Справа № 647/294/15-ц
№ провадження 2/647/195/2015
26.02.2015 року Бериславський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Миргород В.С.
при секретарі Бондарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області справу за позовом ОСОБА_1 до Тягинської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тягинської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позову посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3. Після її смерті залишилася спадщина - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. При житті ОСОБА_3 залишила на ім'я ОСОБА_1 заповіт. Даним заповітом ОСОБА_3 заповіла позивачці все майно. Після смерті ОСОБА_3 позивачем була прийнята спадщина шляхом подання відповідної заяви до Бериславської державної нотаріальної контори. В даний час позивач не може одержати свідоцтво про право на зазначену спадщину в зв'язку з тим, що свідоцтво про право власності на зазначений житловий будинок не було зареєстровано в БТІ, що унеможливлює видачу свідоцтво про право на спадщину, а реєстрація на покійного власника не може бути здійснена. Просить суд визнати право на спадщину за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, визнати за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, з підстав, зазначених у позовній заяві, просила визнати право на спадщину за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, визнати за нею права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Представник відповідача Тягинської сільської ради в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.
Відповідно до ст..169 ЦПК України суд вважає за можливо розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню із наступних підстав.
У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 статті 10 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Вирішуючи зазначений спір суд повинен застосовувати норми цивільного законодавства, які регулюють зазначені правовідносини та Конституцію України.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно ст.ст. 1233,1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 7). Після укладення шлюбу ОСОБА_3 було присвоєно прізвище «ОСОБА_3» (а.с. 7).
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, про що в Книзі реєстрації смертей складено відповідний актовий запис №10 від 28.03.2012 року (а.с. 8). ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом належав житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). На підставі заповіту посвідченого секретарем виконкому Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області 18.11.2008 року за № 85 ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 все своє майно.
Згідно довідки виданої Тягинською сільською радою від 26.01.2015 року №159, ОСОБА_3, 1933 року народження, на момент смерті була зареєстрована та проживала у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Після смерті ОСОБА_3 позивачем була прийнята спадщина шляхом подання відповідної заяви до Бериславської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Згідно листа державного нотаріуса Бериславської районної державної нотаріальної контори від 23.12.2014 року за заявою позивача заведена спадкова справа №169/2012 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4).
У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Фактично спадщину прийняла, але оформити спадщину вона позбавлений можливості через те, що надане свідоцтво не зареєстровано у відповідних органах. У зв'язку з цим позивач вимушена була звернутися до суду з цим позовом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. № 6-54цс12).
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Так, 5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»).
До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.66р. Міністерством комунального господарства УРСР і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).
Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введена лише з 29.06.98 р., тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.98р. № 121.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом видане нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори належав житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходиться за адресою: с. Тягинка Бериславського району Херсонської області, що належало померлому ОСОБА_5 на підставі довідки виданої Тягинською сільською радою 14.12.1972 року за № 245 (а.с.6).
Таким чином, права, придбані (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 29.06.98 р. з дотриманням встановленого порядку придбання, проте без держреєстрації, вважаються виниклими і набутими в установленому законом порядку.
Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника ( спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Відповідно до додатку 3 «Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно» рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статі 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти с своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та позивач правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.
Враховуючи викладені обставини справи та вимоги Закону, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, позов про визнання права власності в порядку спадкування підлягає задоволенню.
На основі ст.ст. 1223, 1233, 1235, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11,60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці 0,14 га за адресою: АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку літера «А», погреба літера «Б», гаража літера «В», літньої кухні літера «Г», сараю літера «Д», туалетом літера «Е», споруди №1-5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бериславський районний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В. С. Миргород