Справа: № 373/3377/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Овдієнко К.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
24 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
при секретарі - Трегубенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу з 21.09.2011 року призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про Державну службу».
14.11.2014 року позивач звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області з проханням включити суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в заробітну плату для призначення їй пенсії, відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» та відповідно до довідок про складові заробітної плати, що враховуються при призначенні пенсії від 21.09.2011 року №6951/06 та від 14.11.2014 року №5225/05.
В довідки від 21.09.2011 року №6951/06 та від 14.11.2014 року №5225/05 які видані за формою, затвердженою Постановою УПФУ 14.02.2011 року № 5-1 про складові заробітної плати (за останні 24 місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням на пенсію), були включені "Інші виплати", на які, відповідно, були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Це виплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
Листом від 26.11.2014 року № 111/М-01 управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області повідомило позивача про відсутність правових підстав для врахування вказаних складових до заробітку при обчисленні розміру пенсії, мотивуючи відмову тим, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати не віднесені до інших надбавок, як передбачено статтею 33 Закону України «Про державну службу».
Вважаючи вказану відмову незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок призначеної пенсії позивачу було проведено невірно, з порушенням та неправильним застосуванням законодавства, яке регулює це питання.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій.
Пунктом 1 постанови КМ України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв цього періоду на даній роботі.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року та від 28 травня 2013 року.
Згідно зі ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того, право пенсіонера, що отримує пенсію за законодавством України про державну службу на врахування «інших виплат», підтверджено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.2010 року, яка залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 року та Вищого адміністративного суду України від 21.11.2012 року.
На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову «Про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4753/09/2670», якою затверджено довідку про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». У вказаній довідці міститься поле «Інші виплати», з необхідністю їх розшифровки.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат, як матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань та індексація, відповідач діяв усупереч вимогам законів України та ряду підзаконних актів.
Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Переяславі-Хмельницькому та Переяслав-Хмельницькому районі Київської області, а постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Оксененко О.М.