідок укладення договорів між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 8 300,00 грн. належним чином доведений, Відповідачем підтверджений.
Отже, факт наявності боргу у відповідача за договорами у сумі 8 300,00 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, а також враховуючи, що заявлена сума заборгованості в розмірі 8 300,00 грн. визнана відповідачем, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1 410,85 грн. (1 183,07 грн. за договором №378/13 та 227,78 грн. за договором №393/13) а також 227,78 грн. (204,22 грн. за договором №378/13 та 38,55 грн. за договором №393/13) 3% річних за Договорами, суд вказує наступне.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено раніше відповідно до п. 4.1 Договорів розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем протягом 15 банківських днів після пред'явлення Продавцем рахунка на оплату товару.
Одночасно, відповідно до п. 6.1.1 Договорів Покупець зобов'язаний проводити оплату протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару за кінцевим призначенням.
Аналізуючи умови Договорів в яких визначено порядок оплати та строк здійснення такої оплати судом дійшов висновку, що відповідно до договорів оплата товару здійснюється протягом 15 банківських днів після пред'явлення продавцем рахунка та протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару.
Враховуючи, що рахунки-фактура на оплату товару позивачем були вручені відповідачу лише 19.02.2015р., про що свідчить поштовий штемпель на супровідному листі прострочення виконання Покупцем строку оплати в розумінні п. 4.1 Договорів не відбулось.
Виходячи з умов Договорів про закупівлю погоджених сторонами між собою, які є обов'язковими для сторін, а також з принципу справедливості та добросовісності сторін щодо виконання погоджених між собою умов Договорів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, суд відмовляє з огляду на наступне.
В основу доводів про відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на тяжке фінансове становище останнього, а також те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету міста Києва. Жодних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища відповідача та відсутності фінансування останнього з державного бюджету м. Києва суду не надано.
Самі лише доводи та посилання викладені в клопотанні про відстрочення виконання рішення суду без доказів на підтвердження цих доводів, на думку суду не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Відтак, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Також, в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 вказується на те, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи яка фінансується з державного бюджету, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, фінансування відповідача з державного бюджету не може бути підставою на думку суду для відстрочення виконання рішення суду, оскільки в разі відсутності коштів необхідних для оплати поставлених товарів, відповідач мав фактичну можливість призупинити виконання умов договорів з моменту виявлення відсутності коштів для оплати товарів, а не чекати повної поставки товару.
Жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення виконання рішення суду не представлено, зокрема доказів відсутності фінансування відповідача станом на час розгляду справи або скрутного фінансового становища останнього, а самі лише доводи покладені в основу клопотання про відстрочення виконання рішення суду визнані судом необґрунтованими.
За встановлених обставин справи, суд визнає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 8 300,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління освіти Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 6-а, ідентифікаційний код 37498536) на користь фізичної особи-підприємця Розумної Тетяни Олександрівни (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 8-А, кв. 77, ідентифікаційний номер 2770701946) заборгованість в розмірі 8 300 (вісім тисяч триста) грн., та судовий збір в розмірі 1 523 (одну тисячу п'ятсот двадцять три) грн. 48 коп.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
У решті в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.03.2015р.
Суддя І.І. Борисенко