Справа № 607/9071/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Черніцький І.М.
Провадження № 22-ц/789/65/15 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 67
12 лютого 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Ходоровський М. В., Бершадська Г. В.,
при секретарі - Парандюк Ю.Б.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 року про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, з врахуванням уточнених вимог просив встановити факт невідповідності нумерації житлового будинку, що належав померлій ОСОБА_3, в договорі дарування від 20 травня 1992 року, посвідченому заступником старшого державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. і зареєстрованого в реєстрі за 3 3-2529 та у реєстраційному посвідченні, виданому 06 червня 1992 року Тернопільським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1, вважаючи правильною адресу подарованого ОСОБА_3 ОСОБА_1 і зареєстрованого за останнім будинку "АДРЕСА_2" замість неправильної "АДРЕСА_1".
В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що його мати ОСОБА_3 була власником цілого будинку по АДРЕСА_1, яка згодом була перейменована в Замонастирську та змінено номер будинку з "8" на "12". 20 травня 1992 року мати подарувала йому ? належного їй на праві власності будинку, однак при оформленні договору дарування нотаріусом було помилково вказано невірну адресу - АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_3. На підставі вказаного договору дарування 06 червня 1992 року Тернопільським об'єднаним бюро технічної інвентаризації йому видано реєстраційне посвідчення на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 Іншу ? належного матері будинковолодіння він успадкував після її смерті. Після проведення ним реконструкції будинку виникла необхідність у державній реєстрації, однак державним реєстратором така була призупинена з підстав, що наявні на руках ОСОБА_1 документи підтверджували його право власності лише на ? реконструйованого будинку по АДРЕСА_3, інша частина будинку йому належить за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з чим для реєстрації вимагалася заява іншого співвлвсника, якого фактично не існує. Тому, й просив встановити йому вищезгаданий факт.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.10.2014 року заяву про встановлення юридичного факту залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, вважаючи його необгрунтованим, ухваленим в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, порушенням норм процесуального права та ухвалити нове, яким його заяву задовольнити.
У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу свого довірителя підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній, просив її задовольнити.
Представники заінтересованих осіб Тернопільської міської ради, Першої Тернопільської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника заявника, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у вимогах заявника наявний спір про право власності на об'єкт нерухомого майна, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, а також з того, що технічна описка, допущена нотаріусом при оформленні договору дарування може бути виправлена самим нотаріусом згідно з вимогами п. 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом МЮУ від 22.12.2010 року.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що матері заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (а.с.4).
12.12.1991 року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів за № 643 перейменовано вулиці міста Тернополя та присвоєно номери будинкам, закладам та установам міста згідно додатку № 1. Відповідно до архівного витягу з додатку № 1 встановлено, що АДРЕСА_1 перейменовано та перенумеровано на АДРЕСА_3 (а.с.5-6).
20.05.1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 3-2529 (а.с.7-8).
Відповідно до умов договору дарування, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 належну їй згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.1976 року по р.3-363, 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами. Адреса подарованої ОСОБА_1 ? будинку в договорі дарування зазначена як "АДРЕСА_1" (а.с.7 на звор.).
На підставі вказаного договору дарування 06 червня 1992 року Тернопільським об'єднаним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 видано реєстраційне посвідчення на 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою від 03.03.2000 року за № 3-1248, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкував належну останній 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 (а.с.9).
На підставі вказаного свідоцтва видано реєстраційне посвідчення за № 660 від 21.03.2000 року (а.с.11).
Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акту серії ЯБ № 356264, зареєстрованого 10.11.2005 року, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0910 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (а.с.12).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно за № 10143847 від 22.01.2014 року зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок по АДРЕСА_3 у зв'язку з відсутністю усіх необхідних документів, зокрема: письмової згоди всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції (а.с.13).
Згідно вимог ч.1 ст.234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з вимогами ст.256 ЦПК України, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також при неможливості одержання заінтересованими особами відповідних документів або відновлення загублених чи знищених документів, що посвідчують ці факти.
Відповідно до п.6.13. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом МЮУ від 22.12.2010 року у разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів. Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.
Посилаючись на відповідний пункт вищезгаданих Правил, як на одну з підстав відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви (оскільки допущена описка може бути виправлена самим нотаріусом), суд першої інстанції, не врахував в повному обсязі змісту п.6.13 Правил, який передбачає, що такі виправлення можуть бути зроблені самим нотаріусом лише у документах, які не потребують підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Разом з тим, договір дарування, у якому заявник просив встановити невідповідність нумерації будинку, потребує підпису особи, що зверталася за вчиненням нотаріальної дії (дарувальника ОСОБА_3, яка на сьогоднішній день померла). Отже, виходячи з прямої вказівки даної норми, очевидним є те, що заявник ОСОБА_1 позбавлений в інший спосіб, окрім судового, захистити своє право на виправлення допущеної нотаріусом помилки, і немає необхідності вимагати у нього у зв'язку з цим письмової відмови нотаріуса.
Крім цього, зазначаючи іншу з підстав відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви, таку як наявність спору про право власності на будинковолодіння, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права ухвалив рішення по суті про залишення заяви без задоволення, в той час як частина 4 статті 256 ЦПК України передбачає залишення заяви без розгляду (у випадку виявлення спору про право під час розгляду справи), про що постановляється ухвала, в якій суд роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Колегія суддів, не може погодитись і з висновком суду про наявність у даному випадку й спору про право власності, оскільки ні з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, ні з заперечень представника заінтересованої особи Тернопільської міської ради, що є в матеріалах справи, не вбачається в чому саме полягає такий спір. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3, реконструкція будинку проведена ним з дотриманням вимог діючого законодавства (про що свідчить декларація про готовність об'єкта до експлуатації), рішення про перейменування вулиць і будинків від 12.12.1991 року Тернопільською міською радою не оспорюється. Також, як вбачається зі змісту рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2014 року, право власності заявника не оспорюється й державним реєстратором, оскільки для останнього не має значення хто саме є власником будинку, лише в залежності від кількості власників має значення перелік документів, необхідних для реєстрації такого права. Зокрема, враховуючи те, що заявник провів реконструкцію будинку по АДРЕСА_3, єдиним власником якого він фактично є, а згідно документів право власності має по 1/2 будинків за різними номерами (АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3), державний реєстратор відповідно до вимог закону й вимагає у нього згоду іншого співвласника на проведення реконструкції. Разом з цим, цивільне законодавство України передбачає визнання власником за собою права власності лише за умови, якщо таке оспорюється, або не визнається іншою особою або у разі втрати ним документа, який посвідчує право власності (ст.392 ЦК). Таким чином, з врахуванням того, що відсутня особа, яка б не визнавала чи оспорювала право ОСОБА_1 на будинковолодіння по АДРЕСА_3 (з матеріалів заяви спору про право не вбачається), а також те, що в силу вимог закону, наведених колегією суддів вище (п.6.13 Правил ведення нотаріального діловодства), невідповідність нумерації будинку, вказана у договорі дарування від імені матері заявника останньому, іншим шляхом окрім як в судовий спосіб не може бути в даний час виправлена, а також оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, які стверджують те, що матері заявника належало ціле будинковолодіння по вул.Гвардійській,8 у м.Тернополі, яка згодом була перейменована у вул.Замонастирську, а номер змінено на 12, колегія суддів приходить до висновку, що син померлої ОСОБА_3 на підставі договору дарування не міг набути у власність ? будинку по АДРЕСА_1 який ніколи його матері не належав, власником даної частини будинку він став у зв'язку з допущеною нотаріусом помилкою, у зв'язку з чим заявлені вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення колегія суддів вважає підставними і такими, що підлягають до задоволення.
Беручи до уваги також і те, що на підставі вищевказаного договору дарування було видано відповідне реєстраційне посвідчення, підставними, на думку колегії суддів, є й вимоги ОСОБА_1 про невідповідність адреси належного йому будинку й в даному реєстраційному посвідченні.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 року - до скасування з ухваленням нового рішення - про задоволення його заяви.
Керуючись ст.ст.10, 60, 256 ч.2, 259 ч.1, 305 ч.2, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.2, 4; 313, 314 ч.2, 316 ч.1, 317 ч.1, 319 ч.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 - задовольнити. Встановити факт невідповідності нумерації житлового будинку, що належав померлій ОСОБА_3, в договорі дарування від 20 травня 1992 року, посвідченому заступником старшого державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Воловець М.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 3-2529 та у реєстраційному посвідченні, виданому 06 червня 1992 року Тернопільським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1, вважаючи правильною адресу подарованої ОСОБА_3 ОСОБА_1 і зареєстрованої за останнім ? будинку "АДРЕСА_3" замість неправильної "АДРЕСА_1".
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська