26 лютого 2015 року м. Київ К/800/47042/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013р. у справі № 2а-14805/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" до Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 21.05.2012р. №100190000/2012/711355/1 та зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгума» звернулось з позовом до Київської регіональної митниці у якому просило скасувати рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/711355/1 від 21.05.2012 року та зобов'язати визначити митну вартість товару за методом 1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2013р., залишеною без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості № 100190000/2012/711355/1 від 21.05.2012 року. В решті позовних вимог відмолено.
На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013р. надійшла касаційна скарга Київської міжрегіональної митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Київгума» (Покупець) та АТ «Гермес-РТИ» (Продавець) укладено контракт № 031-3/11 від 01.03.2011 для купівлі-продажу натурального латексу марок для власного виробництва (товар). Згідно із підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2, підпункту 3.1 пункту 3 зазначеного контракту ціна на товар встановлюється в доларах США та фіксується так само, як умови, строки поставки товару у відповідній додатковій угоді до контракту на кожну окрему поставку товару. В ціну товару включена вартість упаковки та маркування. Згідно із Додатковою угодою № 7 від 27.03.2012 року поставка товару здійснювалась на умовах CIF-Одеса згідно Інкотермс 2010, ціна за товар встановлена у розмірі 3 590 доларів США за одну тону.
На виконання умов контракту № 031-3/11 від 01.03.2011 року позивач за вантажною митною декларацією (далі ВМД) № 100190000/2012/374277, поданою до митного органу 21.05.2012 року, заявив до митного оформлення в режимі імпорт - 40 товар «каучуковий натуральний латекс, підвулканізований TSC 60,68%, марки LA REVULTEX, партія DCR 3558, концентратність TSC 60,68% NED/12040032, CAS № 9006-04-6 для виробництва рукавичок хірургічних. Торгівельна марка Reverbex. Країна виробництва МУ. Виробник: Reverbex (MALAYSIA) SCN.BERNAD».
Позивач заявив митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та подав декларацію митної вартості ДМВ-1 № 100190000/2012/374277 від 21.05.2012 року. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ВМД № 100190000/2012/374277 від 21.05.2012 року: контракт № 031-3/11 від 01.03.2011 року, Додаткова угода № 7 від 27.03.2012 року та рахунок-фактура № 49 від 11.05.2012 року.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом здійснено порівняння заявленої позивачем митної вартості товару із митною вартістю товару, митне оформлення, якого вже здійснено, та дані про який містяться в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі ЄАІС Держмитслужби). За результатами такого порівняння посадовою особою митного органу виявлено, що заявлена позивачем митна вартість товару, є нижчою за митну вартість товару «підвулканізований натуральний каучуковий латекс», митне оформлення якого здійснено 03.05.2012 року за кодом згідно УКТЗЕД 40011000000.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару митний орган витребував у позивача наступні додаткові документи: прайс-лист виробника, калькуляцію виробника, відповідну бухгалтерську документацію та висновок щодо якісних та вартісних характеристик товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Посадова особа КРМ Зирянова Ю.Ю. під переліком документів, який витребовувався, поставила дату 21.05.2012 та підпис.
Цього ж дня представник митного брокера Друзенко С.М. ознайомився з цим переліком та зазначив, що процедуру консультації з митним органом проведено, а додаткові документи надати немає можливості.
21.05.2012 року відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від № 100190000/2012/711355/1 за резервним методом. У графі 33 рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/711355/1 від 21.05.2012 року зазначена неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Таким чином, відповідачем визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу.
У зв'язку із незгодою позивача з митною вартістю товару, визначеною митним органом, він звернувся до КРМ із заявою № 031/16 від 22.05.2012 року стосовно випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. КРМ листом № 14/2-11/16997 від 23.05.2012 року надала згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. Так товар випущений у вільний обіг за ВМД № 100190000/2012/374520 від 24.05.2012 року.
Після випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивач звернувся до відповідача з листом № 01 пр-47 від 10.08.2012 року з проханням скасувати рішення про визначення митної вартості товарів від 21.05.2012 року та для підтвердження заявленої ним митної вартості товару подав наступні документи: контракт № 031-3/11 від 01.03.2011 року, Додаткову угоду № 7 від 27.03.2012 року, рахунок-фактуру № 49 від 11.05.2012 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3208 від 10.08.2012 року, інвойс від 08.05.2012 року, сертифікат про якість товару від 16.04.2012 року, пакувальний лист від 19.05.2012 року, цінову інформацію про ціни на латекс в квітні 2012 року на Малазійській сировинній біржі.
Проте, відповідач листом № 14/4-11/21291 від 15.08.2012 року повідомив, що позивачем не надано повного пакету документів, що витребовувався, а наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» не може бути прийнятий для підтвердження заявленої митної вартості.
Листом № 01пр-105 від 31.08.2012 року позивач оскаржив прийняте КРМ рішення про визначення митної вартості товарів № 100190000/2012/711355/1 від 21.05.2012 року до митного органу вищого рівня - Державної митної служби України. Однак, Державна митна служба України листом № 15/1-15.2-2/1702 від 18.09.2012 року повідомила про відсутність підстав для перегляду оскаржуваного рішення.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.
Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач прийшов до висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), на підставі двох обставин: цінової інформації ЄАІС Держмитслужби про товар «підвулканізований натуральний каучуковий латекс», митне оформлення якого здійснено 03.05.2012 року за кодом згідно УКТЗЕД 40011000000; ненадання повного пакету додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.
Водночас, при порівнянні із ціновою базою ЄАІС митним органом не були враховані: наявність усталених комерційних стосунків між позивачем та АТ „Гермес-Рти», сфера застосування товару (латекс, який імпортувався позивачем призначений для виробництва рукавичок хірургічних, а латекс, з яким здійснювалось порівняння - для виробництва ковпачків для медичних піпеток), різні виробники товару (виробником латексу, який імпортувався позивачем є Reverbex (Малайзія) SCN.BERNAD, а латексу, з яким здійснювалось порівняння - «CENTROTRADE DEUTSCHLAND» GmbH (Німеччина)).
Заявлена позивачем митна вартість товару за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) базується на об'єктивних даних, які підлягають обчисленню та підтверджується документально. Для підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу надано контракт від 01.03.2011 № 031-3/11, Додаткову угоду № 7 від 27.03.2012, рахунок-фактуру № 49 від 11.05.2012 року, висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3208 від 10.08.2012, сертифікат про походження товару Н 647140, пакувальний лист від 19.05.2012 року, платіжні доручення № 481, 484, інвойс від 08.05.2012 року, цінову інформацію про ціни на латекс у квітні 2012 року на Малазійській сировинній біржі.
Щодо ненадання позивачем повного пакету документів, які витребовував митний орган, то зі змісту норм пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів та частини четвертої статті 266 МК України убачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, витребувавши перелік додаткових документів, передбачених пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
Також, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: