Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" лютого 2015 р.Справа № 922/4160/13
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Сальнікова Г.І.
судді: Лаврова Л.С. , Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (м. Харків)
про та за зустрічним позовом до про стягнення 24805,07 грн. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) П визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом -Левицька А.В. (довіреність №8208-К-О);
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1 (особисто);
представник 3-ї особи - Лукашенко О.В. (довіреність від 23.12.2014 р.)
Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором банківського обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем 11.03.2011 р. у розмірі 24805,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 15400,00 грн., заборгованості за процентами - 5930,00 грн., заборгованості по комісії 14,00 грн., пені в розмірі 2759,52 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.05.2014 у справі №922/4160/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Аюпова Р.М., судді - Бринцев О.В., Шатерніков М.І.) в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2014 у справі № 922/4160/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року у справі №922/4160/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Кролевець О.А.) касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 № 922/4160/13 скасовано, справу № 922/4160/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
30 грудня 2014 року автоматизованою системою документообігу суду справу № 922/4160/13 для розгляду призначено суддя Сальнікова Г.І.
Розпорядженням заступника голови суду призначено для розгляду справи № 922/4160/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Лаврова Л.С., Шарко Л.В.
Ухвалою суду від 05 січня 2015 р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21 січня 2015 р. о 10:30 год.
21.01.2015р. від відповідача за первисним позовом - ФОП ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо огляду доказів, а саме зазначених сайтів позивача за первисним позовом ПАТ КБ "Приватбанк" на предмет, викладений в позовній заяві.
В судовому засіданні 21 січня 2015 р. було оголошено перерву до 04 лютого 2015 р. о 12:00 год.
Ухвалою суду від 26 січня 2015 р. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх.№2510 від 23.01.2015 р.) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору б/н від 11.03.2011 р. укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1 в частині кредитних відносин.
10.02.2015р. від відповідача за первисним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява (вх.№5071), в якій він просить направити органу досудового розслідування, а саме в Комінтернівський РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, повідомлення у відповідності до абз.5 ст.90 ГПК України та зазначені в цій заяві виписку та меморіальні ордери з метою відповідної перевірки та вжиття відповідних захлдів.
Ухвалою суду від 04 лютого 2015 р. розгляд справи відкладено на 23 лютого 2015 р. о 09:50 год.
У призначеному судовому засіданні 23.02.2015р. представник позивача первісний позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
В судовому засіданні 23.02.2015р. відповідач проти позову заперечував, з підстав, викладених у зустрічному позові, просив визнати договір б/н від 11.03.2011 р. недійсним.
Суд відхиляє клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічною позовною заявою) від 21.01.2015р. як необгрунтовану.
Суд, дослідивши заяву відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічною позовною заявою) від 10.02.2015р. вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки вона не доведена належними доказами та позбавлена достатнього фактичного обгрунтування.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:
11.03.2011р між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач за первісним позовом, відповідач - за зустрічним, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом, позивач - за зустрічним) було укладено Договір банківського обслуговування б/н, згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_2.
Відповідно до заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, в розмірах якого банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Згідно розділу 1 Умов, розміщених на web-сайті банку http://www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг ПриватБанку.
Розділом 3.18. Умов, передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.
Згідно п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п. 3.18.1.8. Умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умов і правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.
Відповідно до п. 3.18.1.11. Умов, встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).
Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.
Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно п. 3.18.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Згідно п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Відповідно до п. 3.18.5.7. Умов, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Згідно заяви відповідача, йому було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в розмірі 15400,00 грн.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 15400.00 грн. (розрахунок заборгованості, виписка по рахунку містяться в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прострочив виконання своїх зобов"язань за даним договором, у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.
За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача за Договором банківського обслуговування від 11.03.2011р., станом на 29.07.2013р., складає 24805,07 грн., з яких: 15400,00 грн. - заборгованість за кредитом; 5930,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2000,47 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 1474,60 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою договір б/н від 11.03.2011р., укладений між сторонами спору шляхом приєднання, а саме, що він є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).
Як зазначалось вище, було встановлено, що відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає Клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифів Банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до розділу 1 Правил надання банківських послуг та тарифів Банка (далі - Правила), розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг Банком його Клієнтам. Таким чином, Клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг позивача.
Розділом 3.18 Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного Клієнта.
Відповідно до п. 3.18.1.1 Правил, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.
Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Відповідно до п. 3.18.1.8 Правил, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні Клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", Банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні Клієнтом обов'язків, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той же строк.
Пунктом 3.18.1.11 Правил встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).
Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 та 3.18.2.2.5 Правил, Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.
Розділом 3.18.4 Правил визначено порядок розрахунків між сторонами, а розділом 3.18.5 Правил передбачено відповідальність сторін.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи, вбачається, що 11.03.2011 року згідно заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки , банком (ПАТ КБ «Приватбанк») ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності - оптової торгівлі, були відкриті поточний рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті та картковий рахунок НОМЕР_3 також в національній валюті, а також видана корпоративна платіжна картка НОМЕР_4.
Згідно документів, наданих представником банку до матеріалів справи, вбачається, що першим доказом того, що ФОП ОСОБА_1 скористався кредитними коштами банку є 2 платежі, проведені після встановлення кредитного ліміту, а саме: 21.03.2011 року у розмірі 37,00 та 1000 грн., які відповідач зробив, шляхом переведення коштів зі свого рахунку № НОМЕР_2 на рахунок Держінспекції з карантину рослин .НОМЕР_5 в сумі 37-00 грн., призначення платежу: "Сплата за інспектування контейнера та огляд тари»….", а також в сумі 1000,00 грн. (поповнивши свій картковий рахунок НОМЕР_6). Зазначений факт підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 за 21.03.2011 р., а також випискою по картковому рахунку НОМЕР_6. Так як на момент здійснення платежу на рахунку відповідача № НОМЕР_2 були власні кошти у сумі 242,14 грн., проводячи платежі в сумі 37,00 і 1000 грн., відповідач скористався коштами кредитного ліміту в сумі 794,86 грн. Підтвердженням даної операції є виписка по рахунку № НОМЕР_2 за 21.03.2011р. "Операції по рахунку за 21.03.2011р : "Разом по Кт 0,00 Разом по ДТ 1037,00 грн. Вхідний залишок 242.14 грн., Вихідний залишок -794.86 грн.
Наступного разу, ФОП ОСОБА_1 скористався коштами кредитного ліміту 15.04.2011 року в сумі 1654,40 грн. Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 за 15.04.2011р. на початок робочого дня на рахунку знаходились власні кошти ОСОБА_1 в сумі 106838.22 грн. (вхідний залишок). На протязі дня було здійснено дві операції: на суму 199,18 грн. та 108293,44 грн. Таким чином, на кінець робочого дня вихідний залишок склав : -1654,40 грн. (кошти кредитного ліміту). Дана сума була частково погашена 19.04.2011 р. (в сумі 23,47 грн.) та повністю - 27.04.2011 р. В зв'язку з тим, що обнуління дебетового сальдо не відбулося до 25-го числа - відповідачу були нараховані відсотки у розмірі 1.09 грн.
В подальшому ФОП ОСОБА_1 неодноразово користувався кредитним лімітом та повністю або частково погашав його, сплачуючи при цьому нараховані проценти та винагороду за користування кредитним лімітом.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч.ч.1, 2 ст. 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Відповідно до п.п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003, (далі за текстом - Положення) операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.
Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі. Первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.п. 5.1. - 5.5. Положення інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, які ведуться на паперових носіях або в електронній формі.
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку.
Так, зокрема, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня; їх форма затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Згідно з п.п. 5.6, 5.8. Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи банком, в підтвердження факту надання кредитних коштів надано, зокрема, виписки з розрахункового та карткових рахунків ФОП ОСОБА_1, а також меморіальні ордери, розрахунок заборгованості, претензію від 18.07.2013 № 10221HAFOS01V.
Проте, ФОП ОСОБА_1 докази оплати заборгованості надані не були.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких підстав, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 24805,07 грн. заборгованості за Договором б/н від 11.03.2011р. обґрунтованою, підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_1 про визнання договору б/н від 11.03.2011р. недійсним в частині кредитних відносин суд зазначає наступне .
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зважаючи на те, що відповідач за первісним позовом ФОП ОСОБА_1 взагалі заперечує факт підписання спірного договору, то зустрічний позов суперечить його позиції.
Отже, суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем за первісним позовом в зустрічному позові, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, спростовуються позивачем за первісним позовом, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача за первісним позовом витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549-552, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Первісний позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитом в розмірі 15400,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 5930,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в розмірі 2000,47 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1474,60 грн. та судовий збір в сумі 1720,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.03.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Г.І. Сальнікова Л.С. Лаврова Л.В. Шарко