"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/35540/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі №822/1143/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій, -
У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 020057 від 13.02.2013 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки при здійсненні перевезень всі необхідні документи були в наявності та були надані посадовим особам відповідача при проведенні ними перевірки.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Скасовано постанову Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про застосування фінансових санкцій № 020057 від 13.02.2013 року.
Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2013 року державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_5 - водієм транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN 2DXAE", номерний знак НОМЕР_1, власником якого являється позивач, а саме - здійснення регулярних пасажирських перевезень без оформлення витягу з паспорта маршруту, який виготовляється у вигляді фотокопії паспорта маршруту, завіреної організатором перевезень. Про вказане порушення, передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III складено акт від 3 лютого 2013 року.
За результатами перевірки відповідач на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» прийняв постанову № 020057 від 13.02.2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було забезпечено водія всіма необхідними документами для здійснення перевезень. Крім того, позивач не має права здійснювати перевезення пасажирів за маршрутом №43 «Лезневе-Катіон», оскільки переможцем даного маршруту є ТОВ «Рембуд-транс», а чинним законодавством не передбачено право перевізника доручати виконання своїх договірних зобов'язань з перевезення пасажирів іншим особам, в тому числі шляхом укладення договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу.
Між тим, суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що відсутність копії паспорту маршруту у водія не свідчить про відсутність такого паспорту у автомобільного перевізника, в той час, як лише не оформлення цього документу, є підставою для застосування санкцій у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III. Крім того, чинне законодавство містить заборони на укладення договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасними такі висновки суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року № 278 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень.
Згідно з п.1.4 цього Порядку фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.
Статтею 44 Закону «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір між переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років.
Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, організатором перевезень по маршруту №43 «Лезневе-Катіон» є ТОВ «Рембуд-транс», яке згідно з рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 грудня 2012 року №1009 «Про введення в дію рішення конкурсного комітету по організації та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 14 березня 2012 року та рішення конкурсного комітету по організації та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 14 листопада 2012 року», є переможцем конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом міського маршруту №43 «Завод «Катіон»-Лезневе». Вказаним товариством було укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір про спільну діяльність з організації перевезень пасажирів на маршруті №43 «Завод «Катіон» - Лезневе».
Враховуючи те, що чинним законодавством України не передбачено укладення договору про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу, натомість стаття 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідач правомірно виніс постанову про застосування фінансових санкцій №020057 від 13 лютого 2013 року.
Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: