Справа № 607/18636/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.
Провадження № 22-ц/789/105/15 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 79
12 лютого 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,
при секретарі - Парандюк Ю.Б.
з участю сторін - апелянта ОСОБА_1,представника Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Дмитренко Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2014 року у справі за поданням Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України ,-
Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, виконавче провадження про стягнення з якого аліментів в користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина, відкрито 03.02.2009 року. В обгрунтування заявлених вимог посилався на ухилення боржником від виконання рішення суду.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2014 року подання відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорта громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітноього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 грн. з усіх видів його заробітку(доходу) щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні подання другого відділу ДВС відмовити. Вважає дану ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального права та без врахування обставин, які мають значення для справи. У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Представник відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції Дмитренко Т.Л. відносно апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, вважаючи оскаржувану ухвалу постановленою відповідно до вимог закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи подання Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує рішення про стягнення з нього боргу по сплаті аліментів, державним виконавцем здійснено заходи по розшуку майна боржника та застосовано заходи примусового виконання, які не дали результатів, і у зв'язку з цим - наявності правових підстав для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки даний висновок не відповідає дійсним обставинам справи, зроблений з порушенням норм матеріального права.
Так, судом встановлено, що на виконанні в Другому відділі ДВС Тернопільського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 11442418 від 03.02.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
03.02.2009 року боржнику надіслана копія постанови про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення суду: направлено запити в реєструючі органи для перевірки майнового стану боржника, накладено арешт на майно.
Згідно відповіді МБТІ від 18.11.2010 року за боржником не має зареєстровано права власності.
Згідно відповіді УДАІ УМВСУ за боржником не зареєстровано нерухоме майно.
Згідно відповіді ДПС України відсутня інформація про отримання доходів та рахунки у банках чи інших фінансових установах.
За розрахунком державного виконавця станом на 01.11.2014 року заборгованість по аліментах складає 23024,75 грн.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу вимог ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Згідно п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи, або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.
Отже, в контексті вищезазначених норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, тобто наявності у боржника реальної можливості (майна, грошових коштів) виконати зобов'язання, однак за відсутності спроб зробити це з неповажних причин.
Статтею 12 ЗУ "Про виконавче провадження" визначені обов'язки боржника виконавчого провадження, і зокрема: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Докази, які б свідчили про невиконання ОСОБА_1 вищеперлічених обов'язків, і як наслідок - які б свідчили про факти ухилення боржником від виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Самі по собі повідомлення про виклики боржника від 11.08.2009 року та від 30.01.2012 року, наявні в матеріалах справи (а.с.6, 12), за відсутності документального підтвердження про отримання таких ОСОБА_1 не можуть вважатися доказом невиконання ним обов'язків, передбачених ст.12 ЗУ "Про виконавче провадження".
Не може вважатися таким доказом і постанова про привід боржника, винесена державним виконавцем 22.10.2012 року (а.с.15) з підстав, що будь-які дані про ухилення ОСОБА_1 від явки на виклики державного виконавця відсутні.
Крім цього, як пояснив в ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1, з 2005 року він ніде не працює, з 21.07.2014 року здійснює догляд за інвалідом 1-ї групи, має на утриманні двох малолітніх дітей від другого шлюбу, його сім'я перебуває на обліку, як малозабезпечена.
Таким чином, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення вимог ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження", не звернув уваги на те, що юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду законом передбачені не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку, що сам по собі факт наявності заборгованості у боржника свідчить про його ухилення від виконання зобов'язання.
Сам по собі факт невиконання чи неналежного (несвоєчасного) виконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
За відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення подання є таким, що суперечить нормам процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової - про відмову в задоволенні подання відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції.
Керуючись ст.ст. 303 ч.2, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, 315 ч.1, 317 ч.1; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2014 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська