Справа: № 755/30631/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Ластовка Н.Д. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
24 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій щодо переведення його з пенсії за вислугу років, яку він отримував згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, протиправними, зобов'язання призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданої ним заяви від 18.08.2014 року та доданих до неї документів.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з 07.06.1994 р. по 31.08.2014 р. перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва, отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
08.08.2014 р. позивач звернувся до УПФУ у Дніпровському районі м. Києва з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та позивача з 11.08.2014 року було переведено на пенсійне забезпечення за віком.
При цьому, при розрахунку його пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
До призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію за вислугу років, як військовослужбовець, призначену на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при розрахунку якої взагалі не застосовувалася будь-яка середня заробітна плата в галузях економіки України, бралися зовсім інші показники, ніж ті, що використовуються відповідачем для нарахування пенсії за віком на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію за цим Законом обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Отже, аналіз змісту даної правової норми вказує на однозначний висновок, що при обчисленні пенсії за вислугу років, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за основу береться грошове забезпечення, яке, в свою чергу, складається з окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
В свою чергу, відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить жодного посилання на показник «середня заробітна плата у галузях економіки України» (тим більше саме за 2007 рік).
За таких обставин даний показник не має жодного відношення до пенсії позивача за вислугу років, що отримувалася ним, оскільки при її розрахунку він не застосувався взагалі, а тому і не повинен застосовуватися при розрахунку пенсії за віком.
Таким чином, оскільки формула розрахунку раніше призначеної пенсії не містила в собі такої складової як «середня заробітна плата (дохід), що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії», то говорити про застосування для призначення позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України (тим більше за 2007 рік), є просто нелогічним.
Статтею 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, умови й порядок обчислення цих пенсій визначені різними законодавчими актами. Тобто, законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, в даному випадку відбулося саме призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, позивачу було саме припинено виплату пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», по причині призначення пенсії за віком за іншим Законом. Наведене підтверджується вищезгаданим атестатом про зняття позивача з обліку.
Таким чином, оскільки позивачу було призначено інший вид пенсії за іншим законом у 2014 році, то має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки (2700,98 грн.), як це передбачено ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, оскільки пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена вперше, то для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не ті формули та граничні розміри коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.
Слід зауважити, що переведення з одного виду пенсії на інший виконується в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Як зазначено в нормі цієї статті, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (ч. 4 ст. 45 вказаного Закону).
Отже, якщо проаналізувати наведені вище правові норми, то можна дійти висновку, що навіть при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, тільки за бажанням пенсіонера. Матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність такого бажання у позивача як на момент призначення пенсії за віком у 2014 році, та і на час вирішення спору в суді.
Аналогічні правові позиції висловлені Вищим адміністративним судом України у постановах від 01.12.2013 по справі № К/800/38624/13, від 02.04.2014 по справі № К/800/45035/13, від 16.01.2014 по справі № К/800/1384/13.
В ч. 3 ст. 45 даного Закону мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013 року № К/800/38624/13.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при призначенні пенсії за віком в 2014 році, необхідно було застосувати показники середньої заробітної плати за 2011-2013 роки, а не показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за 2007 рік в сумі 1197 грн. 91 коп.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.